litvin_v_m_uporyad_istoriya_ukraini

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

борн воєводам не вступаться. А кто учинит какое насильство, и тем чинить наказанье. А которьіе великаго государя ратньїе люди будут в государевьіх черкасских городех, и тем государевьім ратньїм людям у реестровмх казаков на дворех не ставиться, а ставиться государевьім ратним людям у вся­ ких жителей, опричь реестровнх казаков. Также и подвод под посланников и под гонцов у реестровнх казаков не имать, а имать у городских и у деревенских жителей. Да реестровнм же казакам держать вино и пиво и мед, а продавать вино бочкою на рандн и куда кто похочет, а пиво и мед вольнож продавать гарнцом. А кто будет вино продавать в кварти, и тех ка­ рать. [...]

6.В городех, и местех, и местечках на Белой России нине и впред за­ логам черкасским не бить, чтоб ссорн тем между ратних людей, как великороссийских и белоруских, не чинилось. [...]

7.Которой гетман, по указу царскаго величества, а по обранню всего Войска, учинится в Войске гетманом, а после того учинится в какой проступке, и Войску, без указу царскаго величества, самим гетмана не переменять, хотя новообранний гетман опричь измени, проступку какую и учи­ нит, и великий государь его царское величество велит про то снскать всем Войском, и по сьіску велит указ учинить, как повелось в Войске издавна. А самим однолично гетмана, без указа царскаго величества, не переменять. Также и гетману, без ради и без совета всей черни, в полковники и в иньїе начальнне люди никого не вибирать, а чтоб вибирать в Войско полковников на раде, кого меж себя излюбят из своих полков, а из иньїх полков в

полковники не вибирать. Также тех полковников гетман без ради не пови­ нен отставливать. [...]

8.В Войске ж Запорожском всяким начальним людям, кроме право­ славних христеан, иньїх ни которьіх вер людям впредь не бить для всякия ссорьі и прелести. Да и новокрещеннм иноземцам в начальних людех не бить же, потому что от иноземцов от новокрещеньїх многая в Войске сму­ та и междоусобие зачинается, да и им Войска .Запорожскаго казакам чинятся налоги и теснотн. А кого нових полковников оберут, и тех новообранньїх полковников на верное подцанство и вечную службу привести к вере. [...]

9.Чтоб изменника Ивашка Виговскаго жену и дети, гетман и Войско отдали царскому величеству за измену, также и брата его Данилка и иньїх Внговских, которие єсть в Войске Запорожском. А впредь не только при гетмане и в урядниках, но и в Войске Запорожском Вьіговским не бить. [...]

10.Которие били в совете с изменником с Ивашком Вьіговским: Гришка Гуляницкой, Гришка Лясницкой, Самошка Богданов, Онтошка Жданов, Герман Илабода, и тем по век живота в раде в войсковой и в секретной и в уряде ни в каком не бить. А естьли кто не против сей статьи и учинит, в раду будет призивать и уряд какой на них положит, и те будут караньї смертью. [...]

11.При гетмане бить с обеих сторон Днепра по судье, по ясаулу, по писарю. [...]

12.Наказному гетману Йвану Безпалому и его полка началним людям, также полковникам переяславскому Тимофею Цецуре, нежинскому Васи-

238

Р о з д і л IV. Україна в добу Національної революції середини — другої половини XVII ст.

лью Золотаренку, черниговскому Аникею Силину и их полков начальним людем, естьли какой из тех людей будет винен, с суда к смерти в каких делех, и их гетману и начальним людям, без указа великаго государя его царскаго величества не карати до тех мест, кого царское величество укажет прислать к тому суду на исправление, для того, чтоб им напраснаго изгонения и утеснения не бьіло, потому что они царскому величеству служили. Также и всех полковников и иних начальньїх людей обеих сторон Днепра не повинен гетман на горле карать, без вьісланнаго на суд от царскаго ве­ личества. А ся статья учинена для того, что изменник Ивашка Вьіговской многих полковников и начальньїх людей и казаков, которьіе служили верно царскому величеству, напрасно смертью карал. [...]

