60. Видатні діячі доби Просвітництва.

Англійське Просвітництво

Локк Джон (1632-1704) - філософ матеріаліст, один з перших сформував багато ідей Просвітництва, автор теорії суспільного договору і природного права.

Шефтсбері Антоні Ешлі Купер (1671-1713) - філософ-матеріаліст, естетик, представник деїзму; Шефтсбері естетизує світ, стверджуючи естетичний характер моральної досконалості, малюючи величну картину вічно творимого і творящого космосу з единим першоджерелом щирого, благого і прекрасного.

Толанд Джон (1617-1722) - філософ-матеріаліст, близький до діалектичного трактування сутності миру (здогадка про саморух матерії); у книзі "Християнство без таємниць" виступав проти християнської релігії і церкви; за обвинуваченням у нападках на релігію і моральність книга була засуджена на спалення, а автор засуджений до тюремного ув'язнення, але втік. Головний філософський твір - "Листа до Серени".

Коллінз Вільям Уілкі (1824-1889) - письменник, в художній формі критикував не тільки старі феодальні порядки, але і буржуазні моральні норми, які зароджувалися.

Французьке Просвітництво

Шарль Луї Монтеск'є (1689-1755) - філософ, письменник, історик. В основному творі "Про дух законів" обґрунтовує позицію деїзму; засновник географічної школи в соціології, яка вивчала вплив природних факторів на хід історії; розвивав концепцію функціональної ролі релігії, необхідної для підтримки громадського порядку і збереження моральності.

Маблі Габріель Бонно де (1709-1785) - політичний мислитель, історик, утопічний комуніст. Уважав джерелом соціальних бід приватну власність, бачив шлях перетворення суспільства в зменшенні майнової нерівності за допомогою припинення розкоші і обмеження потреб (аскетичний комунізм); визнавав народ носієм верховної влади. Ідеї Маблі сприяли ідеологічній підготовці Великої французької революції.

Кондільяк Етьен Бонно де (1715-1780) - філософ, логік, член Французької академії; у своєму головному філософському творі "Трактаті про відчуття" розвивав сенсуалістичну теорію пізнання Локка. В роботі "Мова вирахувань" дав трактування логіки як загальної граматики всіх знаків.

61. Наукове видання“Енциклопедія” . Представники.

 в епоху французького Ренесансу енциклопедії прагнули описати не настільки кожен факт, відомий людству, як знання найнеобхіднішого, а необхідність оцінювалася за різними критеріями, в результаті чого енциклопедії значно відрізнялися за своїм обсягом. Серед них були, наприклад, енциклопедії про моральні норми. Великий вплив на європейський енциклопедизм мала популярна свого часу робота англійського лікаря і філософа Томаса Броуна Псевдодоксія епідеміка або Помилки і вульгаризми(1646), що витримала до 1672 року п'ять видань і була перекладена латиною, французькою, німецькою та голландською мовами. У передмові автор вже називав її енциклопедією і ставив перед собою мету розвіяти помилки та забобони своєї епохи. Ця праця була, однак, викладена ще не в алфавітному, а у традиційному ще для Середньовіччя ієрархічному порядку і систематизував окремо мінерали, рослини, тварин, світ людини, небесні світила й космологічні уявлення.

«Енциклопедія, або Тлумачний словник науки, мистецтва й ремесел» («Encyclopédie ou dictionnaire raisonné des sciences, des arts et des métiers») за редакції Дідро і д'Аламбера видавалася з 1751 по 1772 рік і вийшла у 28 томах, над ще 7 томами допоміжних матеріалів, опублікованих до 1780, працювали інші редактори. Історичне значення саме цієї енциклопедії зумовлене тим, що вона містила систематичний огляд ідей французького Просвітництва, викладений самими просвітителями, прозваних свого часу какуаками, на чолі з Дідро.

Французька Енциклопедія, у свою чергу, стала надихаючим прикладом для створення знаменитої«Британської енциклопедії» абоБританіки. Її початок в Шотландії 1768–1771 рр. був скромним: у той час вона складалася з усього трьох томів і 2391 сторінок. Але коли до 1797 р. було завершено її третє видання, Британіка складалася вже з 18 томів, а серед її авторів були найавторитетніші вчені свого часу.