litvin_v_m_uporyad_istoriya_ukraini

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

Грамота Олексія Михайловича Богдану Хмельницькому з підтвердженням всіх прав і вольностей Війська Запорозького

(1654 р., квітня 12)

[...] В ньінешнем во 162-м году апреля в 7 день писали к нам, велико­ му государю к нашему царскому величеству, ти, гетман Богдан Хмельницкой, и все Войско Запорожское з гонцом своим с Филоном Горкушею, чтоб нам, великому государю, вас пожаловать, права, и привилия, и свобо­ ди, и все добра отческие и праотческие, из веков от князей благочестивьіх

иот королей наданьїе, утвердити и нашими государскими грамотами укрепити навеки. И гонца б вашего велеть отпустить к вам не задержав, чтоб вьі, гетман Богдан Хмельнитцкий, тое нашу государскую милость нашего царского величества Войску Запорожскому и всему миру християнскому обьявили, и обвеселили их, и утвердили, и в вере, нашему царскому вели­ честву учиненой, непоколебимьіх учинили.

Имьі, великий государь наше царское величество, по прежнему твоєму

ивсего Войска Запорожского челобитью на то милостиво изволили прежние ваши права, и привилия, и свободи, и добра утвердити и нашими го­ сударскими грамотами укрепити велели. И те наши царского величества грамоти за нашими государственньїми печатьми послали к вам с послан­ ники вашими, с судьею с Самойлом Богдановьім, с полковником с Павлом Тетерею с товарьіщи. И хотим то наше царского величества милостивое жалованье по нашим жаловальньїм грамотам на ваши права, и привилия, и свободи, и добра содержати навеки крепко и нерушимо, без всякого пременения.

Итебе б, гетману Богдану Хмельницкому, будучи в нашей государской милости, нам, великому государю, служить, и іірямить, и всякого добра хотеть во всем. [...] А ми, великий государь наше царское величество, вас, православних християн, во всякой нашей государской милости содержати хотим. [...]

Переяславська рада очима істориків, мовою документів.

Київ, 2003. - С. 426-427.

Універсал Богдана Хмельницького Остафію Стоматаєнку на збирання податків з іноземних купців

(1654 р., квітня 28/травня 8)

Ознаимуем сим нашим писаннем кому-колвек в том ведати надлежит, меновите старшине и черне Войска нашего Запорожского, также купцам чужоземским и вшелякои кондиции людем, кому толко сие наше писание оказано будет, иж ми, маючи великии розход на людей чужоземскнх, а приходов мало маючи на тне росходи, прето оглядевши тое, як здавна пе­ ред тим бивало далисмо екзакцию скарбовую од купцов чужоземскьіх, то ест от греков, ормянов и турков, Естафиеви Стаматиенкови, которую по­

228

Р о з д і л IV. Україна в добу Н аціональної революції середини — другої половини XVII ст.

винен вибирати и отдавати до скарбу нашего воискового; од сорока соболеи золотих шисть, од сорока пупков соболих золотнх два, од сорока куниц зол[отьіх] два, од бунта лисиц золотнх два, од инших товаров московских од ста таляров битьіх — зол[отьіх] по пять, знову од товаров турецких, яко то: од едвабов, коберцов, килимов, завоев, поясов, мусулбесов, киндяков и иншьіх дробньїх и розннх товаров — од ста таляров полевковнх два битьіх, од кождои кипи габьі по леву; также хто бьі провадил з земли нашои золото, сребро, камене дорогое, перла и од тьіх товаров од ста таля­ ров — по зол[отьіх] пять, ежели бьі теж хто в чужой земле, так з духовньїх особ, яко и свецких людей в яких-колвек потребах под протектом поселским ехал и при собе купцов мел, теди обязавши оннх под сумленнем, дозорца наш и од тьіх, которьіе при послах в своей купецкой ишльї б справе, мает екзакцию належную брать. Кгдьі бн наш який купец мел именем своим з товарами чужоземного купца з нашой земле вьіпроваживают и досведчил бьі ся дозорца наш, тедьі позволяем ему той увесь товар забрать; з которого товару ему половицу, а до скарбу войскового полови­ ну належит. [...]

