46. Падіння Гетьманщини. Прихід до влади Директорії унр, її діяльність, причини поразки. С. Петлюра.

Причини падіння гетьманщини  Згортання революційних завоювань, досягнутих у зв’язку з падінням самодержавства, втрата окупаційних функцій ав.-нім. Гарнізонами в Україні, нездатність гетьмана спертися на війська Антанти, конформація гетьмана майже з усіма українськими політ. партіями, неможливість знайти для гетьмана спільну мову з російськими білогвардійцями. Директорія була утворена лівими українськими партіями. Основними причинами її утворення були такі- невдоволення внутр, політ, гетьманського режиму, який діяв в інтересах великих власників, бажання лівих партій відновити УНР, розуміння неминучості поразки в ході Першої світової війни Німеччини, яка була основним союзником гетьмана Скоропадського. Укр., нац, союз на чолі з В.Винниченком та Всеукр. Земський союз на чолі з Петлюрою створили у листопаді 1918 р, Директорію з 5 чоловік для керівництва анти гетьманським повстанням і відновлення УНР. Причини поразки ДИР.., Укр., опинилася в замкненому колі фронтів, воювала одразу проти багатьох ворожих держав, жодна з яких не визнавала незалежність Укр., відсутність міжнародної підтримки,внутрішні незгоди серед членів ДИР., розвал укр., армії. Петлюра Симон Васильович— державний, політичний військовий діяч, літератор, публіцист. Член РУП з 1900 р. (з 1905 — УСДРП). За участь в українському національному русі зазнавав переслідувань. До Першої світової війни займався журналістикою. 28 червня 1917 р. призначений Центральною Радою на посаду генерального секретаря військових справ. 31 грудня 1917 p., не погоджуючись з політикою голови Генерального Секретаріату, вийшов з уряду. В січні 1918 р. перед загрозою більшовицького наступу виїхав на Лівобережжя для створення «Українського Гайдамацького Коша Слобідської України», який відіграв головну роль у боях за Київ і придушенні більшовицького повстання в місті.

48. Варшавський договір дир.. З Польським урядом ( квітень 1920 р.) . Наступ на Київ і його невдача. Ризький договір 1921 р. Та цого наслідки для України.

Варша́вський договір — міждержавна угода ПольщііУкраїнської Народної Республіки, за якою в квітні1920р. польський урядПілсудськоговідмовився від намірів розширити територію Польщі до кордонівРечі Посполитої1772р. та визнавУНР.Ця угода мала символічне значення дляУНР. Попри це, урядСимона Петлюрибув вимушений піти на великі поступки, оскільки були визнані вже де-факто встановлені кордони по межі розташування польських військ в Україні — по річціЗбруч. Це означало зречення від великих етнічних українських територійГаличини, ЗахідноїВолині, частиниПолісся,Лемківщини,Підляшшя,ПосянняіХолмщини. Такий крок урядуСимона Петлюрибув оцінений вкрай негативно декотрими українськими політиками того часу і більшістю населення окупованихПольщеютериторій.За цим договоромПольщазобов'язувалась не укладати міжнародних угод, спрямованих протиУкраїни. Гарантувались національно-культурні права українського населення вПольщіі польського вУкраїні. Складовою частиною договору була військова конвенція, яка передбачала початок спільних польсько-українських військових дій протибільшовицькихвійськ на територіїУкраїни.Ризький мир — договір, підписаний у Ризі 18 березня 1921 представниками РРФСР і УСРР, з одного боку, та Польщі — з другого^[1], який формально закінчив польсько-радянський збройний конфлікт 1919–1920 років, санкціонував поділ українських і білоруських земель між Польщею і Радянською Росією та фактично анулював Варшавський договір 1920. Таким чином, Україна знову не змогла втримати свою державність. Її вкотре розчленували на окремі частини, що опинилися під владою сусідніх держав. Чимало українських земель увійшли до складу радянської УСРР, діяльність якої на міжнародній арені провадилася чітко у фарватері зовнішньополітичної діяльності Раднаркому Росії.