4. Вимоги до працівників сфери культури.

Які ж вимоги пред'являються до працівників у сфері культури?

По-перше, це загальні (універсальні, інваріантні) вимоги, у тому числі:

- психосоматичне здоров'я (це стан душевного благополуччя, що характеризується відсутністю хворобливих психічних проявів і забезпечує адекватну умовам дійсності регуляцію поведінки і діяльності людини. Зміст поняття «Психосоматичне здоров'я» не вичерпуються медичними і психологічними критеріями, у ньому завжди відбиті суспільні і групові норми, цінності, що регламентують духовне життя).

- фізичне здоров'я,

- психічне здоров'я,

- зовнішня привабливість чи, як мінімум, не відразлива зовнішність, що особливо важливо у зв’язку з великою кількістю контактів у сфері культури;

- професійна компетентність - уміння, навички, професійний і діловий досвід, організаторські здібності;

- особисті моральні якості – сумлінність, порядність, надійність, принциповість.

По-друге, окрім загальних вимог, працівники сфери культури повинні відповідати також ряду специфічних вимог, що витікають з особливостей сфери. Це особлива орієнтація на творчу діяльність і на роботу з людьми, здатність до публічної імпровізації і т. д.

Працівник культури повинен добре розбиратися у питаннях історії культури, сучасного культурного життя, поточній політичній ситуації. Оскільки його робота часто виявляється пов'язаною з дітьми, працівник культури має бути до певної міри педагогом і вихователем.

Конкретніші вимоги визначаються статутними функціями, окремими проектами і програмами, посадовими інструкціями, станом справ на конкретных ділянках.

Останніми роками усе більш висувається на перший план орієнтація в питаннях цивільного права, загальна правова і економічна компетентність.

Професійна підготовка працівників культури здійснюється в гуманітарних вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівня акредитації (університети, академії і інститути, факультети ряду університетів, мистецькі внз: театральні, образотворчого мистецтва, музики, кінематографії) і внз І-ІІ рівня акредитації (коледжі, училища).

5. Вимоги до розстановки кадрів

Результатом підбору є розстановка - розподіл конкретних працівників по конкретних посадах.

Існує три очевидні вимоги, у відповідності з якими повинні прийматися рішення по розстановці:

1. Відповідність працівника ділянці роботи, тобто конкретній моделі посади, посадовій інструкції.

2. Відповідність працівника стану ділянки роботи. Ділянка роботи, посада можуть знаходитися в різному стані: вони можуть тільки створюватися, можуть бути вже налагодженими, можуть бути в стані розвалу і т. д. І в усіх цих випадках вимоги до працівників можуть істотно розрізнятися.

3. Відповідність працівника колективу,

їх сумісність і доповнюваність за діловими якостями (новатор - виконавець), досвідом (початківець – досвідчений працівник), віком (молодь і зрілі люди), за статтю і т. д. Остання вимога грає особливу роль. Фактично йдеться про формування оптимального морально-психологічного клімату. Від міжособистостних стосунків персоналу і керівників з підлеглими залежить дуже багато. Міжособистністні конфлікти, грубість призводять до відчуження, протистояння, опору нововведенням, обертаються моральними втратами (боягузтво, лицемірство, підлабузництво). Нерідко все це призводит до фізіологічних втрат: нервових зривів, стресів, серцевих та інших захворювань. Підраховано, що у сфері виробництва 1/5 втрат припадає на міжособистісні конфлікти. У сфері культури ці показники ще вищі. Тому в розстановці кадрів доводиться враховувати безліч різних чинників і аспектів сумісності.

Все частіше для цього використовуються нетрадиційні методики: психогеометрія, методика Акофа-Емері, методики з урахуванням астрологічного досвіду (з опорою на знаки Зодиаку або східний календар). Важливо враховувати традиційні та нетрадиційні типології особи.

Так, згідно висновків дослідника Маккобі, існують чотири основних типи працівників: фахівці, інтегратори, гравці і „бійці в джунглях".

Фахівці завжди віддають пріоритет конкретним справам у порівнянні з міжособовими стосунками. Для них зміст роботи, проблеми, які вони вирішують, мають більше значення, ніж гроші або інше можливе заохочення. На першому плані у них якість, досконалість, майстерність у вирішенні конкретних проблем. У всьому вони люблять чіткість і порядок. У основі стосунків з колегами і самоідентифікації - професіоналізм, компетентність, винахідливість, акуратність, повага до інших людей. Дуже цінують можливість вільного висловлення своєї думки. Змагальність розуміють як змагання не осіб, а ідей і концепцій. Не люблять ризик, віддаючи перевагу ретельному розрахунку, у зв'язку з чим витрата часу та інших ресурсів не істотний. Найстрашніше для них - професійна помилка.

Інтегратори найвище цінують міжособистісну гармонію, гарний морально-психологічний клімат. Тому вони схильні до уникання і згладжування протиріч, ухиляються від змагальності. Надають перевагу тій робиті, яку від них чекають інші. Високо цінують інтереси фірми, є основними носіями загальної етики, корпоративної культури фірми. Для них характерним є розвинене відчуття провини за загальну невдачу.

Гравці не бояться конкуренції, навпаки - у всьому і завжди шукають змагальність, роблячи часом одночасно декілька ставок (професійних, ділових, життєвих). Орієнтуються на нововведення і, хоча поразки для них не суттєві, недовірливі до оцінок оточення.

"Бійці в джунглях" ведуть постійну боротьбу „на знищення", особливо не розрізняючи своїх і чужих. Це вічні бійці - за відсутності супротивників і ворожого оточення, вони їх створюють.

Останнім часом за кордоном широке розповсюдження отримала методика, побудована на енеограмі, що графічно відображає співвідношення між різними типами особистості стосовно їх поведінки в робочій обстановці.

Типи працівників на основі енеограми:

Перфекціоніст - прагне до досконалості, добросовісний, сумлінний, раціональний, критично мислячий і суворий до оточуючих (тобто багато в чому відповідає „фахівцеві" з типології Маккобі).

Той, що дає - экзальтований, бажає бути на виду, часом настирливий, бажає нав'язувати свою волю іншим.

Виконавець, для нього характерні дух суперництва при високій ефективності праці, піклується про свій імідж у очах керівництва і колег.

Романтик – творча особа, схильна до меланхолії, тязі до недосяжного.

Спостережник - емоційно замкнутий, відлюдькуватий, стримує

почуття, інтелектуально розвинутий, обернений в себе.

Питаючий – постійно в сумнівах, боязливий, відданий інтересам фірми і її керівництву, завжди побоюється знаків прийдешньої біди.

Епікурієць - чутливий і веселий, впадає у дитинство, не бажає брати на себе відповідальність.

Бос - диктатор, боєць, захисник, що бере на себе відповідальність, що обожнює „добру бійку".

Посередник - терплячий, постійний в пристрастях і стосунках, здатний утішити, але схильний до алкоголізму та видовищності.