Універсали Богдана Хмельницького 1648—1657.

Київ, 1998. - С. 142-143.

Звернення Богдана Хмельницького до жителів Львова про умови перемир’я з Військом Запорозьким

(1655 р., жовтня 3/13)

Протягом усього часу ми не бажали пролиття невинної християнської крові і не давали до цього найменшого приводу. Але через те, що коронні війська і різні стани Речі Посполитої жорстоко напали на Україну, ми зму­ шені були захищати своє життя. Так і минулої зими, взявши собі допомогу з сусідніх держав, коронні війська наступали на нас і тепер аж сюди завели за собою. Однак ми, не бажаючи пролиття крові, повинні показати нашу ласку кожному, хто просить у нас милосердя, тільки щоб усі стани у Львові зробили все, згідно з цією нашою декларацією. Насамперед як лицарство, так і міщани, а також і всі громадяни і старші міста Львова повинні дати присягу, що вони, коли відступлять Війська Запорозькі і війська його цар­ ської милості, не громитимуть наших чат, які розійшлися, і не братимуть їх у неволю. А ми також зобов’язуємося забезпечити цілковиту безпеку міща­ нам і всім львівським громадянам і всьому війську накажемо, щоб нічого не палили по селах і фільварках. А тому що ми не хочемо добувати цього міста і проливати невинно крові, то на присутнє тут військо мешканці міс­ та повинні дати викуп чотириста тисяч золотих. На наших військових слуг повинні дати сто сувоїв сукна фелендишу та двісті суво'ів шиптиху, а також тисячу кожухів, дві тисячі чобіт. А зокрема на полковників і на різних вій­ ськових старшин п’ятдесят сувоїв кармазину, двісті сувоїв півгранату, де­ сять сувоїв півшкарлату, п’ять штук оксамиту, десять штук атласу, десять штук адамашку, п’ятдесят центнерів свинцю для піхоти. Щоб було звільне­ но як наших, так і московських в’язнів [...] А для того, щоб рицарство, шляхта і львівські громадяни після відходу війська не громили і не брали у

229

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

неволю козаків і людей його царської милості, ми залишаємо вам частину Військ Запорозьких і частину військ його царської милості. Цих пунктів мають додержуватися як духовний, так і шляхетський стани і всі львівські громадяни.

Універсали Богдана Хмельницького 1648—1657.

Київ, 1998. - С. 173-174.

Універсал Богдана Хмельницького про відправку козацького війська на допомогу

семигородському князю Юрію Ракоці (1656 р., грудня 31/1657 р., січня 10)

Всем вобец и кождому зособна, кому о том ведати належит, вшелякого стану и кондьїцьш людем, кому толко сее наше показано будет писанье, до ведомости доносим, иж мьі, посьілаючьі Войска нашьі Запороские, жебьі се злучьіли з войсками князя его млости семиградского и там шльї, где оньїм укуазано, тедьі упевняем ласкою нашою, же хто-колвек горнутисе меет до Войска Запорозского, абьі найменшое кривдьі не мел ни од кого, и назначоньїй вьісланьїй намесник наш того постерегати мает, жебьі никому утяженья не було, хто прьі ласце нашой и Войску Запорозском зостават бу­ дет, спротьівньїх теж и Войску Запорозскому незьічливьіх и непрьіхилньїх росказалисмо громит, счо иначей не мает бьгть над росказанье наше. [...]

Документи Богдана Хмельницького. 1648—1657.

Київ, 1961. — С. 551.

