4. Євроринок та особливості його функціонування

Євроринок — частина світового ринку позичкових капіталів, на якому банки здійснюють депозитно-кредитні операції в євровалютах.

Євровалюта — це строковий депозит, що знаходиться в банку, розташованому за межами країни, в якій випускається дана валюта.

Фактори розвитку ринку євровалют:

• Об’єктивна потреба в гнучкому міжнародному валютно-кредитному механізмі для обслуговування зовнішньоекономічної діяльності.

• Уведення конвертування ключових валют з кінця 50-х — початку 60-х років.

• Ліберальне національне законодавство стимулювало розміщення коштів банків і фірм у закордонних банках для отримання прибутку.

• Уведення єдиної валюти в ЄС — ЄВРО.

Специфічні характеристики ринку євровалют:

• Мінімальне урядове регулювання та стимули для учасників-нерезидентів діяти на ри нку.

• Оптовий ринок, де оперують великими сумами, переважно міжбанківські операції (4/5 ринку).

• Вклади, як правило, строкові або у вигляді заощаджень.

• Функціональна банківська система, що сприяє міжнародним операціям.

• Наявність великої кількості фінансових інструментів, що забезпечують свободу вибору позичальникам та кредиторам.

• Внутрішня політична стабільність для забезпечення безперервності операцій.

• Наявність кваліфікованої робочої сили та комунікацій для досягнення ефективної роботи з міжнародною банківською спільнотою.

• Набір правил, які необхідно виконувати для забезпечення мінімального національного й внутрішнього регулювання та відсутність на ринку порушень

• Відсутність на ринках міжнародного регулювання.

Учасники ринку:

• міжнародні фінансові організації;

• центральні та комерційні банки;

• уряди та урядові відомства;

• небанківські установи (брокерські фірми, страхові компанії, ділові корпорації, багаті особи).

Інструменти ринку:

Термінові депозити

• Основний інструмент євровалютного ринку, кошти, вкладені депонентом на визначений період (як правило, менше року) під визначений процент.

• Види: депозити до запитання, добові, місячні, тримісячні, шестимісячні, дванадцятимісячні, більше 1 року.

Депозитні сертифікати

• За випуску нових депозитних сертифікатів вказуються: об’єм депозиту; дата його закінчення; процентна ставка; умови нарахування процентної ставки.

• Види депозитних сертифікатів: теп, транш, ролловер.

• Євровалютний міжбанківський ринок

Операції між банками. Укладення капіталу в головних конторах та філіалах банків в інших країнах для фінансування позик банківським установам.

Учасники: банки, грошові брокери, центральні банки, керівні грошово-кредитні установи, великі корпорації.

Функції:

• розподільча;

• хеджування;

• забезпечення зручного механізму надання позик для корекції статей балансу;

• забезпечення руху коштів через названий ринок.

Інструменти: міжбанківські депозити (короткострокові вклади з фіксованими ставками (строки: 3 місяці та менше, 6 місяців, 1 рік).

Процентні ставки на євровалютному міжбанківському ринку є конкурентними. Різниця між ставками процента на центральних та внутрішніх ринках усувається за допомогою арбітражу за короткий термін, оскільки учасники ринку досить оперативно отримують інформацію про несприятливі зміни на ринках. Міжбанківська маржа є або дуже низькою або її взагалі немає. Євродоларовий арбітраж міжнародного міжбанківського ринку класифікують як зовнішній та внутрішній, залежно від напрямку руху коштів.

Ризики, що несуть банки-учасники міжбанківського ринку:

• неплатоспроможності;

• ринковий;

• пов’язаний з діяльністю в одній країні;

• валютний;

• ліквідності;

• виникнення кризи;

• політичний.

• Євровалютне кредитування

Більша частина євровалютних кредитів деномінована в доларах. Використовується декілька форм євровалютних синдикованих кредитів. Зміни умов на ринку також впливають на строки євровалютних кредитів. За один період строки становлять 10 років, за інший — 3 роки.

Синдикований кредит (СК) — кредит, наданий синдикатом банків. При цьому ризики, пов’язані з невиконанням обов’язків, розподіляються між учасниками синдикату.

Синдикація — група банків, що об’єдналися для участі в кредиті одного позичальника. Головна мета — розподіл ризику між учасниками. При цьому кожен банк несе самостійну відповідальність за свою частину наданого кредиту

Банки надають СК для того, щоб знизити ризик, пов’язаний з позичанням грошей у суспільному секторі.

Синдикація виконує низку функцій, а саме:

• дає змогу банкам брати участь у наданні позик, незалежно від свого розміру;

• усі банки-учасники такої операції несуть ризики та отримують прибуток;

• дає змогу позичальнику отримати великий кредит, який не може бути наданий одним кредитором.

Форми єврокредитів:

• Класичні синдиковані єврокредити.

Довгострокові кредити на велику суму передбачають створення спеціальної структури. Керівник банку є лід-менеджером, що формує банківський синдикат та визначає умови кредиту за участі позичальника. Члени синдикату беруть на себе зобов’язання надати частину кредиту.

• Єврокредити з обмовкою про валютний опціон.

Позичальнику надається можливість вибору валюти погашення боргу (однієї або кількох) за настання строку платежу. Наявність цієї обмовки дає змогу позичальнику відобразити прибуток та витрати грошових коштів у єдиній валюті й уникнути валютного ризику.

Вартість єврокредитів:

• комісійні;

• банківська маржа;

• процентна ставка за кредитами;

• податки.

Процес організації кредиту:

• попередні переговори;

• лист про зобов’язання;

• угода про кредит (звичайна або відновлювана);

• угода про участь;

• угода про перепоступки.

• Ринок єврооблігаційта його інструменти

Інструментами Євроринку є єврооблігація та іноземна облігація. Уряди багатьох країн установлюють обмеження на інвестиції в іноземні цінні папери. Тому позичальникам вигідніше продавати фондові активи в інших країнах.

Єврооблігація — облігація, розміщена за межами як країни позичальника, так і країни, у валюті якої вказано номінал єврооблігації; єврооблігації розміщені одночасно на ринках кількох країн через міжнародні синдикати їхніх фінансових інститутів.

Іноземна облігація — облігація, розміщена внутрішнім синдикатом на ринку однієї країни; валюта позики для позичальника є іноземною, а для кредитора — національною.

Види єврооблігацій:

Емісії єврооблігацій із фіксованою ставкою:

• стандартні облігації;

• облігації, що конвертуються в акції;

• облігації з варантом чи сертифікатом на підписку;

• багатовалютні облігації;

Емісії єврооблігацій з плаваючою ставкою:

• облігації мінімакс;

• облігації FLIP-FLOP;

• облігації з регулюючими ставками;

• облігації з фіксованою верхньою межею;

• облігації з валютним опціоном;

Інші види облігацій міжнародних ринків:

• облігації з нульовим купоном;

• облігації, гарантовані іпотекою.