13.Чтоб полоненники на обе сторони били свободньї. А кто похочет волею бьіть, и тех на обе сторони не неволить. [...]

14.Чтоб знамена и пушки и большая верховая пушка, которьія взятьі под Конотопом, отданьї бьіли в Киев безо всякаго задержанья. [...]

15.Гетману ж велеть город Старой Бьіхов очистить великому государю

ивелеть черкас и иньїх чинов служилих людей из того города вивесть, по­ тому что тот город издавна польскаго короля, а не черкасской и в ньінешния мимошедшия времена от изменников, от Самошки Вьіговскаго и от Ивашки Нечая и от их советников великаго государя ратньїм людям бьіли всякие зльїе умисли, и бунти, и кровопролития великия, и многих за верою ж вьявь и тайно до смерти побивали. И впредь будет тем изменникам бьіть в Бьіхове началньїми людьми, и от них бьіть такому ж дурну. А в Бьіхове, кроме государевьіх людей московскаго народу, бить никому непри­ стойно для того, что всякая ссора будет, потому что ляхи живут близко, без престани ссоривали и ньіне и впредь учнут ссоривать. А пристойно бить тем людям в Нежинском полку и в Черниговском, и где кто похочет. [...]

18.Будет кто великому государю его царскому величеству, по святой непорочной евангельской заповеди, ньіне в Войске Запорожском верьі не учинит из старшин из какого-нибудь чина, или из казаков, и из мещан, а сьіщется про то подлинно: и тех людей по войсковому праву казнить смертью.

Будет кто сии статьи, котормя постановленьї Войском, а нарушит кто

ине совершит, начальний человек, или казак, или мещанин: и те будут караньї горлом. [...]

Універсали українських гетьманів від Івана Виговського до Івана Самойловича (1657—1687).

Київ; Львів, 2004. — С. 117—122.

Універсал Івана Виговського до всього Війська Запорозького і посполитих

(1660 р., лютого 7)

Обявляем сим писанием нашим всем, кому о том надлежит, а именно их милостям панам полковникам, ясаулам, сотникам, атаманам и всей старшине и черни Войска Запорожского и так ж особно духовним и свецким человеком посполитим в местех и мистечках и селах живучим, что че­

