Види конфліктів

На наш погляд можна виділити кілька видів (рівнів) конфліктів. У чисто театральному аспекті конфлікт протікає на сцені або серед персонажів (драматургія закритої форми) або між персонажем і глядацьким залом (драматургія відкритої форми).

За змістоутворювальними принципами можна виділити кілька рівнів перебігу конфлікту. Він може проходити як на одному плані, так і на декількох:

• ідейному (конфлікт ідей, світоглядів і т.д.);

• соціальному;

• моральному;

• релігійному;

• політичному;

• побутовому;

• сімейному.

Можна виділити ще кілька рівнів. Наприклад, боротьба між суб'єктивним і об'єктивним; метафізична боротьба людини (подолання самого себе). Крім цього, існує кілька видів конфлікту, поділені на внутрішні і зовнішні по тому, де вони виникають: в душі персонажа або між персонажами.

Форми існування конфлікту: внутрішній та зовнішній.

Внутрішній вид конфлікту.

Конфлікт всередині людини (сам з собою). Наприклад, між розумом і почуттям в душі людини; боргом і совістю; бажанням і мораллю; свідомістю і підсвідомістю і т.д.

Зовнішні види конфлікту.

1.	Персонаж - Персонаж
2.	Персонаж - Група
3.	Персонаж- Середовище	Це символічне поняття, наприклад «Фамусовская Москва», «темное царство» и т.д.
4.	Група – Група
5.	Персонаж – Метафізичне поняття	Наприклад: боротьби з дияволом, богоборство, боротьба зі злом і т.д.

Конфлікти, залежно від жанру, бувають трагедійні, комедійні й драматичні.

Трагедійний – герой не досягає своєї мети, і не доб'ється її ніколи.

Він кидає виклик силам, які неможливо перемогти. Вступаючи в нерівну боротьбу, герой приречений на загибель, зазнають поразки і його життєві цінності. Можна сказати, що принцип трагедійного конфлікту – «один – проти всіх».

 Комедійний – герой досягає своєї мети, противна сторона зазнає поразки і піддається висміюванню.

Драматичний – герой досягає мети, але мета стає йому не потрібна. Герой або втрачає інтерес до мети в процесі боротьби, або, в момент досягнення мети намічається нова мета, більш приваблива, ніж попередня.

Розрізняють два види конфліктів – прямий і опосередкований.

Прямий конфлікт (його ще називають лобовим), характерний для комедії і трагедії. Предмет конфлікту ясний з самого початку боротьби і, як правило, завжди матеріальний. Боротьба сторін будується навколо нього за принципом перетягування каната. Кожен немов би тягне бажаний предмет в свою сторону. Конфліктуючі не приховують свого інтересу до предмета і вступають на шлях відкритої боротьби. Найпростіший приклад прямого конфлікту – бійка.

Як у трагедії, так і в комедії герой переслідує одну мету. Різниця в способі досягнення мети. Якщо в трагедії герой йде напролом до своєї мети, то в комедії його шлях подібний синусоїду – герой вишукує безліч засобів і способів для отримання бажаного.

Опосередкований, або прихований, конфлікт більш складніший для побудови, ніж прямий. Саме він характерний для жанру драми. Предметом опосередкованого конфлікту є думки, почуття, переконання персонажа – його світогляд. Головне, при постановці опосередкованого конфлікту – вірно визначити мету персонажа – протягом п'єси вона може змінюватися. Персонаж може приховувати дійсну мету, підміняти її іншою або помилятися в самому собі, не усвідомлюючи, чого він хоче насправді.

Для визначення істинної мети важливо знайти основний мотив, що визначає його вчинки – довготривала обставина, яка супроводжує героя протягом всієї п'єси.

За характером конфлікт у драматургії має два типи.

1. тип. Конфлікт антагоністичний тобто ворожий, непримиренний. Для жанру трагедії він обов’язковий, у драмі ж може зустрічатися інколи.

