97.Виборчі системи та їх роль у функціонуванні демократії

Виборча система – це порядок формування виборних органів держави та органів місцевого управління (самоврядування) на основі конституції та законів. Розрізняють такі виборчі системи: мажоритарна, пропорційна, змішана.

Мажоритарна система – система визначення результатів виборів, завдяки якій депутатські мандати (один або кілька) отримують тільки ті кандидати, які отримали встановлену законом більшість голосів, а усі інші кандидати вважаються не обраними. Мажоритарні системи можуть бути:

а) відносної більшості (обраним вважається депутат, який отримав найбільшу кількість голосів виборців, б) абсолютної більшості (депутат, за якого проголосувало більше половини виборців, що прийшли на вибори, тобто 50% + 1 голос). У разі, якщо жоден кандидат не набрав необхідної кількості голосів, організовуються повторні вибори, в яких беруть участь 2 кандидати, що набрали найбільшу кількість голосів.

Пропорційна система – депутатські мандати розподіляються між партіями пропорційно кількості поданих за них голосів виборців у багатомандатному окрузі. Тобто чим більший відсоток голосів отримала партія на виборах, тим більший відсоток депутатів вона буде мати у парламенті.За впливом виборців на розташування кандидатів у списку для голосування розрізняють пропорційні системи:

а) з жорстокими списками Іспанія, Україна (виборець голосує за список партії в цілому,у виборчому бюлетні вказуються тільки назви партій і певна кількість перших кандидатів);

б) з превенціями Фінляндія, Бельгія (надає можливість виборцю голосувати не лише за конкретну партію, а й робити помітку навпроти номеру того кандидата від цієї партії, якому він віддає свій голос);

в) з напівжорсткими списками Швейцарія, Австрія (голосування як за списком у цілому, так і визначати префенції).

Змішана система – система визначення результатів виборів, яка передбачає поєднання у собі елементів мажоритарної та пропорційної систем. Використовується у понад 20 країнах світу.Одним із найпоширеніших варіантів змішаної системи є рівне комбінування, що передбачає обрання половини депутатів мажоритарним шляхом, а іншої – пропорційним(ФРН, Литви, Болгарії, Грузії, України).

Вплив виборчих систем на дотримання принципів демократії та ефективність урядування. Основними критеріями оцінки виборчих систем є такі:

- забезпечення справедливого представництва інтересів різних груп громадян;

- сприяння політичному структуруванню суспільства;

- сприяння встановленню працездатного стійкого уряду;

- забезпечення прав меншин (насамперед етнокультурних) на справедливе представництво.

98.Політичні погляди с. Томашівського та а. Дністрянського

Стефан Томашівський (1875-1930) "Українська історія", "Під колесами історії" (1925), "Про історію, героїв і політику" (1929).Державницька концепція С. Томашівського грунтується ни ідеї особливої ролі Галичини та уніатської церкви в українському державотворенні. Основними чинниками, на яких базується його концепція, є земля, нація і держава.Українська земля як чинник історії України - це історичний процес здобування українським народом землі. Другим важливим чинником є процес формування української нації. Третім чинником є перетворення української народності в НАЦІЮ є становлення першої української національної держави - Галицько-Волинського князівства, що об'єднало вже тільки суто українські землі. Становленню самостійної української держави мають сприяти територіальний патріотизм і національна ідея. Відсутність об'єднуючої національної ідеї була однією з причин втрати Україною державності. С. Томашівський доводив, що традиції українського народу, наявність внутрішніх розбіжностей між провідниками та станами українського суспільства зумовлюють необхідність впровадження в Україні монархічної форми правління як такої, що найкраще сприяє утвердженню авторитету і порядку.

На думку Томашевського, монархія є сумісна з демократією. Не заперечував він і прийнятність для України республіканського ладу. Коли республіканська форма правління утвердиться шляхом еволюції з традиційної монархічної - гетьманської - форми, вона може бути прийнятною для України. С. Томашівський вважав, що майбутня українська держава повинна формуватися на основі політичної автономії західноукраїнських земель, мати власне законодавство, адміністрацію, армію, систему освіти. Автономія має спиратися на традиції Галицьке-Волинського князівства, а також політичний досвід Австро-Угорської монархії і польського республіканського правління.

Ідеї національно-державаницької ідеології відстоював політолог Станіслав Дністрянський. Головними ознаками держави він вважав: територію, людей, котрі проживають на ній, організацію суспільного ладу з її характерними ознаками – автономією, авторитетом і автократією. Люди, територія і народна культура - основні ознаки нації незалежно від величини державної організації. Терміном «люди» він позначав певний суспільний зв'язок, що склався на основі родового походження і загального почуття кровної спорідненості. У поняття «культура» вчений включав народну мову, історичні звичаї. Поняття «територія» має для держави політичне, а для нації – етнічне значення, оскільки ідея самовизначення народу може вирішуватися в межах його етнічної території, котра потім стає державною.

Ідея федерації ґрунтується на засадах: питання про об’єднання народів має розв’язуватись лише після міжнародного визнання їх державної самостійності, вирішувати питання вступу до міжнародного об’єднання повинні національні парламенти, кожний національний парламент має висунути однакову кількість депутатів для вироблення спільної угоди, заснування спільного адміністративного трибуналу, наділеного судовими функціями для вирішення спірних питань.