- •1. Наука про політику: причини появи, завдання, функції, категорії.
- •2. Методи політичних досліджень.
- •4. Політичні відносини та їх зміст. Субєкти та об’єкти політичних відносин.
- •5. Політичні концепції Стародавнього Сходу.
- •6. Політичні погляди Платона і Арістотеля.
- •7. Релігійно-політична доктрина середньовічного католицизму. (ф. Аквінський).
- •8. Політичні ідеї Реформації (м.Лютер, ж.Кальвін, ж.Боден).
- •9. Зародження політичної ідеології буржуазії. Ніколо Макіавелі.
- •10. Ідеологія «природних прав» та «суспільного договору».
- •11. Політична думка епохи Відродження.
- •12. Погляди на політику та державу соціалістів-утопістів.
- •13. Політичні ідеї та погляди і.Канта і г.Гегеля.
- •14. Становлення та розвиток політичної ідеології марксизму.
- •15. Соціально-політична теорія в.І. Леніна.
- •16. Розвиток теорії політичних відносин у Росії хіх- початку хх ст.
- •17. Основні сучасні політичні теорії: «Теорія еліт».
- •18. Основні сучасні політичні теорії: «Залізний закон олігархічних тенденцій».
- •19. Основні політичні теорії: «Теорія форм панування» м.Вебера.
- •20.Основні сучасні політичні теорії: «Модель конфліктного суспільства» р.Дарендорфа.
- •21. Політичні ідеї Київської Русі.
- •23. Політичні ідеї і.Вишенського та х.Філарета.
- •25. П.Орлик «Конституції Війська Запорізького».
- •26. Політична думка України хіх ст.
- •28. Політичні ідеї українського націоналізму (м.Міхновський, д.Донцов).
- •29. Ідея «трудової монархії» в.Липинського.
- •30. Політичні погляди Кирило-Мефодіївського товариства.
- •31. Основи політики та ідей класичного лібералізму.
- •32. Економічна платформа класичного лібералізму.
- •34. Неолібералізм, його характерні риси та засоби діяльності.
- •35. Основи політики та ідеї консерватизму.
- •36. Економічна платформа класичного консерватизму.
- •37. Неоконсерватизм, його характерні риси та сучасні форми.
- •41. Анархізм як напрям політичної думки.
- •43. Витоки та основні етапи розвитку світової політичної думки
- •44. Сутність виборів та різновиди виборчих систем
- •45. Особливості політичної культури України
- •47. Сучасна українська політична наука та її роль в розбудові суверенної України
- •49. Функції політичної системи суспільства.
- •50. Командна політична система.
- •51. Змагальна політична система.
- •52. Соціопримирлива політична система.
- •53. Влада як головний елемент політичної системи.
- •56. Метод здійснення влади. Політичний режим.
- •57. Типи політичного режиму.
- •58. Становлення держави. Типи та форми держав.
- •59. Держава – базовий елемент політичної системи. Функції держави.
- •61. Політичні партії та механізм їх впливу на владу.
- •63. Багатопартійність. Типи партійних систем.
- •64. Громадські рухи та механізм їх впливу на владу.
- •65. Типологія громадських рухів.
- •66. Формування багатопартійної системи в Україні.
- •68. Сутність демократії, її види та суспільне значення.
- •69. Взаємодія політики з мораллю.
- •70. Економічна політика держави: зміст, завдання, структура.
- •71. Механізм політичного регулювання економічних відносин.
- •72.Ринок і демократія. Плюралізм форм власності як політична проблема.
- •73. Взаємозвязок та особливості співвідношення політики та економіки.
- •74. Національна політика держави: зміст, завдання, функції.
- •76. Політична суверенізація етносів.
- •77. Політичний процес: етапи, форми, типи, стадії перебігу
- •80. Сучасна система міжнародних відносин.
- •81. Основні принципи та функції зовнішньої політики.
- •83. Глобальні проблеми людства та необхідність їх політичного вирішення.
- •84. Людина як суб’єкт та об’єкт політики.
- •85. Громадянська соціалізація особи, статус громадянства.