З універсалу Богдана Хмельницького про підтвердження прав шляхти Пінського повіту

(1657 р., червня 28/липня 8)

[...] не відступаючись від давно встановлених звичаїв, коли Бог люб’яз­ но схилив Пінський повіт до з’єднання з нами волею і серцем, приязно і прихильно прийняли послів присланих від них для затвердження вічної дружби, [...] і прийняли належні умови і обов’язки дружби, забезпечуючи їх з усією відповідальністю і під сумлінням, що з цього часу не будемо во­ роже з ними поводитися, ані посилати в їх маєтності, особливого війська, крім окремих загонів безпеки, ані не будемо підмовляти когось чужого за­ губити їх, як самі, так і через намовлених осіб. Навпаки, якби хтось з не­ нависті до них або для укладення приязні і з’єднання з нами або з якої-не- будь іншої продуманої причини хотів вчинити їм шкоду, вторгнувшись в їх краї з військом і плюндруючи вогнем і мечем їх маєтності, обіцяємо під­ тримувати їх, допомогати їм, і навіть усім військом захищати від ворогів, що наступають на них, хоч би наших близьких, які не слухали б нашої по­ ради і не припинили б цього. А щодо обрядів римської віри, з якою вони приєднуються до нас, то ми всі — Військо Запорозьке і наші нащадки не

230

Р о з д і л IV. Україна в добу Національної революції середини — другої половини XVII ст.

перешкоджатимемо їм і не примушуватимемо жодного з них силою до пра­ вославної грецької віри. Ми також не повинні знищувати і скасовувати давніх і нових фондів на костьоли, якщо вони утворилися не із здирства церковних маєтностей і покривдження убогих православних. Однак поста­ новляємо взаємно викорінювати секти і унію, як причини великого лиха [...] Що ж до привілеїв, вільностей і судів, наданих кожному станові, забез­ печуємо їх не інакше, тільки так, як було за польських королів з тією умо­ вою, щоб скоротити правні процеси та загородити вбогій шляхті дорогу до злиднів і надмірного ябедництва. Чини, посади, достоїнства, як земські, так і військові, надані тепер м. панам обивателям Пінського повіту поль­ ським королем, кожний зберігатиме до кінця життя. [...] Спадковими маєтностями у Пінському, Мозирському і Турівському повітах, а також в інших місцях, де б вони не знаходились, дозволяємо вільно користуватися, з усі­ ма прибутками, тим, хто тільки виконає присягу вірності. Васальні права, які тільки хто-небудь має здавна надані королями, залишаються і залиша­ тимуться повністю кожному — це забезпечуємо ми Військом Запорозьким за нас і наших нащадків. Тільки королівщини Пінського староства, які на­ лежать до наших доходів, вилучаються з їх користування. Довічні ж надан­ ня повинні служити кожному до смерті, а після сконання кожного посесо­ ра вернутися в наше розпорядження. [...]

Універсали Богдана Хмельницького 1648—1657.

Київ, 1998. - С. 234-235.

Угода про військовий союз між гетьманом Іваном Виговським і шведським королем Карлом Густавом

(1657 р., жовтня 6)

Даємо знати всім, кому треба, що світліший король Карл-Густав, ясно­ вельможний гетьман Іван Виговський постановили продовжити стару при­ язнь світлої королеви Христини і ясновельможного гетьмана Богдана Хмель­ ницького і в спільних інтересах заключити між собою союз і воєнну спілку і доручити нам, Густавові Лілієнкроні, Ю.Немиричеві, І.Ковалевському й І.Федоровичу, як своїм уповноваженим, це діло полагодити. Ми ж, обмі­ нявшися уповноваженими і договорившися про цю спілку, ухвалили такий договір для ратифікації й. в-ом і ясновельможним гетьманом:

