- •42. Співвідношення політичних сил в Україні після Лютневої революції 1917 р. Утворення та діяльність Центральної Ради, її і та іі Універсали.
- •43. Ііі Універсал Центральної Ради. Міждержавні відносини рсфрр та унр наприкінці 1917 – початку 1918 року.
- •44. Берестейський мирний договір (1918 р.) унр з країнами Четверного союзу. Його наслідки для України.
- •45. Гетьманський переворот п.Скоропадського. Внутрішня і зовнішня політика його уряду.
- •46. Падіння Гетьманщини. Прихід до влади Директорії унр, її діяльність, причини поразки. С. Петлюра.
- •48. Варшавський договір дир.. З Польським урядом ( квітень 1920 р.) . Наступ на Київ і його невдача. Ризький договір 1921 р. Та цого наслідки для України.
- •49. Уроки української національної революції 1917-1920 рр.
- •51.Соціально-політичне і культурне життя в Україні в 20-х роках хх ст. Українізація, її зміст та наслідки.
- •53. Форсування індустріалізації в Україні в 30-ті роки хх ст., його наслідки.
- •54.Тоталітаризм в Україні в 30-х р.Р. Хх ст.: його сутність та механізм реалізації.
- •55.Сталінська політика насильницької колективізації. Соціально-політичні та демографічні наслідки голодомору 1932-1933 рр. В Україні.
- •56.Західноукраїнські землі в 20-30-х роках хх ст. Об’єднання Західної України з урср у 1939 році.
- •57. Напад фашистської Німеччини на урср. Україна в планах фашистського рейху. Оборонні бої на території України в 1941-1942 рр.
- •59. Визволення України від німецько-фашистських окупантів. Вклад народів України в перемогу над фашизмом.
- •61. Труднощі відбудови народного господарства України в повоєнний період. Голод у 1946-1947 р.Р.: причини та наслідки.
- •62. Перші спроби десталінізації в Україні після смерті й.Сталіна, їх суперечливий і непослідовний характер.
- •63. Реформи м.Хрущова, їх суперечливий і непослідовний характер.
- •II етап. (1965— 1969 рр.) Сільське господарство.
- •65. Неосталінізм. Застійні тенденції в суспільному житті. Розвиток дисидентського руху в 60-80 рр. Хх ст.
- •68. Державне будівництво в незалежній Україні.
- •69. Багатопартійність та політичний плюралізм в Україні на сучасному етапі. Програми та практична діяльність нових політичних партій і організацій.
- •70. Реформування економіки на ринкових засадах в умовах незалежної України.
- •71. Конституція України (1996 р.) та її значення в процесі створення Української незалежної держави.
- •72. Україна і світове співтовариство: взаємовідносини і глобальні проблеми.
- •73Формування етнічної атрибутики Київської Русі.
- •74. Національна символіка України в умовах розбудови Української незалежної держави в сучасних умовах.
71. Конституція України (1996 р.) та її значення в процесі створення Української незалежної держави.
Процес підготовки проекту Основного Закону почався після проголошення державного суверенітету України.
17 жовтня 1990 р. Верховна Рада УРСР прийняла рішення привести чинну Конституцію у відповідність до Декларації про державний суверенітет України.
У червні 1991 р. парламент прийняв концепцію майбутньої Конституції, створив Конституційну комісію.
У липні 1992 р. на всенародне обговорення був внесений офіційний проект Конституції України.
У жовтні 1993 р. до Верховної Ради був поданий доопрацьований проект Конституції України.
У листопаді 1994 р. була створена нова Конституційна комісія на чолі з резидентом України Л. Кучмою і Головою Верховної Ради О. Морозом.
У червні 1995 р. між Верховною Радою України і Президентом України був укладений Конституційний договір терміном на один рік.
Одночасно з проектом Конституції, розробленим Конституційною комісією, почали пропонувати свої проекти політичні партії, окремі вчені. Протягом 1990-1996 pp. було запропоновано 15 проектів Конституції України. дин із варіантів, запропонований фракцією комуністів, припускав збереження назви УРСР, відновлення радянської форми правління, обмеження прав Президента, входження України до нового Союзу. Обнародував свій проект і Конгрес українських націоналістів, що відстоював унітарну Українську державу без збереження Кримом статусу автономії.
72. Україна і світове співтовариство: взаємовідносини і глобальні проблеми.
Основні принципи зовнішньої політики були розроблені у Декларації про державний суверенітет України. В ній зовнішньополітичний курс визначався як демократичний і миролюбивий. Вже восени 1990 р. вперше за свою діяльность в ООН, делегація України діяла самостійно, активно налагоджуючи дипломатичні зв’язки з країнами світу.
Після проголошення Акту про державну незалежність України та проведення всеукраїнського референдуму розпочався якісно новий етап у її зовнішньополітичній діяльності. Відповідальним моментом для сувереної України стало визнання її державами світового співтовариства. Першою незалежність України 2 грудня 1991 р. визнала Польща, яка вирішила встановити з нею дипломатичні відносини. Впродовж місяця після референдуму Україну визнали вже 57 країн світу, а протягом першого року її існування як незалежної держави – 132 країни. Переважна більшість із них – 92 – встановили з Україною повномаштабні дипломатичні відносини.
Велике значення для розвитку зовнішньо-політичної діяльності молодої держави було схвалення Верховною Радою України 2 липня 1992 р. “Основних напрямків зовнішньої політики України”. В цьому документі визначались основні, базові національні інтереси країни та обгрунтовувалися засади, на яких повинна була реалізуватися її зовнішня політика. В ньому наголошувалось, що Україна здійснюватиме відкриту зовнішню політику і прагнутиме до співробітництва з усіма країнами світу, уникаючи залежності від окремих держав чи груп держав.
За короткий час (листопад 1990 – січень 1993 р.) Україна підписала 35 міжнародних і 88 міжурядових угод на двосторонній основі. Однією з перших міждержавних угод незалежної України став підписаний у Києві 6 грудня 1991 р. “Договір про основи добросусідства і співробітництва між Україною та Угорською Республікою”.