Розділ 2 Статистичний аналіз показників попиту та пропозиції робочої сили та вивчення їх залежності від параметрів ринку

2.1. Аналіз динаміки показників попиту та пропозиції на ринку праці в 2009-2011 роках

В результаті проведення статистичного аналізу попиту та пропозиції робочої сили в Україні в 2009-2011 рр. нами було з’ясовано, що навантаження на одне вільне робоче місце в Україні (Додаток З, табл. 2.7) протягом цих років практично не змінилося, воно складало 8 осіб в 2009 та 2011 році, в 2010 році – 9 осіб на одне робоче місце (вакантну посаду).

Найбільше навантаження на одне робоче місце спостерігається в Черкаській (від 91 осіб в 2009 до 140 осіб в 2011 роках), Івано-Франківській (від 81 до 39 осіб в 2009 та 2011 рр. відповідно), Хмельницькій (від 61 до 51 особи в 2009 та 2011 рр. відповідно) та Вінницькій (від 48 до 47 осіб в 2009 та 2011 рр. відповідно) областях України. При цьому потрібно відмітити, що в Хмельницькій, Івано-Франківській областях спостерігається позитивна динаміка зменшення навантаження на одно робоче місце (вакантну посаду), в Вінницькій області положення справ із забезпеченням роботою усіх бажаючих практично нічого не змінилося, то в Черкаській області можна спостерігати катастрофічне зростання цього показника до найбільшого значення по всій Україні в 2011 році – до 140 осіб на одне робоче місце (вакантну посаду).

Найменше навантаження на робоче місце (осіб на одне робоче місце в 2009 та 2011 рр. відповідно) можна спостерігати у м. Києві (від 0,2 до 1), м. Севастополь (від 1 до 2), АРК (від 7 до 6), Дніпропетровській (від 5 до 4), Київській (від 8 до 7), Одеській (від 8 до 4) та Херсонській (від 7 до 6) областях України. Єдиний регіон країни де спостерігалася нестача робочих рук – це м. Київ, в 2009-2010 році цей показник був менший одиниці.

Попит на робочу силу за період 2009-2011 рр. мав негативну динаміку до зниження – якщо в 2009 році потреба у працівниках складала 65,8 тис. осіб, то в 2011 році – 59,3 тис. осіб (Додаток А, табл.2.1). Зниження попиту спостерігалося, в основному, на посади службовців (з 28,1 тис. осіб в 2009 році до 23,1 тис. осіб на кінець 2011 року), у той же час попит на робітників виробничих спеціальностей не змінився, він складав 27,7 тис. осіб. Також можна спостерігати зменшення попиту на робітників, які не мають спеціальної підготовки – з 10 до 8,5 тис. осіб в 2009 та 2011 рр. відповідно (Додаток А, рис.2.1).

Основною проблемою залишається низький попит на робочу силу. Кількість вакансій, заявлених роботодавцями у 2010 році становила 1,2 млн. одиниць та, у порівнянні з 2009 роком, практично не змінилась. В 2011-му роботодавці розмістили на 119% більше вакансій, ніж в минулому році, за підсумками року розрив між кількістю резюме і пропозицій роботодавців склав 27% на користь останніх. В 2011 році більше третини наявних вакансій було зосереджено у АРК, м. Києві, Дніпропетровській, Донецькій та Одеській областях. У решті регіонів частка вакансій, від загальної їх кількості по країні коливалася від 0,8% до 4,4% (додаток Д, табл.2.5).

Значною проблемою є невідповідність попиту і пропозиції у професійно-кваліфікаційному розрізі. Так, впродовж досліджуваного періоду на одне вільне робоче місце претендувало (Додаток Ж, рис.2.2.): серед професіоналів, кваліфікованих робітників з інструментом – 5 осіб в 2010 році, 4 особи в 2011 році, серед фахівців – 7, серед працівників торгівлі та сфери послуг – 10 в 2010 році, 12 осіб в 2011 році, серед технічних службовців та робітників з обслуговування технологічного устаткування – 14 в 2010 році, 12 осіб в 2011 році, серед кваліфікованих робітників сільського господарства – 32 особи та 36 осіб в 2010 та 2011 рр. відповідно.

Структурні невідповідності між попитом на робочу силу та її пропозицією загострюються в розрізі окремих професій і спеціальностей, також спостерігається дисбаланс між попитом та пропозицією в залежності від пори року. Так, в 2011 році на одну вакансію в сфері ІТ приходилося менше одного кандидата, при цьому найвищий дефіцит спостерігався в літні місяці, коли співвідношення попиту і пропозиції в цій сфері становило 0,4, в то же час найвищий показник активності було зафіксовано в лютому (на одну вакансію припадало в середньому 10 кандидатів) (рис.2.3)

Рис.2.3. Попит та пропозиції за спеціальностями ІТ в 2011 році [10]

Рис.2.4. Попит та пропозиції за спеціальністю «Бухгалтер» в 2011 році [10]

Дані рис.2.4 свідчать, що протягом 2011 року на дві вакансії для бухгалтерів та фінансистів в середньому претендувало троє кандидатів, при цьому найвищий рівень дефіцитності на спеціалістів з обліку спостерігався в червні та липні (менше одного резюме на вакансію), у той же час найбільший попит на цю спеціальність можна спостерігати на початку наприкінці року (від 28 до 34 претендентів на одну вакансію).

Така ж саме циклічність спостерігається із формуванням попиту на спеціалістів у сфері маркетингу. Так, найбільший дефіцит на маркетологів спостерігався в липні (чотири кандидати на п'ять пропозицій роботодавців), на початку та наприкінці 2011 року – від 30 у січні до 27 в листопаді. Середній протягом року попит-пропозиція - на одну вакансію претендував 1 спеціаліст (рис.2.5).

Рис.2.5. Попит та пропозиції за маркетинговими спеціальностями в 2011 році [10]

Практично така ж сама ситуація (відносно великий попит на початку та наприкінці року та практична відсутність його в середині року) спостерігається і за спеціальностями: адміністративний персонал, банкіри, топ-менеджери, виробничі спеціальності та інші.

Рис.2.6. Попит та пропозиції за медіа-спеціальностями в 2011 році [10]

Якщо порівнювати ринок праці медіа з іншими професійними сферами, то в 2011-му на ньому не спостерігалося сезонного падіння активності кандидатів (рис.2.6). Протягом року можна спостерігати відносно постійний попит за цими спеціальностями.

Таким чином, за результати аналізу динаміки показників попиту та пропозиції нами встановлено, що на ринку праці спостерігається досить складна ситуація - відсутність раціонального співвідношення між попитом і пропозицією робочої сили.