Має бути вічна приязнь і постійний союз між королем шведським і його наступниками з одної сторони, і ясновельможним гетьманом і Вій­ ськом Запорозьким з другої. Обов’язуються вони цим договором до обо­ пільної любові, приязні, помочі і воєнної спілки против спільних ворогів і тих, що помогають ворогам другої сторони — з виключкою світлого князя московського, з котрим Військо Запорозьке зв’язане тісним (фор­ мальним) союзом і буде йому заховувати вірність непорушно. Коли один з союзників довідається про які-небудь неприязні заходи против другої сторони, він повинен її завчасу остерігати, і по силі всяку шкоду від неї відвернути, і свої сили [...] або окремо боротися против її ворогів і їх ата­ кувати. Одна сторона другій сприятиме і ніколи не візьме участі в замис­

231

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

лах ворожих другій стороні, тим менше — не поможе ні радою ні засоба­ ми її неприятелів. Одна сторона без другої не може входити в згоду з неприятелями, але кожного разу як їй прийде миритися, мусить вестися і заключатися за спільним порозумінням. Подробиці ж цього договору від­ кладаються з обох сторін, тому що королівський посол не знає гадки ко­ роля щодо пропозицій, поданих з боку ясновельможного гетьмана, — до того моменту, можливо недалекого, коли король зможе дати своє рішен­ ня послам Запорозького Війська.

Універсали українських гетьманів від Івана Виговського до Івана Самойловича (1657—1687).

Київ; Львів, 2004. — С. 30—31.

Універсал Івана Виговського про надання київським бондарям, теслям, стельмахам, столярам, сніцарям, тертичникам і токарям права об’єднатися у бондарський цех

(1657 р., жовтня 8)

Ознаймуем сим нашим писанием всем вобец и кождому зособна, кому о том ведати належить, иж ми, видечи ремесников бондаров, теслив, стелмахов, столяров, снецари, тертичники, токари великое утяжение, которие од инших ремесников поносят, ми тедьі ласкою нашою оних охороняючи, оним свой цех мети и Лукяна Ивановича за цехмистра обобрат позволилисмо и кождого приступного ремесла их самими межи собою карат и винн по двинадцат коп на винних и непослушних брат росказалисмо, так якобьі за показаньем того писання нашего ни од кого кривдьі не понесли, бо ежели бьі якие спротивники воли нашой важилися найменшую переш­ коду в том цеху чинить албо до инших цехов притягать, тедьі мьі кождого такового сурово карати будем, иначе ж не чинячи.

Універсали українських гетьманів від Івана Виговського до Івана Самойловича (1657—1687).

Київ; Львів, 2004. — С. 57.

Універсал Івана Виговського полковникові і старшині Чернігівського полку про заборону втручатися в міські суди і порядки

(1657 р., листопада 16)

Ознаймуем сим писанем нашим кождому, кому о том ведать належит, а меновите пану полковникови черниговскому, асаулом, сотником и всему товариству, в том же полку знайдуючомуся, албо кому толко сее писане нашое показано будет, ижь супликовали нам мещане черниговскии, же не­ малую перешкоду так в аренде, яко в своих приходах од козаков и самого полковника бившого черниговского до тих час поносили, жадаючи нас, абисми их особливим универсалом нашим обваровали. Мм теди, видячи их прозбу бити слушную, мети хочем и сурово надпоминаючи, приказуєм абьі так сам п. полковник черниговский, яко и товариство в жадньїе судьі и по­

232

Р о з д і л IV. Україна в добу Національної революції середини — другої половини XVII ст.

рядки меские не втручали, людей под юрисдикциею мескою будучих и на футорах мешкаючих до работизн и датков не потягали, до арендьі меской жадного приступу не мели, а ни горилок шинковали, окром що захочут гуртом продати, то не мает бьгги зборонно. До млина засе Грицковского, которнй безправне єсть взятий и од места одлучоньїй, аби так сам п. пол­ ковник, як и жадний не втручалсе, пилно и повторне приказуєм и жадной ни в чим кривдьі и перешкоди не ч и н и л , що усе абьі иначей не било, под неласкою нашою и срокгим войсковим каранем приказуєм.

