2009_31Н_печ._вар._Орг_обліку_книга1

-якщо підприємство отримує доплату за переданий об'єкт, то первинна вартість отриманого об'єкта зменшується на суму отриманих грошей або їх еквівалентів.

На відміну від обміну подібних активів, при обміні неподібних активів дохід визнається.

При безоплатному отриманні об'єкта визнання його здійснюється при введенні

вексплуатацію. Безоплатна передача об'єкта може здійснюватися за власною ініціативою суб'єкта господарювання або за рішенням органів влади і державного управління. Безоплатна передача основних засобів проводиться також у порядку цільового фінансування. Згідно з п.10 П(С)БО 7 «Основні засоби» первинна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання. Справедлива вартість отриманих об'єктів визначається так само, якіприобміні.

Під час експлуатації основні засоби можуть ремонтуватися. Облік витрат на ремонт в бухгалтерському обліку залежить від їх впливу на майбутні економічні вигоди:

-витрати на ремонт, результати якого не збільшують майбутні економічні вигоди, включають довитратпідприємства;

-витрати на ремонт, що збільшують майбутні економічні вигоди, включають допервинноївартостіоб'єкта.

В обліковій політиці підприємства повинно бути визначено, які витрати, пов'язані з ремонтом, повинні включатися до складу витрат, а які-до складу первинноївартостіоб'єктівосновнихзасобів.

Підтвердженням здійснення поточних витрат, що не збільшують економічні вигоди, єрозпорядженнякерівникапідприємства.

Витрати, що призводять до збільшення майбутніх економічних вигод, визнаються активами і збільшують первинну вартість об'єктів основних засобів. До таких витрат, згідно з п.14 П (С) БО 7, відносяться витрати на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкцію. Здійснення таких витрат підтверджується складанням форми ОЗ-2 «Акт приймання-передачі відремонтованих, реконструйованихімодернізованихоб'єктів».

132

3. Організація обліку амортизації основних засобів і нематеріальних активів

Амортизація – це систематичний розподіл вартості необоротних активів, що амортизується, протягом терміну їх корисного використання (експлуатації).

Стандартами передбачено застосування п’яти методів нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів:

-прямолінійного;

-зменшення залишкової вартості;

-прискореного зменшення залишкової вартості;

-кумулятивного;

-виробничого.

Крім того, для основних засобів може бути використаний податковий метод, встановлений Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Для малоцінних необоротних матеріальних активів можуть бути використані наступні методи:

-прямолінійний;

-виробничий;

-в першому місяці використання об'єкта нараховується амортизація в розмірі 50 відсотків від його вартості, яка амортизується та решта 50 відсотків вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом;

-в першому місяці використання об'єкта амортизується 100 відсотків від його вартості.

Одним з найважливіших завдань бухгалтера під час обліку основних засобів є вибір найбільш оптимального методу нарахування амортизації.

Метод нарахування амортизації обирає підприємство самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. Якщо очікуваний спосіб отримання економічних вигод змінюється, може бути обраний інший метод нарахування амортизації. Вибір

133

методу амортизації, що є елементом облікової політики підприємства - це економічна проблема, від вирішення якої залежить безпосередньо прибутковість роботи підприємства. Розглянемо детально особливості кожного з методів, передбачених П(С) БО 7 «Основні засоби».

1. Прямолінійний метод

Прямолінійний метод – за цим методом річна сума амортизації визначається діленням вартості, що амортизується, на очікуваний період часу використання об'єкту основних засобів.

Річна сума амортизації визначається за формулою:

При застосуванні прямолінійного методу використовують річну норму амортизації, яку установлюють на групу об'єктів. Річна норма амортизації при прямолінійному методі визначається множенням розрахованої річної норми амортизації на первинну вартість об'єкту (за вирахуванням його ліквідаційної вартості).