239

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

рез время немалое желательно и отчаемо за целость вольности не только Войска Запорожского, но також всего народ[у] роского на всяком кровавом поле пребьівали есмя для того ж вами самими гетманом обраньїм бьіл то, что Бог сумленное и правда показовала, чтоб есте непобедимо своеи вольности не потеряли, но з рук и власти тиранской, которьій не только людем мирским розннми их муками губячи не умеет пощадит, но и слугам Божиим, духовньїм нашим спасителя нашего Бога прославляючих язьїки поурезьівали [...] датися могли и милостиваго и правоприроженного тому честному своєму народу росиийскому монарху короля его милости за пана своего и Речь Посполитую Коруни Польскои и Великого княжества Литовского чиньї с чином и народом своим случився общую отчину узнавши к ним превратились и с полних прав и вольностей сами и потомки по вас будучие утешал беспрестанно чинили есмя раденое якож не презрил бн Господь Бог в том раденье трудов наших, но так поблагословит изволил, чтоб сердце всего Войска Запорожского случит к доброй побожной [...] правьі наклонивши тад[...]сиею нарушенью права и вольности Войска За­ порожского направити Церковь Божию упокойте и мир, в земли православной вселити. А небьівальїм способом короля пана сенатьірского и рьіцерского чину все стати з годьі на сейме присягою с великим подивенем всего права света утвердити да помогл на то сильньїе войска на ступаю ce­ ro на вольность нашу неприятеля всемогущего силою своєю и сильним мужества Войска Запорожского и охочих приятель скоростию так побил и розогнал, вскоре з гр[...]дити имели чаю вч [...] самом неприятеля душного неопасное. А праве ничего доброго Войску Запорожскому не желаючие го­ лови сами возгордевши и бунт в войску учинив вместо челобития и любви Господу Богу наперед на Заднепру кров невинную погублением людей чесньіх на себя гнев Божии справедливим приимаючи попроливали. А потом забьів учиненьїе страшньїй своє на сейме королю пану и Речи Посполитой отданои кривоприсяжним иному монарху себе и все Войско За. потом на Данила Виговского сверх свьічаю Войска Запорожского, которие явньгх виноватих видавати николи не извикло в руки неприятельские видавши жестокими мучительскими несльїханньїми муками оного замучити допу­ стили. А найпаче жаль, что малжонку мою неприятельским вимишленим способом из замку Чигиринского взяв в [...] до Суботова скарби все, и достатки наши забрав за частокротнн напоминанием обещанием за прися­ гою учинив видати онои не хочет, что тогда король его милость и Речь Посполитая [...] кой незгоде [...] людей невинних. А ми о такой великой обиде и шкоде нашее правом Божиим и свецким на то душею и присягою малжонке нашей учиненои чинить отчаяние о внсвобожденье оной докол сили и здоровя станет долженн есмя для чего за помощию Божиею уж немалие сильї войск розньїх имеем к той кровавой в дому работе призива­ ючи Бога всемогущего святих таинств людских свидетеля которого [...] стую на [...] на ем всех вас, что есте неприятельства протав короля его ми­ лости войск корунньїх и протав нас не розширяючи на милость его королевской милости наш с вами милосердий поступок здавали когда и хан его милость крнмский со всеми ордами пребиваючи нам в помочь хочет с на­ ми хто нам неприятелем, а хто с нами единачитися будет подлинно тогда

240

Р о з д і л IV. Україна в добу Національної революції середини — другої половини XVII ст.

тогож как всякому любо того упоминаня нашего слушеючему и в подцанство короля пана надцаючему никакие шкодьі и кривдьі здоровя и маетности учинена не будет, для чего душею [...] под наказан [...] и на побьі [...] жен єсть вас так всякий неприятель без нашиє войньї на себе понесет за помощию Божиею показанье.

Універсали українських гетьманів від Івана Виговського до Івана Самойловича (1657—1687).

Київ; Львів, 2004. — С. 97—98.

Умови уряду Речі Посполитої з Військом Запорозьким, укладені під Чудновим

(1660 р., жовтня 17)

[...] 1. їх милості пани гетьмани повинні підтвердити своєю присягою Га-

дяцьку угоду, тобто все, що в ній знаходиться. Що ж належить до тих пун­ ктів, які стосуються до князівства Руського (оскільки вони менше необхід­ ні для вільностей Війська його королівської милості Запорозького і менше служать в непорушності вічного миру, якого обоюдного від Господа Бога щиро бажаєм), то хай присягне його милість пан гетьман запорозький зі своїм Військом у тому, що він відішле ті пункти через своїх полковників ДО ЙОП5 королівської милості і віддасть їх у люб’язні батьківські руки.

2.Його милість пан гетьман запорозький, зі всім своїм Військом пови­ нен відступити від царя московського і від військ його, що знаходяться в Україні, як з Шереметєвим, так і зі всіми іншими. У такій же мірі він по­ винен відмовитися в сучасний і майбутній час від всякого заступництва як царя московського, так й інших сторонніх власників, вічно задовольня­ ючись одним тільки природним володінням його королівської милості, па­ на нашого милостивого.

3.А для визволення українських фортець, що знаходяться у володінні Москви і під її захистом, його милість пан гетьман Війська його королівсь­ кої милості Запорозького, повернувшися в Україну, залишив при їх милостях панах гетьманах і війську коронному два полки або в крайній мірі один для остаточної поразки Шереметєва і московського війська, що при ньому знаходиться. Якщо б однак Шереметєв раптово піднявся в той час, коли його милість пан гетьман ударить на нього зі всім своїм Військом За­ порозьким і з їх милостями панами гетьманами і розіб’є його. Про дальнійше ж проти московського неприятеля повинне наступити рішення загаль­ ної військової ради.