Л[азаревский] А. Акти по историн землевладения в Малоросии (1630—1690) / / Чтения в историческом обществе Нестора Летописца.

1890. - Кн. IV. - С. 106.

Текст Галицького договору від 6 вересня 1658 р., ратифікований сеймом Речі Посполитої

(1659 р., травня 12/22)

[...] Вічний мир, який ніколи не буде розірваний, постановили ми та­ ким чином:

Релігія грецька стародавня, така, з якою стародавня Русь долучилася до Корони Польської, аби залишалася при своїх прерогативах і вільним вжи­ ванню свого богослужіння по всіх містах і містечках, селах в Короні Поль­ ській і Великому князівстві Литовському, так далеко, як сягає мова на­ роду руського. Також на сеймах, у війську, в трибуналах, не тільки в цер­ квах, але й у публічних процесіях у відвідуваннях хворих зі святими моща­ ми, в хованню померлих і при кожній нагоді, так, як це вільно і прилюдно своє богослуження уживає римський обряд. Тій же грецькій релігії нада­ ється право вільного заснування церков, чернечих орденів і монастирів, а також відновлення і повправляння старих.

Що стосується церков та маєтків, які здавна надані на церкви грецької стародавньої релігії, то мають вони залишатися за стародавніми православ­ ними греками. Після того, як складено буде публічну присягу вірності, протягом півроку всі церкви мають бути подані в реєстрах від полковників та іншої старшини Війська Запорізького тим комісарам, що будуть назна­ чені з обох сторін. Тій же вірі, яка є проти грецької православної і яка множить чвари між римським і старогрецьким народом, жоден з духовних і світських сенаторського і шляхетського стану не повинен ніяким чином церков, монастирів фундувати й надавати добра ані в маєтках духовних, ані в його королівської милості, ані у власних, так, як каже нинішня комісія на вічні часи. Римську віру дозволяється вільно уживати в Київському, Брацлавському і Чернігівському воєводстві. Світські панове римської релі­ гії — дідичі й урядники його королівської милості — не матимуть жодної юрисдикції над духовними, світськими й монахами грецької релігії, тільки їхній законний пастир.

А що у спільній вітчизні обом обрядам мають належати і спільні пре­ рогативи й оздоби, тому отець київський митрополит теперішній і майбут­ ній з чотирма владиками: луцьким, львівським, перемиським, холмським і п’ятим мстиславським з Великого князівства Литовського — будуть засіда­

233

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

ти в Сенаті, згідно зі власним порядком, з такими ж правами і правом го­ лосу, як ясновельможні їхні милості духовні римського обряду. Однак, міс­ це їхній милості отцю митрополиту назначається після їхньої милості кня­ зя архібіскупа львівського, а владикам — після єпископів своїх повітів.

У Київському воєводстві сенаторські сани будуть надаватися тільки шляхтичам грецького обряду і тільки здатним до тих урядів. Натомість у воєводствах Брацлавському й Чернігівському ті ж сенаторські посади ма­ ють надаватися почергово: після смерті сенатора грецького обряду має зас­ тупати сенатор римського обряду. У всіх трьох воєводствах уряди мають роздаватися особам, які походять з тих воєводств і мають там маєтність, однак зі збереженням права теперішніх власників.

Для того, щоб зростала обопільна любов у містах коронних і Велико­ го князівства Литовського, доки доходять церкви грецького обряду, міща- ни-католики і грецької релігії повинні рівно вживати спільних вольностей і свобод, і грецька релігія не повинна бути нікому перешкодою до магі­ страту.

Академію в Києві його королівська милість і стани коронні дозволяють заснувати, яка буде користуватися такими прерогативами і вільностями, як Краківська Академія, однак з умовою, щоб у тій Академії не було професо­ рів, студентів і магістрів ніякої секти — аріанської, кальвіністської, люте­ ранської. Отож, щоб студентам і учням не було жодної нагоди до чвар, а всі інші школи, які були в Києві, його королівська милість накаже пере­ нести деінде.

