Тема № 10
ПЛАН «БАРБАРОССА» - кодова назва плану блискавичної війни Третього Рейху проти СРСР. Свою назву план отримав від прізвиська імператора Священної Римської імперії Фрідріха I Барбаросси, відомого своїми загарбницькими війнами. Розробка плану була розпочата в липні 1940 року. Остаточний варіант затверджений 18 грудня 1940 року. План «Барбаросса» передбачав швидкоплинну військову кампанію з повним розгромом Червоної Армії та захопленням європейської частини СРСР по лінії Волга — Архангельськ.
ПЛАН «ОСТ» - секретний план німецького уряду Третього рейху щодо проведення етнічних чисток на території Східної Європи і її німецької колонізації після перемоги над СРСР і обмеження народжуваності.
БЛІЦКРИГ - (від Blitz - блискавка і Krieg - війна) - теорія ведення швидкоплинної війни, згідно якої перемога досягається в терміни, що обчислюються днями, тижнями або місяцями, до того, як супротивник зуміє мобілізувати і розгорнути свої основні військові сили. Створена на початку XX століття Альфредом фон Шліффеном.
ВЕЛИКА ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА - одна з декількох назв війни між Німеччиною часів Третього Рейху та СРСР, яка стала складовою частиною Другої Світової війни. Виокремлюється від Другої Світової війни у часових рамках: 22 червня 1941 року — 9 травня 1945 року.
ОКУПАЦІЙНИЙ РЕЖИМ – сукупність заходів, застосовуваних завойовниками під час окупації загарбаних земель. На території України протягом 1941-1944 років проявився у встановленні "нового порядку", який передбачав тотальний контроль військової влади й окупаційної адміністрації. Особливі функції щодо підтримання окупаційного режиму покладалися на гестапо, жандармерію, поліцію, спеціальні групи та зондеркоманди. Механізм окупаційної влади діяв шляхом фізичного і морального терору, грабунку й масового знищення людей. Нацисти утворили на території України понад 180 великих концентраційних таборів, 50 гето. Під час війни на українській землі були закатовані окупантами, вмерли від холоду, голоду, хвороб 3,9 млн. мирного населення, а також 1,3 млн. військовополонених. Для усього українського населення встановлювалась трудова повинність і примусова праця. Згорталася система медичного обслуговування й освіти. Планувалося ліквідувати більшу частину української інтелігенції.
РЕЙХКОМІСАРІАТ «Україна» - (нім. Reichskommissariat Ukraine) — адміністративне утворення, що охоплювало частину сучасних українських та білоруських земель у 1941—1944 роках. Контролювалося і підпорядковувалося нацистській Німеччині, проте не входило до її складу. Фактично Рейхскомісаріат був колонією Третього Рейху.
НАЦІОНАЛІСТИЧНИЙ РУХ ОПОРУ – одна з двох головних течій спротиву німецьким загарбникам на території України в ході радянсько-німецької війни. Представники націоналістичного руху у роки війни намагалися відновити незалежність України. Вони воювали і проти фашистів, і проти радянських військ. Політичним центром націоналістичного руху була ОУН. Переважно діяла як самооборона населення — витіснення окупаційної адміністрації, створення української, захист населення від сваволі влади, зрив спроби вивозу до Німеччини продовольства, робочої сили, проведення оборонних боїв з карателями по периметру і в середині контрольованої території. Напади на воєнні об'єкти здійснювалися в основному з метою оволодіння зброєю. Основними районами дій були Волинь, Галичина, українське Полісся.
УПА - Українська повстанська армія — озброєне крило Організації українських націоналістів. Діяла з весни 1943 року на територіях, які входили до складу Генерал-губернаторства (Галичина — з кінця 1943, Холмщина — з осені 1943), райхскомісаріата Україна (Волинь — з кінця березня 1943), та румунської Трансністрії (Північна Буковина — з літа 1944), які до 1939—1940 років входили у склад Польщі і Румунії. УПА діяла до 1953 року, коли активні її дії припинено, а окремі вогнища спротиву діяли впродовж 1950-60-х років. З 1943 по 1950 роки Головним Командиром УПА був генерал Роман Шухевич.
«ПОЛІСЬКА СІЧ» — підпільна збройна формація, створена на Поліссі (Північна Україна). Влітку 1941 року, в селі Немовичі Сарненського р-ну, що на Рівненщині отаманом Тарасом Бульбою було видано перший наказ про початок боротьби і створення повстанської армії. Основу організації було закладено ще у 1940 році, а перші збройні формації було утворено із вибухом німецько-радянська війна у червні 1941 року. Бульбівці воювали як проти німців, так і проти радянських військ, періодично співпрацюючи з однією із сторін. Найбільшого розмаху Поліська Січ набула у 1942 році, коли в її рядах було від 3-х до 10-ти тис. вояків. Невеликий проміжок часу повстанці контролювали частину Полісся, в районі штабу Січі — міста Олевська, проголосивши Олевську Республіку.
УШПР - український штаб партизанського руху — орган керівництва бойовою діяльністю партизанських формувань України під час Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу. Утворений рішенням ДКО СРСР 30.V 1942. УШПР безпосередньо підпорядковувався Центральному штабові партизанського руху, вів роботу в тісному контакті з ЦК КП(б)У. В березні 1943 року УШПР було безпосередньо підпорядковано Ставці Верховного Головнокомандування та ЦК КП(б)У. Формував партизанські загони і з'єднання, спрямовував і координував їхню бойову діяльність, узагальнював і поширював досвід партизанської боротьби, постачав зброю, боєприпаси, медикаменти партизанам, готував. кадри, здійснював взаємодію загонів і з'єднань з радянськими військами, допомагав народам Чехословаччини, Польщі, Угорщини, Румунії в розвитку партизанського руху. Начальником УШПР був генерал Т. А. Строкач.
ПАРТИЗАНСЬКИЙ РУХ - партизанський рух проти німецьких окупантів та їх союзників на теренах України у 1941—1944 роках, підпорядкований органам ВКП(б) та її бойовому загону — НКВС. Загальна чисельність бійців радянського партизанського руху на території України складала в 1941—1943 роках — від 5 до 30 тисяч бійців, в 1944 році — від 30 до 50 тисяч бійців.
«РЕЙКОВА ВІЙНА» - операція радянських партизанів у період з 3 серпня до середини вересня 1943 в тилу німецьких військ на території Росії, Білорусії та частини України з метою одночасного масового зруйнування залізничного полотна та станційних споруд. Охоплювала територію близько 1 тис. км по фронту й 750 км углиб. Під час операції, участь в якій брало близько 100 тис. бійців, було підірвано 25 тис. рейок, багато мостів та станційних споруд, що значно утруднило перегрупування військ противника в період вирішальних битв на Курській дузі.