49. Уроки української національної революції 1917-1920 рр.

Починаючи від лютого 1917 p., коли під впливом демократично-революційних

процесів значний розвиток одержали національно-визвольний рух і боротьба

за відродження української державності.Це був тривалий і багато в чому трагічний період державно-правовоїісторії України. Внаслідок низки причин у 1917—1920 pp. не вдалося втілити в життя ідею відродження державності. Утворену у 1917р.Українську Народну Республіку також не вдалося відстояти: дуже міцними

виявилися протиборствуючі їй зовнішні сили, а також не було єдності у

боротьбі за національне відродження безпосередньо в Україні. Центральна

Рада, Гетьманщина, ЗУНР, Директорія являли собою важливі сходинки у

створенні незалежної України. Але в результаті боротьби різних

політичних сил на більшій частині України встановилася більшовицька

радянська влада з її у кінцевому рахунку тоталітарним режимом.

50.Державна економічна політика 20-х років ХХ ст. та її наслідки.

Основними складовими непу були відновлення торгівлі та товарно грошових відносин, введення стійкої грошової одиниці, надання їй конвертованості, введення господарчого розрахунку на підприємствах, дозвіл іноземних концесій. У с/г неп передбачав цілу систему заходів серед яких найголовнішою була заміна продрозкладки продподатком. У промисловості неп передбачав повернення дрібних та середніх підприємств їх власникам, проведення децентралізації управління промисловістю, у галузі торгівлі створювалися умови для розвитку 3 її форм приватної, державної і кооперативної, організовувалися ярмарки. НАСЛІДКИ було відновлено господарства, зруйновані за роки війни, зросло промислове та с/г, пожвавилася торгівля та товарообмін, була знята соц., напруга, проте відставала більшість галузей важкої промисловості. У державній власності залишались усі великі підприємства.

51.Соціально-політичне і культурне життя в Україні в 20-х роках хх ст. Українізація, її зміст та наслідки.

Боротьба за соціальне та національне визволення сприяла духовному піднесенню українського народу. Царська імперія розпалась, а більшовицька не встигла сформуватись, і це давало надїї на становлення і розвиток української держави і національної культури. Однак, в умовах жорстокої боротьби за владу освіта, наука і культура стали заручниками політиків.

    У 1917 -1920 рр. освіта в Україні опинилася в центрі боротьби різних політичних сил. Центральна Рада і гетьманат проводили українізацію школи. Відкривалися нові українські гімназії, вводились навчальні програми, які передбачали обов’язковість вивчення української мови, історії та географії України. Натомість більшовики переробили навчальні плани на свій лад, дбаючи про виховання дітей в дусі відданості ідеям соціалізму. У 1917 - 1920 рр. Радянська влада намагалася реформувати освіту, зробити її систему підконтрольною і спрямованою на зміцнення більшовицького режиму.

    У добу гетьманату було створено українську Академію наук. Відкривалися українські університети, бібліотеки, театри. Зокрема, у 1918 р. було засновано Український театр драми та опери, Українську державну капелу під проводом О. Кошиця, Державний симфонічний оркестр. Помітною стала творчість нового драматичного театру ім. І. Франка, який очолював Гнат Юра, колективу митців на чолі з Лесем Курбасом, відомих виконавців О. Мартиненка, Г. Борисоглібської, композиторів М. Леонтовича, Б. Лятошинського, Г. Верьовки.

52. .Утворення Союзу РСР, наслідки входження УРСР до його складу.

Шлях до створення єдиної союзної держави розпочався ще під час громадянської війни і був зумовлений низкою об’єктивних чинників.

Території усіх республік, що увійшли до Союзу, свого часу були об’єднані в межах Російської імперії. Між ними існували тісні економічні зв’язки, спеціалізація економічних районів, своєрідний розподіл праці (Центральна Росія – машинобудівна та легка, особливо текстильна промисловість, Середня Азія – виробництво бавовни, Закавказзя – видобуток нафти, Україна – у 1913 р. давала 70,2 % загальноросійського видобутку вугілля, 21,2 % марганцю, 67% виплавки чавуну, 57,2 % заліза і сталі, 80–85 % цукру).

Під час громадянської війни військові сили й управління командними висотами економіки радянських республік були об’єднані, утворився воєнно-політичний союз. У зв’язку з підготовкою Генуезької конференції між радянськими республіками склався дипломатичний союз.

Значну роль у зміцненні та посиленні об’єднавчої тенденції відігравало те, що всі республіки мали однакову політичну структуру, яка характеризувалася монопартійністю. Реальна влада на місцях належала єдиній, жорстко централізованій більшовицькій партії, керованій московським ЦК. Втрата Україною незалежності відбувалася протягом тривалого періоду, поступово, у процесі входження УСРР до складу Союзу РСР, який умовно можна поділити на кілька етапів.