Другу таку ж Академію його королівська милість наш милостивий пан і стани коронні й Великого князівства Литовського дозволяють заснувати там, де для неї підшукають відповідне місце. Вона буде мати такі ж права і вільності, як і київська, але заснована має бути з тією ж умовою, що й київська: щоб у ній не було професорів, магістрів і студентів ніякої секти: аріанської, кальвіністської, лютеранської. І де та Академія буде заснована, там вже жодні інші школи засновуватися не будуть на вічні часи.

Гімназії, колегії, школи і друкарні, скільки їх буде потрібно, можна бу­ де закладати безперешкодно, вільно в них науки викладати й усілякі книги друкувати, але не ображаючи королівського маєстату і без зневаг до короля його милості.

Оскільки вельможний гетьман з Військом Запорізьким, відірвані від Речі Посполитої, з любові до його королівської милості, свого милостивого пана і до власної вітчизни повертаються, зрікаючись сторонніх протекцій, то його королівська милість наш милостивий пан і всі стани коронні й Ве­ ликого князівства Литовського вічною амністією, тобто вічним забуттям, покривають все те, що з обох сторін допустив Пан Бог, полишаючи його святому маєстатові, як пожертву за спільні гріхи, гарантуючи особам усіх станів від найвищого до найменшого, без жодного винятку, як з Війська Запорізького, так і шляхетського стану, урядникам, як і приватним особам, пам’ятаючи про всіх тих, котрі яким-небудь чином були і залишаються при вельможних гетьманах, попереднім і теперішнім, без ніякої помсти, ні ко­ ролівський маєстат, ні сенат, ні вся Річ Посполита, зрештою, ані жодна приватна особа не будуть підносити ніяких претензій проти них взагалі й

234

Р о з д і л IV. Україна в добу Національної революції середини — другої половини ХУП ст.

кожного зокрема, від найвищих до найменших, й усі неприємності, все, що під час війни коїлися, усім християнським серцем, закликаючи у свідки страшного Бога, щиро собі вибачивши, ні явно, ні потаємно один на одно­ го не замишлятимуть ніякої помсти і ніяких чинів, не даючи себе звести звільненням з присяги для будь-яких таємних замислів. [...]

[...] Уся Річ Посполита народу Польського і Великого князівства Ли­ товського і Руського, і належних до них провінцій відновлюється цілком такою, як була перед війною, тобто, ці народи у своїх кордонах і при своїх свободах мають залишатися непорушно, згідно з правами — в радах, судах і вільному виборі своїх панів, польських королів і великих князів литов­ ських і руських. А якщо під тягарем війни зі сторонніми панами щось було поставлено на обмеження кордонів і вольностей тих народів, то це має вважатися недійсним і пустим, і згадані вище народи повинні залишитися при своїх свободах, щиро як єдине тіло однієї і неподільної Речі Посполи­ тої, не вчиняючи між собою різниці у вірі: той, хто визнавав християнську релігію, римську чи грецьку, всі залишаються в мирі, при своїх вольностях. Хіба що якісь вироки й декрети були винесені перед війною і в часі війни цілком законно в присутності сторін чи за їхньої відсутності.

Чисельність Війська Запорізького має бути тридцять тисяч, або як вель­ можний гетьман запорізький подасть у реєстрі (супроти їхніх стародавніх вольностей під владою гетьмана Руського, а яке буде на Русі наймане вій­ сько, то також під владою гетьмана має залишатися). [...]

