- •42. Співвідношення політичних сил в Україні після Лютневої революції 1917 р. Утворення та діяльність Центральної Ради, її і та іі Універсали.
- •43. Ііі Універсал Центральної Ради. Міждержавні відносини рсфрр та унр наприкінці 1917 – початку 1918 року.
- •44. Берестейський мирний договір (1918 р.) унр з країнами Четверного союзу. Його наслідки для України.
- •45. Гетьманський переворот п.Скоропадського. Внутрішня і зовнішня політика його уряду.
- •46. Падіння Гетьманщини. Прихід до влади Директорії унр, її діяльність, причини поразки. С. Петлюра.
- •48. Варшавський договір дир.. З Польським урядом ( квітень 1920 р.) . Наступ на Київ і його невдача. Ризький договір 1921 р. Та цого наслідки для України.
- •49. Уроки української національної революції 1917-1920 рр.
- •51.Соціально-політичне і культурне життя в Україні в 20-х роках хх ст. Українізація, її зміст та наслідки.
- •53. Форсування індустріалізації в Україні в 30-ті роки хх ст., його наслідки.
- •54.Тоталітаризм в Україні в 30-х р.Р. Хх ст.: його сутність та механізм реалізації.
- •55.Сталінська політика насильницької колективізації. Соціально-політичні та демографічні наслідки голодомору 1932-1933 рр. В Україні.
- •56.Західноукраїнські землі в 20-30-х роках хх ст. Об’єднання Західної України з урср у 1939 році.
- •57. Напад фашистської Німеччини на урср. Україна в планах фашистського рейху. Оборонні бої на території України в 1941-1942 рр.
- •59. Визволення України від німецько-фашистських окупантів. Вклад народів України в перемогу над фашизмом.
- •61. Труднощі відбудови народного господарства України в повоєнний період. Голод у 1946-1947 р.Р.: причини та наслідки.
- •62. Перші спроби десталінізації в Україні після смерті й.Сталіна, їх суперечливий і непослідовний характер.
- •63. Реформи м.Хрущова, їх суперечливий і непослідовний характер.
- •II етап. (1965— 1969 рр.) Сільське господарство.
- •65. Неосталінізм. Застійні тенденції в суспільному житті. Розвиток дисидентського руху в 60-80 рр. Хх ст.
- •68. Державне будівництво в незалежній Україні.
- •69. Багатопартійність та політичний плюралізм в Україні на сучасному етапі. Програми та практична діяльність нових політичних партій і організацій.
- •70. Реформування економіки на ринкових засадах в умовах незалежної України.
- •71. Конституція України (1996 р.) та її значення в процесі створення Української незалежної держави.
- •72. Україна і світове співтовариство: взаємовідносини і глобальні проблеми.
- •73Формування етнічної атрибутики Київської Русі.
- •74. Національна символіка України в умовах розбудови Української незалежної держави в сучасних умовах.
73Формування етнічної атрибутики Київської Русі.
Етнографічна своєрідність окремих регіонів і, отже, традиційно-побутової культури їхнього населення у найбільш концентрованому вигляді втілювалася в символіці й атрибутиці — геральдичних знаках, печатках, прапорах тощо, котрі є матеріальними проявами історичної пам'яті народу. Фіксуючі етнічну історію, вони стають тим містком, який з'єднує, з одного боку, окремі субетнічні утворення, а з іншого — сучасний шар національної культури та її витоки. Ось чому такої актуальності набувають проблеми національно-етнічної символіки, у тому числі регіональної, що завжди складала невід'ємну частину української культури, історії та державності.
Символіка складалася разом із формуванням у східного слов'янства земель та князівств, тобто не пізніше ІХ—Х ст. Геральдичні атрибути земель та «княжих столів» виникли дещо пізніше, у ХІІІ—XIV ст., хоча їхня першооснова — князівські знаки, знаки-мітки, знамена, печатки, персні — з'явилася саме з утворенням земель. Ці символи захисту територіальної приналежності по суті виконували функцію гербів.
Князівські знаки пройшли складний шлях трансформації, котрий сягав родоплемінних відносин. З розпадом роду, тобто з виділенням сімей та громад, родові знаки трансформувалися спочатку в сімейні, а відтак і в особисті, графічним способом виражаючи перехід від общинної до індивідуальної власності. Саме на основі особистих знаків формувалися міські, а пізніше й земельні герби, прикладом чого може бути зображення лева — особистого знака галицьких князів, що пізніше став геральдичною емблемою столиці Галицько-Волинського князівства — Львова.
74. Національна символіка України в умовах розбудови Української незалежної держави в сучасних умовах.
Державні символи – закріплені в законодавстві країни офіційні знаки, чи звукові вираження, що в короткій формі виражають одну чи кілька ідей політичного або історичного характеру і символізують суверенітет держави.
Відповідно до статті 20 Конституції України (1996р.) державними символами України є Державний герб України, Державний прапор України і Державний гімн України.
Герб – це художньо-графічний символ держави, міста, роду, окремої особи.
Прапор – полотнище певного кольору чи поєднання кольорів, часто з певним зображенням, прикріплене до держака чи шнурка; є офіційною емблемою держави, символом її суверенітету.
Гімн (від грецького Гίμνοσ – похвальна пісня) – це урочистий, величний музично-пісенний твір, виконання якого пов’язане зі офіційними державними заходами, військовими парадами, політичними подіями, церковно-культурними ритуалами тощо.
Нарівні з гербом і прапором гімн символізує державу і є одним з атрибутів державності країни.
Державний
Державний Герб — це закріплений у законодавстві офіційний умовний знак, який через графічне чи кольорове зображення окремих фігур виражає коло певних ідей політичного характеру та символізує суверенітет держави.
Державний Прапор — це закріплене в законодавстві офіційне полотнище держави, в якому шляхом добору певних кольорів (іноді з використанням малюнків чи написів) виражено ідеї політичного характеру. Державний Прапор України — стяг з двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів:
Державний Гімн — це закріплена в законодавстві країни музично-поетична емблема держави, яка через систему (набір) музично-поетичних образів виражає певне коло ідей політичного характеру та символізує суверенну державу.