1.2. Система показників, статистичні методи аналізу та інформаційна база

Статистичний аналіз показників попиту та пропозиції робочої сили на ринку праці проводиться з метою виявлення стану ринку праці і внутрішніх резервів щодо його поліпшення. Можна назвати шість основних прийомів аналізу попиту та пропозиції робочої сили на ринку праці:

1. горизонтальний часовий аналіз - аналіз динаміки абсолютних та відносних показників ринку праці;

2. вертикальний структурний аналіз - визначення структури показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат, наприклад, визначення структури зайнятості населення за видами економічної діяльності;

3. трендовий аналіз - порівняння кожної позиції статистичної звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показників, очищеної від впливу індивідуальних особливостей окремих періодів за допомогою тренду здійснюється екстраполяція найважливіших показників на перспективний період, тобто перспективний прогнозний аналіз показників стану попиту і пропозиції робочої сили на ринку праці;

4. аналіз відносних показників коефіцієнтів - розрахунок показників, що характеризують попит та пропозицію робочої сили на ринку праці, наприклад, рівень зайнятості, рівень безробіття, показник навантаження на вільне робоче місце, ступені гнучкості національного ринку праці;

5. порівняльний аналіз - порівняння показників попиту та пропозиції робочої сили на ринку праці регіону з показниками попиту та пропозиції робочої сили на ринках праці інших регіонів або із загальними показниками по Україні, порівняння показників попиту та пропозиції робочої сили на ринку праці регіону обласного рівня із показниками попиту та пропозиції робочої сили на ринках праці регіонів місцевого рівня;

6. факторний аналіз - визначення впливу окремих факторів (причин) на результативний показник детермінованих розділених у часі або стохастичних що не мають певного порядку прийомів дослідження. При цьому факторний аналіз може бути як прямим, власне аналіз, коли результативний показник розділяють на окремі складові, так і зворотним синтез, коли його окремі елементи з'єднують у загальний результативний показник.

Оцінити ситуацію з дисбалансом між попитом на робочу силу та її пропозицією на ринку праці, визначити основні його тенденції на найближчі роки можна за допомогою використання статистичних методів аналізу. Необхідність статистичного підходу до аналізу вищезгаданих співвідношень на ринку праці обумовлена тим, що функціонує ринок праці в умовах дії багатьох випадкових факторів, їх варіації та взаємного впливу. Статистичний підхід дозволяє співставити окремі та узагальнюючі показники функціонування ринку праці в часі та просторі, розглянути ступінь змін, зв’язків, взаємозв’язків, тобто відобразити закономірний зв’язок кількісної та якісної сторін функціонування ринку праці, зокрема, існуючі диспропорції між попитом на кваліфіковану робочу силу та її пропозицією на регіональному та державному рівні.

В статистиці для аналізу попиту та пропозиції робочої сили на ринку праці використовуються такі статистичні методи аналізу:

1. метод масового статистичного спостереження - реєстрація масових первинних (наприклад, дані Держаної служби зайнятості) та вторинних (наприклад, дані Державної служби статистики України) даних стовно попиту та пропозиції на ринках праці регіонів та країни в цілому;

2. вибірковий метод - метод, при якому узагальнюючі показники попиту та пропозиції на ринку праці встановлюються для відносно невеликої частини всієї сукупності показників (5-10%);

3. метод статистичних групувань – для вивчення складу та структури попиту та пропозиції, структурних зрушень та закономірностей їх розподілу, виявлення взаємозв`язку між показниками, що їх характеризують попит та пропозицію на ринку праці країни (регіону);

4. метод відносних і середніх величин - використовується, наприклад, для співвідношення попиту на робочу силу на національному ринку праці в 2012 році з величиною попиту на робочу силу на національному ринку праці в 2010 році, який визначено як базовий рік зрівняння;

5. методи екстенсивного та інтенсивного аналізу. Екстенсивний аналіз попиту та пропозиції на ринку праці передбачає дослідження як з демографічного, так і соціально-економічного погляду новоутворених сукупностей - вільних робочих місць і вакантних посад; чисельності громадян, які звернулися до служби зайнятості з питань працевлаштування; працевлаштованих громадян; чисельності працевлаштованих громадян із числа безробітних тощо. Для кількісної характеристики взаємозв’язку новоутворених сукупностей населення застосовують інтенсивний аналіз. За допомогою системи відносних величин інтенсивності оцінюють напруженість, рівень, силу соціальних процесів. При цьому новоутворені сукупності співвідносяться з населенням або групою населення, яке його утворило.