4.Хоча Тетеря, наказний гетьман, ще більше образив його королівську милість і Річ Посполиту, піднявши руку з задніпровськими полками на свого повелителя, при військах московських, і хоча за це заслужив достой­ ну кару, однак, за клопотанням його милості пана гетьмана Запорозького Війська, їх милості пани гетьмани забувають це; але в той же час він зо­ бов’язаний спрямувати свою зброю проти зазначеного неприятеля, і тим довести доброзичливість свою до його милості короля і Речі Посполитої. Коли все це він виконає, тоді має бути дано йому всепрощення, і він зали­

241

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

шиться нарівні з Військом Запорозьким при всіх вільностях, і зі всіми ти­ ми, які знаходяться при ньому.

5.Полки Ніжинський і Чернігівський, які в даний .час залишаються при Москві, за першим універсалом його милості пана гетьмана Війська Запорозького, який повинен негайно до них відіслати, зобов’язані відсту­ пити від Москви і повернутися у підданство його королівської милості, приєднавшись там же, якщо можливо, до війська його королівської мило­ сті, що знаходився при їх милостях панах воєводах віденському і руському, або, якщо б це було неможливо, повернувшись як можна швидше до Запо­ розького Війська, якщо б вони того учинити не захотіли, тоді його милість пан гетьман з Запорозьким Військом разом з їх милостями панами гетьма­ нами коронними повинен напасти на них, як на неприятелів. Оскільки йо­ го милість пан гетьман і все Запорозьке Військо присягають за них його королівській милості і Речі Посполитій, то і вони, повернувшись, зобов’я­ зані підтвердити цю присягу, по здійсненні якої будуть вічно користувати­ ся всіма вільностями, дарованими Запорозькому Війську.

Якщо б коли-небудь, як в Запорожжі, так і в іншому якому б то не бу­ ло місті України показався бунт, тоді проти такого бунтівника, як проти неприятелів, що порушують справжній мир, його милість пан гетьман за­ порозький зобов’язаний послати своє військо і знищити його.

6.Прикордонні міста і всі володіння хана кримського повинні бути безпечні від будь-яких нападів і шкоди від Запорозького Війська, і в усьо­ му повинно бути збережено мирне сусідство, як того вимагає приязнь, що існує між королем його милістю і Річчю Посполитою та його милістю ха­ ном і царством Кримським. У переходах, так як вони були дозволені за

давніми звичаями, і тепер не повинно бути ніякої перепони ордам.

7.Її милість пані воєводина київська з іншими господинями, а саме з пані Грушиною та іншими повинно бути добровільне і безпечне з усім майном і особами, що при них знаходяться.

8.Полонені різного звання, зокрема пан Пясочинський, староста новогродський, і всі інші, взяті як за Дніпром, так і під Могилевом і тут в да­ ний час, де тільки знаходяться, повинні бути звільнені, як наші, так і та­ тарські. [...]

Універсали українських гетьманів від Івана Виговського до Івана Самойловича (1657—1687).

Київ; Львів, 2004. - С. 127-129.

Зуніверсалу Юрія Хмельницького козакам

івсім жителям Прилуцького полку із запевненням їх у тому, що слід підкоритися польському королю

(1660 р., листопада 18)

[...] Дошло нам ведати, же вьі все, заднепряне, чили моим молодьім не доверяючи летам, чили яко бьім то з якого учинил примусу, иж его корол. милости и Речи Посполитой з Войском Запорозким в верное покорьілся подданство, не хочете з нами едностайне и едьіномьіслне прирожоному

242

Р о з д і л IV. Україна в добу Національної революції середини — другої половини XVII ст.