Норма амортизації (річна) визначається за формулою:

Оскільки амортизація нараховується щомісячно, а вартість, що амортизується, може змінюватися у зв'язку з переоцінкою або витратами на поліпшення, на практиці зручніше користуватися місячною нормою амортизації, яка визначається діленням річної норми на 12. Таким чином, при застосуванні прямолінійного методу вартість об'єкту, що амортизується, рівномірно списується (розподіляється) протягом терміну його корисного використання. Метод заснований на припущенні, що сума нарахованої амортизації залежить від терміну (тривалості) експлуатації об'єкта основних засобів.

134

Місячна норма амортизації в цьому випадку, як і в попередньому, визначається діленням річної норми на 12.

Норма амортизації при цьому методі значно вища, ніж при прямолінійному. Значення норми залишається незмінним протягом всього терміну використання об'єкта. База для нарахування амортизації при цьому методі постійно (рік від року) змінюється. Це забезпечує швидку (прискорену) амортизацію об'єкта протягом перших років його експлуатації. При цьому методі залишкова вартість ніколи не буде дорівнювати нулю. Цей метод заснований на припущенні, що новий об'єкт основних засобів надає значну віддачу в перший рік його експлуатації. Потім його віддача (продуктивність, потужність) з року в рік буде зменшуватися. При застосуванні цього методу економічно обґрунтовано нарахування більшої суми амортизації в першому році використання об'єкта і поступове її зменшення надалі.

Цей метод забезпечує швидку (прискорену) амортизацію об'єкта протягом перших років його експлуатації. Оскільки при застосуванні цього методу сума амортизації нараховується нерівномірно, також нерівномірно накопичується сума зносу і зменшується залишкова вартість. У останньому році експлуатації об'єкта залишкова вартість наближається до ліквідаційної вартості. Цей метод доцільно застосовувати для амортизації об'єктів, схильних до швидкого морального старіння, через що термін їх корисного використання може бути визначений лише приблизно. До таких об'єктів відносяться транспортні засоби, що використовуються в адміністративних цілях, прилади, засоби зв'язку, меблі, комп'ютери.

3. Метод прискореного зменшення

Метод прискореного зменшення - за цим методом річна сума амортизації визначається як множення залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первинної вартості на дату початку нарахування амортизації і подвоєної річної норми амортизації, обчисленої виходячи з терміну корисного використання об'єкта.

136

Розрахунок амортизації здійснюється за формулами:

Місячна норма амортизації визначається діленням річної норми на 12. При застосуванні цього методу річна норма амортизації є фіксованою

(у відсотках) величиною і застосовується до залишкової вартості об'єктів основних засобів. При цьому в перший рік експлуатації об'єкта основних засобів нараховується найбільша сума амортизації, потім вона зменшується щороку.

Ліквідаційна вартість не враховується при розрахунку річної норми амортизації. Тому в останній рік експлуатації об'єкту річну суму амортизації слід розраховувати не за формулою, а як різницю між залишковою вартістю об'єкта на початок року.

Цей метод забезпечує ще швидшу амортизацію, ніж попередній.

4. Кумулятивний метод

Кумулятивний метод, або метод суми цифр років, заснований на розрахунку кумулятивного коефіцієнта. При цьому методі річна сума амортизації визначається як множення вартості, що амортизується, і кумулятивного коефіцієнта.

Кумулятивний коефіцієнт розраховується на кожен рік використання об'єкту як відношення кількості років, що залишаються до кінця очікуваного терміну використання об'єкту основних засобів, на суму числа років його корисного використання. Сума років (або цифр років) корисної експлуатації об'єкта — це результат складання порядкових номерів тих років, протягом яких функціонує об'єкт.

Ефект від використання цього методу такий же, як і від використання методу зменшення залишкової вартості — в перші роки експлуатації

137

списується основна частина первинної вартості. Це досягається за рахунок зменшення норми амортизації. Після закінчення останнього терміну корисної експлуатації об'єкта його залишкова вартість дорівнює ліквідаційній.