- •87. Рівні політичної соціалізації особи
- •89. Типологія політичного лідерства
- •91.Етапи формування політології. Система політичних наук
- •92.Політичні еліти та лідерство в Україні: теорія і сучасність
- •93.Цицерон про державу, владу та суспільство
- •94.Соціальна природа та походження влади
- •95.Політична свідомість та її структура
- •96.Політична свідомість українства та її особливості
- •97.Виборчі системи та їх роль у функціонуванні демократії
- •98.Політичні погляди с. Томашівського та а. Дністрянського
- •99.Ресурси та структура влади
- •Контрольні питання з курсу:
17. Основні сучасні політичні теорії: «Теорія еліт».
Наприкінці XIX століття у громадсько-політичній думці з'явилися досить впливові теорії - еліти та олігархізації політичних партій. Творцями теорії еліти виступали італійські вчені - Вільфредо Парето (1848-1923) і Гаетано Моска (1858-1941).
Термін "еліта"(від лат. eligere та франц. elite) означає кращий, добірний, обраний, а також вища верства соціального співтовариства. Прихильники теорії еліти майже повсюдно використовують цей термін як синонім носіїв політичної влади. Зазначена теорія виходить з того, що світом завжди правила і повинна правити еліта, певна частина, партія - обрана, наділена особливими якостями меншість суспільства. Парето доводить, що саме зміна, кругообіг еліт, партій, впливових суспільних груп, занепад одних і піднесення інших - це історичний процес, найважливіша риса еволюції суспільства. Теорія еліти сприяє розумінню того, як побудована, з кого складається і як функціонує панівна політична група даного суспільства чи партія як виразник її інтересів. В праці «трактат про загальну соціологію» Вільфредо Парето розглядає еліту як групу природжених керівників нації, як людей, які наділені видатними якостями, що виділяються на загальному фоні і вважав, що в будь-яку епоху існує дві такого типу групи еліта і контреліта, які веду і між собою боротьбу за владу з допомогою мобілізації мас. Домінуючою якістю правлячої еліти служить здатність управляти людьми. Індивіди, наділені такою здібністю, маніпулюють масами з допомогою обману або насилля. Якщо ж еліта не оновлюється, то деградує, що веде до революції, в ході якої змінюється склад правлячої групи. В одній із праць «Елементи політичної науки» Гаетано Моска твердить, що влада завжди знаходилась і має знаходитись в руках меншості. Коли ж влада переходить з одних рук в інші, то переходить від однієї меншості до іншої, але ніколи від меншості до більшості. Правлячу меншість Гаетано Моска називає панівним класом, елітою. Політичний прогрес полягає в переході влади від однієї правлячої еліти до іншої. Кожна еліта управляє шляхом поширення тієї ідеології, що відповідає завданням і меті її влади. Гаетано Моска вказує на дві тенденції в історії Держав: аристократичну і демократичну. В аристократичних державах влада знаходиться у замкнутих еліт, а в демократичних - у еліт, які виходять з мас. Вибори - спосіб оновлення еліт.
Щодо концепції плюралізму еліт (тобто поліархії) певні висновки зробив Роберт Даль, а саме:
1) керують не маси;
2) керує не еліта, оскільки жодній з елітарних груп не вдалося монополізувати владу в усіх сферах життя суспільства;
3) керують суспільством диференційовані й спеціалізовані елітні групи, які одночасно є суперниками і спільниками і на чолі яких стоять більш-менш підприємливі лідери.
На думку Р. Даля, поліархічна модель управління властива всьому американському суспільству і певною мірою всій світовій цивілізації.
У 60-х роках біхевіоризм було піддано критиці і частково відкинуто самими американськими політологами. Ця критика зводилася до таких моментів:
1) біхевіоризм – це надмірна цифроманія, за якою можна упустити важливі проблеми, що не піддаються прямому вимірюванню;
2) біхевіоризм – це фрагментарний підхід до аналізу фактів, що заважає глобальному підходові до політичних проблем;
3) біхевіоризм – псевдополітизм, оскільки він, спираючись тільки на факти, не може критикувати суспільний порядок, то, тим самим, буде підсвідоме обстоювати його збереження.