своєму голдовати пану, а своим упором прагнете кровопролитна християнского, которое певне, скоро Днепр станет (бо зараз все войска коронние, татарские з всеми потугами и наши козацкие яко на спротивньїх на Заднепре пойдут), мусит бити. Якого мьі не зьічачи, ласкавим вас отцевским упоминаем серцем, жебисте, поглядаючи, як ся Пушкарюм и иншим бунтовником и их помочником з Божого допущеня за своеволю нагородило, так же постерегаючи здоровя своего, жон и деток и целостьі маетков своих и волностий, крваве набитих, бунтов не вщинаючи и своеволе попереставши, под високую отцевскую его корол. м и л о с т и [руку] наклонили, от которого кгдьі бьісмо не били упевнени, же Церковь Божиа православная на­ ша при целости, повазе и волностях своих будет зоставати и насилия жад­ ного терпети не будем, волели бьісмо все кровю нашею облити местце, на котором потреба била, а нежели бьісмо ся склонили до подданства его ко­ рол. милости; але кгдьі-смо зрозумели, же той мир и постановене будет кгрунтовное и вечное, а до того, же и его царское величество, завевшися з его корол. милостю, немало ратньїх своих людей потратил, и як великие московские з Шереметом, з Хованеким, з Долгоруким и иншими бьіли войска, силам еднак коронних войск вьітрвати не могучи, до остатней пришли згуби, и межи нашим народом великое пролитие крове сталося. Зачим и повторе вас упоминаем, жебьіете всех бунтов поперестали и универсалом [...] Сомка и бегуна Бруховецкого, змьішленьїм на имя наше, не верьіли. [...]

Універсали українських гетьманів від Івана Виговського до Івана Самойловича (1657—1687).

Київ; Львів, 2004. — С. 167—168.

Інструкція Павла Тетері українському послу до Криму (1663 р., кінець травня)

[...] Коли ми просили через послів наших, щоб сам хан його милість особисто зволив виступити для утихомирення України, тоді він обіцяв нам з’явитися особисто тільки в такому випадку, якби неприятель став збирати­ ся, що нас дуже засмутило. Нагадуємо хану його милості про минулорічну битву за Дніпром колишнього гетьмана з Москвою і дейнеками, які рапто­ во об’єднавшись разом і напавши на наше військо, розсіяли його і немалу кількість містечок догори димом пустили. А оскільки і тепер в кількох міс­ тах задніпровських, у фортецях, немала частина московського війська зна­ ходиться, і їм, звичайно, не треба довго збиратися (протягом одного тиж­ ня, разом з дейнеками, може їх зібратися двадцять і навіть тридцять тисяч), то мені одному без допомоги вашої ханської милості не тільки неможливо відбити їх, але навіть і зустрітися з ними. 1 це все через те, що у нас між своїми більше зрадників, ніж доброзичливих людей, а ті перші сприяючи ворогові, про найменші речі йому повідомляють і без мого відома йдуть на Запорожжя.

Має повідомити хана його милість, що зовсім нещодавно запорожці, з’єднавшись з калмиками, несподівано напали на Орду, що знаходиться при нас, і хоча по милості Божій завдали небагато шкоди, проте втішені і

243

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

обнадіяні цим успіхом, будуть збирати більші сили і поширювати спротив. При цьому нехай хан його милість зауважить, що тут ідеться не лише про нас, але й про те, щоб запорожці, зміцнившись, не шкодили Криму біль­ ше, ніж раніше, бо і тепер уже при новині про славний успіх із міст скоро стануть до запорожців збиратися ті, які прагнуть поживи в Криму.