Стояти Військо Запорізьке має в тих воєводствах і маєтках, де воно бу­ ло перед війною. Підтверджуються усілякі вольності, надані війську приві­ леями найясніших королів, козаки залишаються при своїх стародавніх воль­ ностях і звичаях, які не тільки ні в чому не обмежуються, але навпаки під­ тверджуються всілякою повагою. Крім того, жоден державець маєтків його королівської милості, ні староста, ні пан дідичний, довічний, ані їхні під­ старости, урядники й усілякі інші слуги не будуть стягати жодних податків з козацьких хуторів, сіл, містечок і домів, ні під яким претекстом, і як лю­ ди рицарські, вони будуть вільні від усіх найбільших і найменших обтяжень, також цла і мита в усій Короні і Великому князівстві Литовському. Також будуть вільні від усіляких судів старост, державців, панів та їхніх намісни­ ків, але залишаються під юрисдикцією самого гетьмана військ Руських. Та­ кож всілякі напої, лови на полях й інші користі козаків мають лишатися при козаках вільно, згідно зі старими звичаями.

Окремо, кого гетьман Війська Руського подасть його королівській ми­ лості як гідних шляхетських гербів для більшого заохочення до служби йо­ го королівській милості, тих усіх без перешкод буде нобілітовано, з надан­ ням усіх шляхетських вольностей, так, однак, міркуючи, щоб з кожного полку могло бути сто нобілітованих.

Жодних військ польських, литовських або чужоземних ніхто не може вводити в Київське, Брацлавське, Чернігівське воєводства. Однак наймані війська, які перебуватимуть під владою гетьмана Військ Руських, можуть брати хліб з королівських і духовних маєтків у згаданих воєводствах, за на­ казом того ж гетьмана руського. А якщо війна якась розпочнеться на ру­

235

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

ських кордонах і треба буде послати туди коронне військо на підмогу, тоді ця підмога буде перебувати під регіментом гетьмана Військ Руських.

Для підтвердження й більшої певності цих пактів гетьман Військ Русь­ ких до кінця свого життя буде Гетьманом Військ Руських і першим сенато­ ром у Київському, Брацлавському та Чернігівському воєводствах. А після його смерті має бути вільний вибір гетьмана, тобто стани Київського, Брацлавського, Чернігівського воєводств оберуть чотирьох кандидатів, се­ ред яких одному його королівська милість надасть гетьманство, не відда­ ляючи від того уряду рідних братів вельможного гетьмана Руського. [...]

Якби дійшло у його королівської милості, станів коронних і Великого князівства Литовського до укладення пактів з московським царем, має бу­ ти застережена непорушність вельможного гетьмана, Війська Запорізького й нинішньої постанови. [...]

До Булави Великої Руської належатиме Чигиринське староство, як це значиться в привілеї, наданім покійному Богданові Хмельницькому його королівською милістю. А гетьман Військ Руських буде звільнений від резидування при його королівській милості.

Конвокація Київського, Брацлавського, Чернігівського воєводств від­ будеться після майбутнього сейму, який, дай Боже, буде скликаний якнай­ швидше універсалом його королівської милості. [...]

Гадяцька унія 1658 року.

Київ, 2008. - С. 22-30.

Акт обрання гетьманом Юрія Хмельницького (1659 р., жовтня 17)

