- •2Класифікація психічних явищ
- •6. Гуманістична психологія
- •15Сутність відмінностей психіки тварини і людини
- •16Свідомість як вищий ступінь розвитку психіки
- •Психодинамічні підходи[ред. • ред. Код]
- •Его-психологія[ред. • ред. Код]
- •Теорія особистісних рис[ред. • ред. Код]
- •Навчально-біхевіористичний напрям[ред. • ред. Код]
- •Когнітивний підхід[ред. • ред. Код]
- •Гуманістичний підхід[ред. • ред. Код]
- •20Самооцінка та рівень домагань особистості
- •Властивості[ред. • ред. Код]
- •25Види відчуттів
- •26 Властивості[ред. • ред. Код]
- •28 Властивості сприймання
- •40Фізіологічні основи уваги
- •42Властивості уваги[ред. • ред. Код]
- •Риси характеру[ред. • ред. Код]
- •56Природа здібностей та їх розвиток
- •13.2. Види здібностей
- •Загальна характеристика розвитку молодшого школяра (зрілої дитини)
- •64Загальна характеристика підліткового віку
- •65Криза юнацького віку
- •9.2. Загальна характеристика юнацького віку
- •66Загальна характеристика зрілого дорослого віку
- •67Загальна характеристика старості
- •73Сутнісні ознаки малої групи
- •75Особливості керівництва і лідерства у групі
- •Типи сім'ї[ред. • ред. Код]
- •Оціальні функції сім'ї[ред. • ред. Код]
- •83Агальна характеристика міжособистісного впливу
- •86Конфліктна взаємодія.
73Сутнісні ознаки малої групи
Соціально-психологічна наука, вивчаючи феномен міжособистісних відносин, почала досліджувати і групові взаємини. З часом її пошуковий інтерес зосередився на таких аспектах групового життя:
— сприймання членами групи окремих індивідів і групи загалом;
— групові цілі;
— безпосередність взаємин;
— частота і тривалість взаємодії між членами групи;
— мотивація представників групи;
— структурні характеристики групи;
— тривалість існування групи;
— особливості спілкування без посередників;
— спільна діяльність.
Мотивами об'єднання людей у групи є потреба у спілкуванні, інших формах взаємодії з конкретними індивідами; важливість завдань, які розв'язує певна група; дія зовнішніх чинників, що винагороджують за участь у групі.
Сутнісними ознаками малої соціальної групи є тривалі безпосередні контакти індивідів (спілкування, взаємодія). Такі контакти властиві, наприклад, сім'ї, спортивній команді, релігійній секті.
Зосереджуючись на окремих ознаках малих груп, одні вчені тлумачили їх як сукупність ідеалів, уявлень і звичок, що існують і повторюються в кожній індивідуальній свідомості (Ф. Oлпорт), інші — як обмежену сукупність ("тут і тепер") індивідів, що взаємодіють (А. Донцов). Найточніше відобразити сутнісні ознаки малої групи дає змогу синтез цих підходів.
Мала група — невелика за чисельністю спільність, в якій індивіди безпосередньо контактують між собою, об'єднані спільною метою та завданнями, що е передумовою їх взаємодії, взаємовпливу, спільних норм, процесів та інтересів, міжособистісних відносин і тривалості їх існування.
Мала група розвивається на основі спільної мети, яка породжує спільну діяльність, спільні цінності і способи взаємодії, а також за безпосереднього контакту осіб у групі, що створює можливості для міжособистісного спілкування.
Дискусійним залишається питання стосовно кількісних характеристик малої групи. Одні психологи найменшою її кількістю вважають дві особи (діада), аргументуючи це тим, що більшість досліджень особливостей малої групи проведена саме на діадах. Інші доводять, що найменшою малою групою є тріада, оскільки:
— під час конфлікту група з двох осіб може легко розпастися. Третя особа може взяти на себе роль "третейського судді" або, підтримавши чиюсь позицію, зберегти групу;
74Мала група проходить певні стадії свого розвитку від найнижчого до найвищого рівня, перетворюється на колектив. В основі Я розвитку соціальна психіка (СП).
Мала соціальна група може перебувати на таких рівнях розвитку:
• початковому (дифузна група);
• низькому (асоціація);
• середньому (кооперація);
• високому (колектив).
Визначальний СС, як найбільш соціально цінне, значуще і важливе у бутті, відображається в соціальній психіці у вигляді мотиваційних установок, що є рушійною силою поведінки й діяльності. Процес формування колективу та Його подальший розвиток є не що інше, як розвиток СП, на основі яких він утворився.
КОЛЕКТИВ — це організована, згуртована, взаємодіюча, соціально зріла група людей, яка утворилася на основі дії визначального смислу спільності та має своєрідну, неповторну соціальну психіку.
Зі сприйняттям певних смислів спільності, як найважливіших, визначальних для всіх членів групи, починається її трансформація в колектив. На цій основі виникає і зміцнюється спільність змісту та форм діяльності групи, а також виникають певні соціально-психологічні явища, спрямовані на внутрішню групову інтеріоризацію та інтеграцію, на зміцнення спільності та розвиток групової свідомості й соціальної психіки. СС значно підсилює фасилітацію кожного члена групи, при цьому групова енергія зростає.
Рівень розвитку групи прямопропорційно залежить від ступеня розвитку визначального смислу спільності, який зумовлює формування соціально-психологічної єдності цієї людської спільноти, яку можна представити (для ширшого наукового розкриття та практики) через соціальну, духовно-перцептивну, емоційну та вольову єдність.
СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА ЄДНІСТЬ ГРУПИ відображає внутрішню і зовнішню силу тяжіння її членів один до одного, до групи як до окремого, "рідного" їм соціуму. В основі цієї сили - соціальна, духовно-перцептивна, емоційна та вольова єдність, яка, у свою чергу, залежить від рівня розвитку СС.
ДУХОВНО-ПЕРЦЕПТИВНА ЄДНІСТЬ ГРУПИ - це сила нематеріального, несоціального, неполітичного походження, яка забезпечує потяг членів групи один до одного через самоусвідомлення залученості до світу, до буття в ньому, до народу і нації, до групи, до віри, до чогось значущого і важливого, без чого людське життя не може бути людським, а група — цілісним соціумом. ЕМОЦІЙНА ЄДНІСТЬ ГРУПИ - це наявність спільних почуттів, які відчувають члени групи один до одного, до сенсу своєї життєдіяльності та буття, до навколишніх, це спільність переживань, досягнень і невдач, дій і вчинків, а також однорідність емоційних реакцій на зовнішні та внутрішні подразники життєдіяльності групи.