Висновки

Класичний і кейнсіанський підходи до макроекономічної політики різні. Розбіжності стосуються причин нестабільності сукупного попиту; чинників, що визначають сукупну пропозицію; взаємозв'язку інфляції і безробіття; інструментів фіскальної і монетарної політики і т.д.

У класичній моделі макроекономічна політика завжди пасивна, тому що економіка внутрішньо стабільна й автоматично приходить у стан довгострокової рівноваги. Інструментами "саморегулювання" є гнучкі заробітна плата, ціни і ставка відсотка. Державне втручання, навпаки, посилює економічну нестабільність і тому повинно бути зведене до мінімуму.

Прихильники класичної макроекономічної моделі вважають, що ринкова економіка функціонує в інтересах всього суспільства. Для обгрунтування доцільності чи недоцільності використання цієї моделі в Україні використаємо такі показники:

Природна ціна товару, послуги або ресурсу - ціна, яка забезпечує покриття витрат на виробництво та отримання середньої норми прибутку і земельної ренти.

Оскільки в Україні на даному етапі розвитку надто складно визначити природну ціну або вона дуже висока через низький рівень автоматизації виробництва, недосконалі виробничі технології тощо, то використовувати даний показник не видається можливим.

Покупців в нашому суспільстві можна поділити на дійсних і латентних.

Дійсні покупці здатні купити товар за природну ціну. Вони є носіями дійсного попиту, такий покупець сприяє появі товарів на ринку.

Латетні вичікують чи не подешевіє, тобто, вони хочуть мати товар, але не можуть заплатити природню ціну. Вони є носіями латентного попиту і не сприяють появі товару на ринку.

В Україні реально всіх покупців можна віднести до категорії латетних. Отже ми можемо зробити висновок: населення України не може сприяти появі товарів на ринку, таким чином гальмуючи розвиток економіки і виробництва зокрема.

Узагальнюючи все вищесказане ми можемо зробити висновок, що використання класичної макроекономічної моделі не можливе в наш час в наших умовах.