[...] И в ньінешнем во 168 году октября в 17 день, по указу великаго государя, царя и великаго князя Алексея Михайловича, всея Великия и Мальїя и Бельїя России самодержца, ближнии боярин и наместник белоозерский Василий Борисовичь Шереметев, окольничий и наместник белогородский князь Григорий Григорьевичь Ромодановский, диаки думньїй Ларион Лопухин, да Федор Грибоедов, в Переяславле раду учинили и указ великаго государя его царскаго пресветлаго величества на раде всем сказа­ ли, чтоб они обрали по своим правам и вольностям гетмана, кого излюбят. И наказньїй гетман Йван Безпалой, и обозньїй, и судьи, и полковники, и вся старшина и чернь, по своим правам и вольностям, обрали гетмана Юрья Хмельницкаго. А как обрали гетмана, и ближний боярин и намест­ ник казанский князь Алексей Никитичь Трубецкой, и боярин и наместник белоозерский Василий Борисовичь Шереметев, и окольничий и наместник белогородский князь Григорий Григорьевичь Ромодановский, и дьяки, думньїй Ларион Лопухин да Федор Грибоедов на раде прежния статьи, каковм даньї в прошлом во 162 году прежнему гетману, отцу его Богдану Хмельницкому, и всему Войску Запорожскому, и сверх прежних статей, новьія статьи, которьія по указу великаго государя ньіне вновь прибавленьі, велели вьічесть, и на тех статьях гетман Юрий Хмельницкий и обоз­ ньїй, и ясаульї войсковьіе, и судьи, и полковники, и вся старшина, и коза­ ки, и чернь великому государю, царю и великому князю Алексею Михай­

236

Р о з д і л IV. Україна в добу Національної революції середини — другої половини XVII ст.

ловичу, всея Великия и Малня и Бельїя России самодержцу, и енну его государеву великому государю благоверному царевичу и великому князю Алексею Алексеевичу, всея Великия и Малня и Бельїя России и их государским наследникам, по святой непорочной евангельской заповеди веру учинили на том, что бьгти им всем подле их государскою, самодержавною, високою рукою в вечном подданстве, на веки неотступннм, на тех статьях, которьія статьи постановили на раде, и к тем статьям гетман Юрий Хмельницкий, и обозний, и ясаулн войсковие, и судьи, и полковники, и вся старшина и козаки изо всех полков руки свои приложили.

Універсали українських гетьманів від Івана Виговського до Івана Самойловича (1657—1687).

Київ; Львів, 2004. — С. 114.

Із статей Переяславського договору (1659 р., жовтня 27)

Новьія статьи, которьія, по указу великого государя царя и великого князя Алексея Михайловича, всея Великия и Мальїя и Бельїя России самодержца, постановленн, сверх прежних статей:

1. По указу ж и по повеленью великаго государя, царя и великаго кня­ зя Алексея Михайловича, всея Великия и Мальїя и Бельїя России самодержца, его царскаго величества, куда его царское изволение будет, всегда на его государеву службу гетману со всем войском бити готову. [...]

2.Также где укажет великий государь, и несколько полков послать на его государеву службу, и ему гетману те полки послать безо всякаго мотчанья. [...]

3.Гетману ж бьіти верну и навеки неотступну и ни на какия ляцкия прелести не прельщаться, также и про Московское государство никаким ссорам не верить. А кто станет ссоривать, и таких людей карать смертью, и

овсяких ссорннх делех писать к великому государю, к его царскому величеству. Также которня ссорньїя дела и Московскаго государства от людей будуть вмещенн, и тем людям государевнх порубежньїх городов воєводи учинят государев указ по сьіску, до чего доведетея. [...]

4.Без указа ж и без повеленья великаго государя его царскаго величе­ ства самому гетману со всем Войском Запорожским в войну никуда не хо­ дить, и полками большими и малими людьми Войска Запорожскаго ни которьім окрестньш государствам не помогать и в помочь к ним людей не посилать, чтоб тем вспоможеньем Войско Запорожское не умалялось. А будет без гетманскаго ведома, пойдет кто в войну самовольством, и тех казнить смертью. [...]

5.Великий государь, его царское пресветлое величество велел бити в своих царскаго величества черкасских городех: в Переяславле, в Нежине, в Чернигове, в Бряславле, в Умони своим царскаго величества воєводам в войсковьія права и вольности не вступать. А которие воєводи и ратние люди будут в Переяславле, в Нежине: и тем бить на своих запасех. А в Киеве, и в Чернигове, и в Бряславле владеть воєводам маетностями теми, которня принадлежали к тем воєводствам преж сего, а в полковничьи по-

237