- •2Класифікація психічних явищ
- •6. Гуманістична психологія
- •15Сутність відмінностей психіки тварини і людини
- •16Свідомість як вищий ступінь розвитку психіки
- •Психодинамічні підходи[ред. • ред. Код]
- •Его-психологія[ред. • ред. Код]
- •Теорія особистісних рис[ред. • ред. Код]
- •Навчально-біхевіористичний напрям[ред. • ред. Код]
- •Когнітивний підхід[ред. • ред. Код]
- •Гуманістичний підхід[ред. • ред. Код]
- •20Самооцінка та рівень домагань особистості
- •Властивості[ред. • ред. Код]
- •25Види відчуттів
- •26 Властивості[ред. • ред. Код]
- •28 Властивості сприймання
- •40Фізіологічні основи уваги
- •42Властивості уваги[ред. • ред. Код]
- •Риси характеру[ред. • ред. Код]
- •56Природа здібностей та їх розвиток
- •13.2. Види здібностей
- •Загальна характеристика розвитку молодшого школяра (зрілої дитини)
- •64Загальна характеристика підліткового віку
- •65Криза юнацького віку
- •9.2. Загальна характеристика юнацького віку
- •66Загальна характеристика зрілого дорослого віку
- •67Загальна характеристика старості
- •73Сутнісні ознаки малої групи
- •75Особливості керівництва і лідерства у групі
- •Типи сім'ї[ред. • ред. Код]
- •Оціальні функції сім'ї[ред. • ред. Код]
- •83Агальна характеристика міжособистісного впливу
- •86Конфліктна взаємодія.
83Агальна характеристика міжособистісного впливу
Кожна людина стає об'єктом впливу багатьох людей, впливаючи і на них. При цьому кожен намагається протистояти чужому впливу. Процес міжособистісного впливу залежить від індивідуальних, психологічних можливостей тих, хто впливає, і тих, хто стає об'єктом впливу.
Міжособистісний вплив — процес і результат зміни одним індивідом поведінки, установок, намірів, уявлень, оцінок іншого індивіда.
Вплив може бути спрямованим (суб'єкт ставить перед собою завдання досягти певного результату від об'єкта впливу, що проявляється у переконанні і навіюванні) і не-спрямованим (вплив не переслідує конкретної мети, ефект його виникає у результаті дії зараження та наслідування). У спілкуванні виявляються прямий (суб'єкт відкрито пред'являє об'єкту впливу свої претензії і вимоги) та опосередкований, непрямий (вплив спрямований не на об'єкт, а на навколишнє середовище) впливи. Розрізняють також навмисний (наявність мети) і ненавмисний (наявність причини) впливи. Процес міжособистісного психологічного впливу охоплює стратегію, тактику, засоби, форми, систему аргументації і критерії його ефективності.
Соціальна психологія зосереджується на таких стратегіях впливу:
— імперативна. Відповідає "об'єктній" парадигмі в психології, згідно з якою психіка і людина загалом розглядаються як пасивний об'єкт впливу зовнішніх умов, їх продукт;
— маніпулятивна. Відповідає "суб'єктній" парадигмі, заснованій на твердженні про активність й індивідуальну вибірковість психічного відображення зовнішніх впливів, де суб'єкт здійснює перетворювальний вплив на психологічну інформацію, що надходить ззовні;
— розвивальна. Заснована на "суб'єкт-суб'єктній", "діалогічній" парадигмі, згідно з якою психіка розглядається як відкрита, наділена зовнішніми і внутрішніми контурами регулювання система.
Ці стратегії враховують усю гаму взаємин, що виявляються у процесі міжособистісної взаємодії.
84
85Конфлікт (лат. Conflictus — зіткнення) — зіткнення, боротьба протилежних поглядів, форма вираження протиріччя. Конфлікт — це взаємодія двох або більше суб'єктів, які мають взаємно виключні цілі, які реалізують їх на шкоду іншому (або за рахунок іншого).
Конфлікти — зона підвищеного напруження у відносинах між людьми. Різновидів конфліктів є дуже багато (рис. 16.1):
Відкритий і прихований конфлікти. Відкритий конфлікт розвивається у формі відкритого протистояння, конфронтації, — це боротьба або частина боротьби "на виживання", в якій всі засоби прийнятні. Засобами реалізації відкритого конфлікту є не тільки слова, а й дії. Прихований конфлікт ґрунтується не стільки на конфлікті дій і протидій, скільки на несумісності в одній системі взаємовідношень: почуттів, рішень, цінностей.
Які ж конкретно функції виконують конфлікти у житті суспільства? До позитивних функцій конфліктів більшість соціологів відносить: • соціально-діагностичну — виникнення конфліктів свідчить про недоліки у функціонуванні соціальних організацій, поглиблення суспільних протиріч, поляризацію інтересів різних соціальних груп; • регулюючу — конфлікти створюють і підтримують у суспільстві соціальну рівновагу, забезпечують баланс сил у структурах влади й управляння; • інтегративну — участь у конфлікті сприяє консолідації людей, які захищають спільні інтереси, формуванню їх зацікавленості у співпраці, узгодженні та об'єднанні своїх зусиль; • інноваційну — конфлікти сприяють оновленню соціальних відносин, утвердженню нових норм та цінностей, дозволяють уникнути застою, є джерелом нововведень та прогресивних тенденцій; • комунікативну — пошук шляхів розв'язання конфлікту активізує соціальну взаємодію, забезпечує взаємопристосування його учасників, спільне вироблення взаємоприйнятних рішень; • соціально-психологічну — конфлікти сприяють зняттю психологічної напруги, викиду негативних емоцій і поступовому зниженню їх інтенсивності.
• дестабілізуючу — деструктивні конфлікти призводять до порушення соціальної рівноваги, громадського порядку, застосуванню насильницьких методів розв'язання існуючих проблем; • надлишково-витратну — конфлікти, як правило, вимагають використання додаткових матеріальних, часових, моральних, зокрема, емоційних ресурсів для вирішення проблем, навколо яких вони виникають; • дезорганізуючу — конфлікти уповільнюють та ускладнюють процеси прийняття рішень, відволікають від виконання поточних планових завдань, порушують ритм та ефективність діяльності