Методичні рекомендації до виконання модульних контрольних робіт

Мета й завдання модульної контрольної роботи. Модульна контрольна робота є рубіжним контролем, що виявляє рівень знань студентів у сфері міжнародних відносин та готовності ці знання застосовувати.

Головні завдання контрольної роботи:

• ознайомити з понятійно-категоріальним апаратом курсу;

• сформувати вміння використовувати інформацію з курсу у майбутній фаховій роботі.

Загальні вимоги

Завдання до контрольної роботи видається та керується викладачем профільної дисципліни.

Контрольна робота вважається виконаною, коли студент подає викладачу для перевірки ґрунтовну письмову відповідь відповідно до умов, зазначених у завданні;

Студентам, які несвоєчасно здали роботи або порушили вимоги її виконання, модульна контрольна робота не зараховується.

Методичні рекомендації до курсової роботи

Курсова робота пишеться українською мовою. У роботі мають бути висвітлені найважливіші питання, пов’язані з її темою, з урахуванням найновіших досягнень історичної науки. Назва роботи має відповідати її змісту.

Обов’язковими структурними елементами курсової роботи є: а) титульний аркуш; б) зміст; в) перелік умовних позначень (за необхідності); г) вступ; ґ) основна частина; д) висновки (заключна частина); е) додатки (за необхідності); є) список використаних джерел.

Вступ, кожний розділ, висновки і список використаної літератури починаються з нової сторінки, а наступний підрозділ – одразу після закінчення попереднього. Такі структурні частини письмової роботи, як "зміст", "перелік умовних позначень", "вступ", "висновки", "список використаних джерел", не мають порядкового номера.

Розділи повинні мати порядкову нумерацію в межах усього тексту роботи і позначатись арабськими цифрами без крапки з додаванням слова на початку "РОЗДІЛ", наприклад, РОЗДІЛ 1, РОЗДІЛ 2 і т.д. (слово "РОЗДІЛ" разом з номером друкується на окремому рядку посередині, під ним розташовується назва розділу). Розділи, підрозділи, пункти, підпункти реферату слід нумерувати арабськими цифрами.

Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою, наприклад, 1.1, 1.2, 1.3 і т.д. Пункти повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу або підрозділу. Номер пункту складається з номера розділу і порядкового номера пункту, або з номера розділу, порядкового номера підрозділу та порядкового номера пункту, відокремлених крапкою, наприклад, 1.1, 1.2 або 1.1.1, 1.1.2, 1.1.3 і т.д.

Номер підпункту складається з номера розділу, порядкового номера підрозділу, порядкового номера пункту і порядкового номера підпункту, відокремлених крапкою, наприклад 1.1.1.1, 1.1.1.2 і т.д.

Заголовки структурних елементів курсової роботи і заголовки розділів слід розташовувати посередині рядка і друкувати великими літерами без крапки в кінці, не підкреслюючи, виділяючи жирним шрифтом.

Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів роботи слід починати з абзацного відступу і друкувати маленькими літерами, крім першої великої, не підкреслюючи, без крапки в кінці, виділяючи жирним шрифтом. Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою. Перенос слів у заголовку розділу не допускається.

Сторінки курсової роботи слід нумерувати цифрами, дотримуючись наскрізної нумерації впродовж усього тексту роботи.

Титульний аркуш включають до загальної нумерації сторінок роботи. Номер сторінки на титульному аркуші, змісті, додатках не проставляють.

Ілюстрації й таблиці для встановлення властивостей або характеристик об’єкта, а також для ліпшого розуміння тексту роботи розміщуються у додатках. На графічний матеріал мають бути посилання в тексті. За необхідності під графічним матеріалом розміщують пояснювальні дані. Під графічним матеріалом зазначається його джерело.

У кінці курсової роботи подається список використаної літератури. Ця структурна частина реферату має назву "Список використаних джерел". Інші назви, такі як "Література", "Бібліографія", не дозволяється використовувати.

При написанні курсової роботи студент зобов’язаний робити посилання на джерела, матеріали, на ідеях і висновках яких розроблюються проблеми, завдання, питання, вивченню яких присвячена робота. Такі посилання дають змогу відшукати матеріали і документи, перевірити їх достовірність, правильність цитування, допомагають з’ясувати зміст, мову тексту, обсяг.

Посилання студент повинен робити тільки на ті праці, які він особисто опрацював. Забороняється посилатися на ті джерела, які вказані в літературі і студент особисто їх не опрацьовував.

Посилання на джерела в тексті роботи слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, “...у працях [1– 5]...”. Коли в тексті роботи необхідно зробити посилання на складову частину чи конкретні сторінки відповідного джерела, можна наводити посилання у квадратних дужках, при цьому номер посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань. Наприклад: Цитата в тексті: "…Рішельє з усією рішучістю намагався відвернути перемогу контрреформації" [16, с. 48-49]. Відповідний опис у переліку посилань: (16. Киссинджер Г. Дипломатия. – М.: Ладомир, 1997. – 848 с.).

Записи розташовують в алфавітному порядку за прізвищами авторів або перших слів назв творів. Авторів, які мають однакові прізвища, записують в алфавітному порядку їхніх ініціалів. Праці одного автора записують за алфавітом перших букв назв його праць. Праці одного автора з однаковою назвою записують за хронологією.

Спочатку подають літературу видану кирилицею, після неї – видану латинкою, відтак – мовами з особливою графікою (за алфавітом назв мов – арабською, вірменською, грузинською, єврейською, китайською, японською тощо). Звичайно публікації мовами з особливою графікою подають в українській транслітерації або в перекладі запису українською мовою. Порядок такої подачі зазначено нижче. Бібліографічний опис літератури, виданої різними мовами, які послуговуються кирилицею, подається відповідно до зведеного кириличного алфавіту, а потім мовами з латинською графікою.

Список літератури має єдину наскрізну нумерацію від першого до останнього номера. Основна вимога до укладання списку використаних джерел – однотипне оформлення і дотримання чинного державного стандарту на бібліографічний опис творів друку.