5. Виробничий метод

Виробничий метод передбачає нарахування місячної суми амортизації множенням фактичного місячного обсягу виробництва продукції (робіт, послуг) на виробничу ставку амортизації (пп.5 п.26 П(С)БО 7). Це єдиний метод, при якому місячна сума амортизації визначається безпосередньо, а не діленням на 12 річної суми амортизації (або норми амортизації), як це має місце при застосуванні прямолінійного методу, методу зменшення залишкової вартості і кумулятивного методу.

Виробнича ставка амортизації обчислюється відношенням вартості, що амортизується, до загального обсягу продукції (робіт, послуг), який підприємство планує виробити (виконати) з використанням об'єкту. Виробнича ставка амортизації розраховується за формулою:

Для визначення цієї ставки потрібна інформація про очікуваний обсяг виробництва, який може виражатися як в натуральних одиницях (штуках, метрах, тоннах і ін.), так і в грошовому виразі. Відповідно, норма амортизації може встановлюватися на штуку, тонну, гривну і т.д.

Перевага цього методу - він забезпечує максимально рівномірний розподіл амортизаційної вартості на вироблену продукцію. Проте використання цього методу обмежене, оскільки він може застосовуватися тільки для амортизації основного технологічного устаткування (машин, верстатів), за якими може бути визначений випуск продукції (обсяг робіт, послуг). Основним недоліком цього методу є те, що в ряді випадків важко визначити загальний обсяг виробленої продукції.

138

При застосуванні вищезгаданих методів однією з проблем є визначення ліквідаційної вартості. Під ліквідаційною вартістю розуміється сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство чекає отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення терміну їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією). На практиці важко визначити ліквідаційну вартість основних засобів. Тому на підприємстві прийнято, що ліквідаційна вартість об'єкта дорівнює нулю.

Ключовим поняттям для нарахування амортизації є термін корисного використання об'єкта. На практиці визначити термін корисної експлуатації на момент визнання об'єкта активом, тобто на момент отримання об'єкта, а не на момент введення його в експлуатацію, досить складно. У п.24 П (С) БО 7 «Основні засоби» встановлений перелік чинників, які необхідно враховувати при визначенні терміну експлуатації (використання) об'єкта:

—очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

—фізичний і моральний знос, що передбачається;

—правові або подібні обмеження щодо термінів використання об'єкта та інші чинники.

Вибір найбільш оптимального методу нарахування амортизації залежить від цілей і завдань, що стоять перед підприємством. В умовах, коли основні засоби підприємства знаходяться у зношеному стані, найбільш оптимальним є той метод, який може забезпечити найбільш швидке накопичення амортизаційних відрахувань - ресурсів, які можуть бути використані з метою оновлення основних засобів.

139

4. Організація обліку переоцінки основних засобів і нематеріальних активів

Відхилення залишкової вартості об'єктів основних засобів і нематеріальних активів від їх справедливої вартості відбувається внаслідок:

-фізичного зносу в процесі експлуатації, який може відрізнятися від зносу, нарахованого внаслідок амортизації;

-морального зносу;

-зміни ринкових цін на об’єкти;

-інфляційних процесів.

Основні засоби оцінюються або за первинною вартістю за вирахуванням зносу (залишковій вартості), або за переоціненою вартістю, тобто вартістю після переоцінки.

Переоцінка об'єкта проводиться в тому випадку, якщо його залишкова вартість суттєво відрізняється від справедливої вартості на дату балансу (п.16 П (С) БО 7). Підприємства самостійно визначають поріг суттєвості, при якому проводиться переоцінка. Переоцінена сума первинної вартості і зносу об'єкта основних засобів визначається таким чином:

де Впер- переоцінена вартість об’єкта;

В- первинна вартість об’єкта; І- індекс переоцінки;

Зпер- переоцінений знос;

З- нарахований знос.

140