Оскільки запорожці вдалися до таких заходів, як от братання з калми­ ками і вже вказали їм сюди шлях, то необхідно, щоб сам хан його милість, відклавши в бік усі інші справи, тепер поспішив до нас особисто для того, щоб попередити це зле починання і погасити цю іскру зла, щоб не дати спалахнути з неї вогню. Якщо ж хан його милість не захоче виступити не­ гайно, відкладаючи на майбутній час своє прибуття до нас, то у нас (бере­ жи Боже) обов’язково трапиться від цього яке-небудь нещастя. А якщо неприятель з’єднається з Задніпров’ям, чого дехто всіма силами бажає (і та­ ких є багато), займуться разом обмірковувати, як би завдати шкоди вашій ханській милості і всьому Кримському ханству. Як доброзичливий друг ва­ шої ханської милості, пам’ятаючи про свою присягу, застерігаю і перекон­ ливо прошу, зволь ані трохи не думаючи, негайно відправиться до нас осо­ бисто.

А якщо ваша ханська милість вирішить прибути до нас сюди, то запев­ няю, що ваша ханська милість знайде у нас цілковиту прихильність, і якщо побажаєш чого-небудь досягти для утихомирення неприятеля, усе здій­ сниш цією мандрівкою своєю, бо і Сомко й інші схиляються на наш бік і чекають лише прибуття вашої ханської милості, бо йому, що знаходиться з Москвою і Переяславі, важко що-небудь почати. Покладаєм надію на Бога, що ваша ханська милість, не оголюючи шаблю, прихилиш до нас Запорож­ жя, не давши упертим нового продовольства. А є багато таких, які унаслі­ док листа вашої ханської милості, писаного до Сомка, бажають схилитися до нас, і справа тільки в тому, щоб ваша ханська милість якомога швидше побажав поспішити до нас особисто. Так постараємося разом цього ж літа утихомирити Запорожжя так, щоб у майбутньому вже не турбувати більше вашої ханської милості. [...]

Універсали українських гетьманів від Івана Виговського до Івана Самойловича (1657—1687).

Київ; Львів, 2004. - С. 228-229.

Універсал Івана Брюховецького про взяття під гетьманську протекцію покозаченої

любецької шляхти та про підтвердження її майнових прав (1663 р., серпня 5)

Ознаймуем тим писанем нашим старшине и черне Войска его царского пресветлого величества Запорожского и вшелякое кондиции людем, которим тилко о том належить ведати и сее наше оказанно будет писание, иж яко небожчик славное памяти пан Богдан Хмелницкий, гетман Войска его царского пресветлого величества Запорозкого и антецессор наш, за прихилност и зичливост шляхти всей любецкой к Войску Запорожскому,

244

Р о з д і л IV. Україна в добу Національної революції середини — другої половини XVII ст.

бороньїл их от всех долегливостей, которие здавна за веру нашу православ­ ную в кождих потребах отважне зостановляли, меновите видячи пана Саву Унучка, козака любецкого, и Олексея Кривопища и зо всею шляхтою тамошнею, так и ми потвержаючи волю небожчика антецессора нашего, бе­ рем под протекцию вишеменованних особ и всю шляхту любецкую, приказавшьі всей старшине и черни Войска его царского пресветлого величества Запорожского, жеби им нехто в добрах их, в чистих полях, сеножатях, озерах, бортях и инних пожитках наименшое кривди чиньїт не важился, и особливе пану Саве Унучкови в млине его власному на реце Свишне не задавал трудности и не чиньїл перешкоди, жеби и вся шляхта, в добрах своих всех спокойне зостаючи, заживали в том, жадного перенагабаня иначе ж не чинячи, чего пан полковник черниговский постерегати и карати мает, и иншьіх зас непослушних ему до нас отсилати своеволцов, которих ми би и на горле без фолги карати будем.

Універсали українських гетьманів від Івана Виговського до Івана Самойловича (1657—1687).

Київ; Львів, 2004. - С. 298-299.