При аналізі ринку праці можна також використовувати економіко-математичні методи аналізу: метод аналітичного групування, кореляційно-регресійний аналіз, множинна кореляція тощо.

Існуюча в Україні багатоцільова Єдина інформаційно-аналітична система «Служба зайнятості» спрямована на покращення інформаційного забезпечення суб’єктів ринку праці. З цією метою використовуються наступні групи показників (індикаторів).

1. До першої групи відносяться показники, що характеризують очікувані обсяги робочої сили, які необхідно враховувати органам державної служби зайнятості при наданні першого робочого місця (у тому числі особам, які підпадають під 5% квоту).

2. До другої групи відносяться показники, що характеризують обсяги та структуру безробіття.

3. До третьої групи відносяться показники, що відображають існуючий кваліфікаційно-професійний дисбаланс робочої сили на ринку праці.

4. До четвертої групи відносяться показники, які оцінюють укомплектованість вакансій на ринку праці.

5. До п’ятої групи відносяться показники, що характеризують процес працевлаштування робочої сили.

6. До шостої групи відносяться показники, що характеризують забезпеченість державної служби зайнятості необхідним персоналом.

На рис.1.1 представлено блок-схему статистичних показників ринку праці, яка сприятиме визначенню реального співвідношення між попитом і пропозицією на ринку праці.

Рис.1.1. Групи статистичних показників, що сприятимуть визначенню

та оцінюванню співвідношення між попитом та пропозицією на робочу силу [9]

Основними джерелами інформації про функціонування ринку праці є статистична звітність підприємств, закладів, організацій; вибіркові обстеження підприємств, населення (домашні господарства); адміністративні регістри, перепис населення. Вказані джерела різні за охопленням і відповідно меті отримання інформації формують систему показників, на базі якої можливо мати дані про функціонування регіональних ринків праці. При цьому найбільшу увагу приділяють помісячним вибірковим обстеженням населення за питаннями економічної активності, які впроваджені в практику постійної роботи органів державної статистики України з 2004 р. (в 1995-1998 рр. проводилися раз на рік, з 1999-2003 рр. - щоквартально) .

Система показників функціонування ринку праці, формується частково на цій основі та розроблена відповідно стандартним визначенням та критеріям Міжнародної Організації праці з урахуванням національних особливостей соціально-трудових відносин в Україні. У даній системі пріоритет у групуванні показників відданий тим ознакам, які відображають відносини на ринку праці, демографічну ситуацію, економічну діяльність та інші, що забезпечують сферу життєдіяльності країні та регіонів.

Показники, які використовуються в практичній діяльності статистичних органів для аналізу ринку праці знаходяться у відповідному взаємозв’язку між собою.

Показниками попиту на робочу силу є: кількість вільних робочих місць, кількість нових робочих місць, кількість перепрофільованих робочих місць.

Сукупний попит на ринку праці L складається з функціонуючих (N_ф) і вакантних (N_B) робочих місць:

(1.1)

Зазначена сума характеризує наявність робочих місць на ринку праці й означає потребу в працівниках. Визначальним у попиті є кількість вакансій. У процесі аналізу визначається загальний попит на робочу силу, структура попиту в галузево-регіональному розрізі та за підприємствами різних форм власності, професійно-кваліфікаційна та статево-вікова структура робочої сили, тенденції у динаміці.

Для аналізу пропозиції робочої сили використовують абсолютні показники, які характеризують чисельність тих, хто звернувся до служби зайнятості, а також відносні, що характеризують інтенсивність звертання та розраховуються як відношення загальної чисельності зареєстрованих до економічно активного населення в працездатному віці або зайнятого, а також інтенсивність звертань в окремо взятих групах.

Пропозицію на ринку праці формують такі категорії економічно активного населення: 1) безробітні, кількість яких поповнюється випускниками навчальних закладів та раніше зайнятих у домашньому господарстві; 2) ті, хто мають роботу, але незадоволені нею і шукають іншу; 3) зайняті, які ризикують залишитись без роботи (наприклад банкрутство підприємства) і тому шукають нову; 4) зайняті, які шукають додаткову роботу для збільшення свого доходу.