2. тип. Конфлікт неантагоністичний тобто конфлікт відносно мирного характеру, що зустрічається переважно в жанрі драми і, як правило, в комедії.

Крім того, за змістом конфлікт поділяється на три види:

а) світоглядний, філософський, тобто твори, в яких зустрічаються дві різні системи світорозуміння, як у Шекспіра чи в деяких різновидах драми («Нашестя» Л. Леонова);

б) моральний конфлікт, який зустрічається переважно в психологічній драмі («Платон Кречет» О. Корнійчука, «В день весілля» В. Розова, «Іркутська історія» і «Таня» О. Арбузова);

в) соціально-побутовий, хоч це визначення далеко не точне, адже війна навіть на комунальній кухні призводить до питань моральних. Однак будь-який реалістичний конфлікт є соціальним.

Виробничі, родинно-побутові, політичні.

Завершення конфлікту в різних п’єсах здійснюється по-різному. Основними прийомами вирішення конфлікту є:

1. Конфлікт вичерпано. Такий прийом найчастіше зустрічається переважно в жанрі трагедії (Антігона накладає на себе руки і Креонту нічого не лишається). Шекспірівські герої Ромео і Джульєтта гинуть, те саме відбувається в «Гамлеті», «Отелло», «Макбеті», «Королі Лірі».

Меншою мірою загибель героїв торкається жанру драми. Однак і там можливе схоже вирішення конфлікту, особливо така властивість характерна для української побутової драми («Безталанна» І. Карпенка-Карого, «Дай серцю волю, заведе в неволю» М. Кропивницького та ін.).

Отже зникає об’єкт конфлікту – зникає і конфлікт. Така коротка суть даного способу вирішення.

2. Конфлікт вирішено. У цьому разі конфліктуючі сторони домовились між собою, поступилися одна одній і т.ін. Шляхом компромісу, консенсусу тощо (граф Альмавіва мириться з тим, що не в змозі чинити перешкоди шлюбові Фігаро та Сюзанни). Це зовсім не означає щасливого кінця вирішення конфлікту. Адже у відомій п’єсі норвезького драматурга Г. Ібсена «Нора» герої Хельмер і Нора повні сил і жаги життя, але Нору не задовольняє становище лише домогосподарки, отож домовленість між героями трагічна; адже вона змушена для здійснення своїх мрій залишити власний дім і дітей, яких вона палко любить.

3. Конфлікт знятий причому силами чи персонажами ззовні, тобто позасюжетними. Інакше він називається deus ex machina («бог з машини!») і походить такий спосіб рішення ще з давньогрецького театру. Коли драматурги не знали, що робити у фіналі з героями, вони віддавали рішення до рук богів. Зверху, з колосників спускалася машина під назвою «теорема», в якій знаходився бог, що проголошував рішення. Таке вирішення, наприклад, у трагедії Еврипіда «Медея». Героїня своїм поводженням відштовхнула Язона, навіть убила своїх дітей (Медею забирає до себе богиня, і ніби-то боги виправдовують її.).

І, нарешті, підміна об’єкта (предмета) конфлікту. В такий спосіб конфлікт вирішується, коли фінал драматичного твору завершується суб’єктивною волею автора, а не об’єктивними обставинами. Найчастіше цим грішили твори епохи т.зв. соціалістичного реалізму. Свого часу була досить відомою і популярною п’єса українського драматурга В. Собка «Далекі вікна». Дівчина після смерті матері вирішує знайти батька-негідника, який по війні не повернувся до сім’ї. Її пошуки привели до батька-героя, який став інвалідом війни (без рук і без ніг) і, не бажаючи стати тягарем для рідних, назавжди залишився в госпіталі. Отже, в даному разі конфлікт теж знятий, але підміною об’єкта його.

«Ми знаходемо у драмі п’ять основних рівнів (реалізації конфлікту): дія, сюжет-канва, персонажі, час, простір. Кожний з цих рівнів набуває свого значення лише у співіснуванні з рештою» (М. Поляков).