Батуринські статті, прийняті гетьманом Іваном Брюховецьким та скріплені підписами козацької старшини

(1663 р., листопада 17)

1

В прошлом в 171 году, июля в 11 день, к великому государю царю и великому князю, Алексею Михайловичу, всея Великия, Мальїя и Бельїя России самодержцу, к его царскому пресветлому величеству, писал Мефодий, єпископ Мстиславский и Оршанский, с нежинским протопопом Семионом, что тьі, гетман Йван Брюховецкий, вседушно промьісл имеете, откуда бьі взять хлебньи запасов великаго государя, его царскаго пресветлаго величества, ратньїм людем, которие ньіне, также и впредь, будут для оборони от неприятельских приходов в малороссийских городех; и велел тьі, гетман, со всех мельниц во всех полках хлебньїе запаси сбирать и в анбарьі сьіпать, чтоб к Семенову дню и зг о т о в и т ь . А по чему хлебньїх запасов ратному человеку дать, также и воєводам и начальним людем чем ситим бьіть, о том великий государь, его царское пресветлое величество, пожаловал тебя, гетмана, чрез его епископово прошение, велел к тебе прислать кого пригоже, чтоб с вами, гетманом, о том о всем подлинно договорясь, постановить и в совершенье привесть не замотчав. А с окольничим и, наместником галицким, со князем Данилом Степановичем Великаго Гагиньім с товарищи, то дело для скораго его отьезда к Москве, и для твоего гетманскаго отхода против неприятелей к Днепру, в совершенье прийтить не могло.

И великому государю, царю и великому князю, Алексею Михайловичу, всея Великия, Мальїя и Бельїя России самодержцу, его царскому пресвет­ лому величеству, Войска Запорожскаго гетман, Йван Брюховецкий, и судьи, и полковники, и вся старшина, били челом, а в Батурине его царскаго

245

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

пресветлаго величества, тайньїх дел дьяку, Дементию Башмакову, да дьяку Евстрату Флорову говорили, чтоб великий государь, его царское пресветлое величество, пожаловал их, велел для скудости малороссийских жителей и для разоренья от неприятелей городов и мест, имать у них своего царскаго пресветлаго величества ратньїм людем на прокормление, которне люди в малороссийских городех для оборони от неприятелей малороссийских жителей ньіне єсть и впредь будут:

Воєводам по мельнице с двемя колесьі, головам и полковником по пятидесять осмачек, подполковником и майором по двадцати по пяти осмачек, ротмистром и капитаном по двадцати осмачек, порутчиком и прапор­ щиком, и сотником по десяти осмачек; рейтаром и драгуном, солдатом и стрельцом по четьіре осмачки всякому человеку на год муки ржаньїя.

А как малороссийских городов и уездов жители обеих сторон Днепра будут в соединеньи, и милостию Великаго Бога и великаго государя, его царскаго пресветлаго величества счастьем, неприятелем отпор будет дан и война успокоится, и сборех хлебньїх запасов на прокормленье ратньїм лю­ дем, как великий государь, его царское пресветлое величество, укажет. [...]

2

Ведомо великому государю, его царскому пресветлому величеству, учи­ нилось, что Московскаго государства городов служильїе многие люди и севские драгуньї, избьіваючи от служеб, а крестьяне от податей, также и порубежньїх городов Карачева, Брянска, Рьільска, Путивля и иньїх порубежньїх мест, помещиков и вотчинников люди и крестьяне разоря помещиков и вотчинников своих домьі и всякие пожитки, бежав живут в мало­ российских городех и в уездах, и на будах, и на винокурнях, а иньїе и ньіне бегают, чтоб им жить в волях своих. И великий государь, его царское пресветлое величество, указал тебе, гетману и Войска Запорожскаго старшине говорить, чтоб в малороссийские во все городьі послать универсальї под войсковьім жестоким караньем, и велел тех всех прежних и ньінешних перебежчиков, Московскаго государства всяких чинов людей, в городех и в уездах, и на будах, и на винокурнях, сьіскать и переписать, и кто где живал, а переписав, отослать их всех, по росписем в те городьі и уездьі, кто откуда бежал, а впредь бьі учинить заказ крепкой, под смертною казнью, чтоб Московскаго государства служильїх и всяких чинов людей, и боярских холопей, и крестьян в малороссийские городьі никто не принимал, чтоб от того великаго государя службе порухи и податям сбору, и пограничньїх городов помещиком и вотчинником напраснаго разоренья и убьітков впредь не бьіло. [...]