Для розрахунку частки окремої категорії робочої сили, що формує її пропозицію застосовують формулу:

(1.2)

де K_i^S- частка і-тої категорії робочої сили, що формує її пропозицію; L_i^S- кількість і-ї категорії робочої сили, що формує її пропозицію; L^S- загальна кількість пропозиції робочої сили на ринку праці.

Для вивчення складу осіб, які звернулися до служби зайнятості, тобто для характеристики їх складу і розміщення, у статистичному дослідженні ринку праці широко використовують їх групування за різними ознаками: статтю і віком; професією та освітою; причиною звертання; причиною незайнятості.

Співвідношення показників попиту і пропозиції дає змогу відбити кон’юнктуру ринку праці, навантаження на вільні робочі місця і можливе працевлаштування незайнятого населення.

Показники ціни робочої сили: 1) середньомісячна заробітна плата працівників; 2) основна заробітна плата; 3) додаткова заробітна плата; 4) інші заохочуючи та компенсаційні виплати; 5) індекс номінальної заробітної плати; 6) індекс реальної заробітної плати; 7) сума заборгованості із виплати заробітної плати.

Згідно з Резолюцією МОП до інтегрованої системи показників ціни робочої сили треба віднести заробітну плату робітників та службовців, доходи осіб, що працюють як наймані та самостійно зайняті, а також вартість витрат на робочу силу (витрати роботодавця).

Показники працевлаштування громадян, які звернулися до служби зайнятості, використовуються для характеристики процесу працевлаштування громадян, що відбувається через службу зайнятості.

Показники безробіття використовуються для вивчення кількісного та якісного складу безробітних. Для аналізу безробіття використовують абсолютні показники, які характеризують чисельність безробітних, а також відносні показники, що характеризують середню тривалість безробіття, його рівень.

Показники соціальної допомоги безробітним використовуються для характеристики величини та термінів її надання. Для аналізу процесу соціальної допомоги використовують абсолютні показники, такі як загальна величина виплат через безробіття, та відносні показники, наприклад, середній розмір допомоги через безробіття.

Показники використання незайнятого населення на громадських роботах застосовуються для вивчення характеристики чисельності незайнятих, направлених на громадські роботи, а також кількості робочих місць на які укладені договори (угоди).

Показники професійної підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації, що надаються через службу зайнятості, використовуються для характеристики чисельності громадян, які пройшли професійну підготовку, перепідготовку та підвищили свою кваліфікацію.

Крім зазначених показників, для аналізу попиту й пропозиції на ринку праці можуть використовуються і такі, як коефіцієнт навантаження на одне робоче місце і зворотний йому рівень вакантності.

Коефіцієнт навантаження на одне робоче місце розраховується як відношення кількості офіційно зареєстрованих безробітних до кількості вакантних робочих місць:

(1.3)

де, U – кількість офіційно зареєстрованих безробітних

Рівень вакантності, навпаки, відображає співвідношення кількості вакансій до кількості претендентів на них:

(1.4)

Зазначені коефіцієнти характеризують наявність незбалансованості на ринку праці. Якщо:

• К_нав < 1 - для національної економіки це означає, що пропозиція робочої сили менше, ніж попит на неї. Безробіття, що виникає при цьому, можна класифікувати як природне, тому що робочі місця є;

• К_нав = 1 - на макрорівні це означає, що всі, хто шукають роботу, можуть бути нею забезпечені, а на ринку праці встановлюється рівновага;

• к_нав > 1 - це ознака циклічного безробіття, пропозиція робочої сили перевищує попит на неї, і чим більше в даному випадку цей показник, тим важче ситуація на ринку праці. Не всі, хто шукають роботу, зможуть її знайти.

Представлені у дослідженні показники попиту і пропозиції робочої сили сприятимуть всебічному статистичному аналізу та оцінюванню функціонування ринку праці в Україні, особливо в частині встановлення раціонального співвідношення між потребою в робочій силі і її пропозицією в різних видах економічної діяльності, в регіонах країни. Результати проведеного дослідження є базою для розроблення ефективних управлінських рішень стосовно стабілізації зайнятості в країні, підвищення рівня працевлаштування незайнятих осіб, забезпечення економічно активного населення робочими місцями.