43.Собівартість продукції та шляхи її зниження.

Витрати виробництва під­приємств, виражені у вартісній формі, мають назву собівартості про­дукції. Вона складається з витрат, пов’язаних з використанням у про­цесі виробництва продукції (робіт, послуг) природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних фондів, нематеріальних активів, трудових ресурсів, а також інших витрат на її виробництво та реалізацію. Всі витрати, що становлять собівартість продукції, визначаються у грошовій формі.

Мінімізація витрат виробництва є важливою в будь-якому суспільстві, а в умовах ринкової економіки набуває особливого значен­ня. Кожен підприємець (фірма) прагне до скорочення витрат вироб­ництва, зниження собівартості продукції. За стабільної ціни на ре­алізовану продукцію зниження витрат виробництва дає можливість підприємцю (фірмі) збільшувати свій прибуток, розміри якого будуть зростати в міру зменшення індивідуальних витрат виробництва. Що нижчі індивідуальні витрати виробництва, то економніше вико­ристовуються ресурси, а отже, з них одержують і більше товарів, що задовольняють суспільні потреби. Одночасно зниження витрат виробництва створює умови для зниження цін на товари.

Зниження витрат виробництва досягається за рахунок економії витрат по кожному елементу їх структури. Основні шля­хи такого скорочення за головними групами це:

• зменшення витрат сировини, матеріалів, енергії, тобто предметів праці

• амортизаційні відрахуван­ня зниження витратах ви­робництва за рахунок цього елемен­та можливе лише тоді, коли обсяг продукції, що виготовляється, збільшуватиметься швидше, ніж зростає сума амортизаційних від­рахувань.

• економія заробітної плати

• скорочення різних непро­дуктивних витрат на виробництві — штрафів, втрат від браку, від­шкодування збитків

44.Прибуток, його форми.

Прибуток — це надлишок над витратами виробництва або загальний дохід (виручка) підприємства за вирахуванням витрат виробництва. Оскільки останні поділяються на явні та приховані, то розрізняють бухгалтерський і економічний прибуток.

Бухгалтерський прибуток — це перевищення валового доходу фірми над явними зовнішніми або бухгалтерськими витратами. Він включає і приховані, або внутрішні витрати, до складу яких входить і так званий нормальний прибуток. Останній є прибутком, необхід­ним для нормальної діяльності фірми, що визначається як такий прибуток на капітал, що міг би бути отриманим, якби капітал було використано найпростішим способом, скажімо у вигляді позички або оренди.

Економічний прибуток — це надлишок валового доходу фірми над економічними (повними) витратами виробництва.

Ще одним видом при­бутку є чистий прибуток — той, що залишається у розпорядженні фірми після сплати податків, відрахувань та обов’язкових платежів.

45. Функції прибутку.

Однією з функцій прибутку є оцінювальна, тобто прибуток є показником оцінки діяльності підприємства (фірми).

Другою функцією прибутку є розподільна, суть якої полягає у регулюванні розподілу ресурсів між суб’єктами підприємництва, галу­зями і сферами виробництва.

Прибуток виконує і стимулюючу (інноваційну) функцію. Саме прибуток, його очікування змушує підприємця (фірму) здійснювати нововведення, які ведуть до зниження витрат виробництва, поліпшен­ня якості продукції (послуги).