З

В Переясловских статьях 6 статья написана: бьіти в Войске Запорожском реестровьім козаком штидесят тисячам человеком, а на жалованье сбирать им и иньїх чинов людем в малороссийских городех по указной статье, и буде по той статье стольким тисячам человеком в казакех бьіть, и на них поборьі сполна ль в сборе будут, и л и на половину? А как мьі стояли в

246

Р о з д і л IV. Україна в добу Національної революції середини — другої половини XVII ст.

Глухове и в то время тамошние жители и сторонние люди сказьівали, что козаки, и мещане, и поселяне, и их земли, и мельницн, и всякие угодья, и рандьі, и коморьі не переписаньї и оброков ни на что не положено, и сколько нмне в войске козаков, и что им доведется дать царского пресветлаго величества жалованья в год, и сколько с мещан и со всяких их угодий каких поборов собрать в год мочно, и того тебе, гетману, и всей старшине не ведомо. Также и козаки без переписи, царского пресветлаго величества на услуге с тобою, гетманом, и с вами, начальними людьми, бьівают не все, ездят в полки и из полков отьезжают без вашего отпуска, по своей воле, а иньїе и в войско не ездят, а проходит им то даром, а только б козаки и ме­ щане, и их земли и мельницьі, и всякие угодья, и рандьі, и коморьі бьіли переписаньї, и то б все бьшо ведомо, и в смету положить козаком число, а с мещан и с поселян и с их угодий поборьі мочно, и в избьільїх никто не будет. [...]

4

Как по указу великаго государя, его царскаго пресветлаго величества, для его великаго государя дел, ехали мьі к тебе, гетману, и к старшине, и в дороге сльїшали от жителей малороссийских городов, что козельские и остренские жители и иньїе многие корьютовники, покупаючи всякой хлеб в Глухове и в иньїх таких же жильїх местех, отпускают за Днепр, для своей корьісти, без твоего, гетманскаго, и без вашего старшинскаго ведома, и тем в малороссийских городех хлеб вздораживают, а заднепрским изменником

итатаром тем великое вспоможенье чинят, и чтоб впредь хлеба, опричь Києва, не продавать. А буде о том заказу учинить не мочно для заднепрских жителей, чтоб они склонялись под царскаго пресветлаго величества вьісокую руку и здешней сторони Днепра с жителями соединялись, и им бьі хлеба велеть купить указное число с твоего, гетманскаго, и с вашего старшинскаго, ведома, и где им купить и на которьіе городи провозить, о том бн давать им универсальї, и они то учнут себе ставить в великую доб­ роту, и друг другу учнут то виславлять, и от тамошнаго разоренья склоняться на житье на здешнюю сторону, потому что за Днепром ньіне от ляхов

иот татар хлеба сеяно мало. [...]

5

По указу великаго государя, царя и великаго князя, Алексея Михайло­ вича, всея Великия, Мальїя и Бельїя России самодержца, в Московском государстве о вине, чтоб опричь его, великаго государя, его царскаго вели­ чества, кабаков никто не торговали, а табаку б не держали, учинен заказ крепкой. А которьіе люди в таких проступках обьявлятея, и тем чинят жестокое наказанье и сснлают их в Сибирь, и в Астрахань, и в иньїе дальние украинньїе городи на вечное житье, а дворьі их и животи емлют на вели­ каго государя безповоротно. А нине малороссийских городов многие жите­ ли с вином и с табаком в Московское государство и в украинньїе городи ездят и продают всяким людем для своей корьіети, и от того кабацким сборам чинитея поруха и недобор, а меж людьми смута, и ссора, и смертное убийство, и всякое зло. И тебе б, гетману, учинить заказ крепкой под же-

247