59. Держава – базовий елемент політичної системи. Функції держави.

Слід відрізняти поняття «суспільство» і «громадянське суспільство», «держава» і «суспільство». Держава виділилася з суспільства на певному ступені його зрілості і залежить від розвиненості суспільства. Яке суспільство, така й держава. В міру розвитку суспільства, переходу його від нижчого ступеня до вищого, змінюється і держава. З удосконаленням суспільства держава стає демократичною (у ній здійснюються народовладдя, економічна свобода, свобода особи), а з формуванням громадянського суспільства держава стає правовою. Політологія зовсім не претендує на монополію на наукові знання про державу. Відповідно до свого предмета і притаманних їй методів дослідження своє головне завдання у вивченні держави вона вбачає в тому, щоб розкрити сутність держави як політичного інституту та з'ясувати її місце і роль у політичній системі суспільства. Системний підхід, крім усього іншого, надає можливість, з одного боку, з'ясовувати ті властивості держави, яких вона набуває як частина політичної системи, а з іншого – розкривати вплив держави на функціонування інших політичних інститутів. Трьома основними складовими елементами держави є територія, населення і незалежна (суверенна) політична влада. Специфіка самої держави розкривається в змісті її функцій. Діяльність кожної держави переслідує дві групи завдань: 1) необхідні для існування всього суспільства; 2) специфічні, що випливають із протиріч між державними інститутами і підпорядкованими їм соціальними верствами. Функції держави, їхні зміст і пріоритет змінюються залежно від історичної епохи, типу і форм держави. Існують відмінності і в тлумаченні функцій держави політичними теоріями.

Загальноприйнятим у політології є поділ функцій держави на внутрішні та зовнішні. Внутрішні функції держави:

—гарантування безпеки громадян і суспільства, розвиток законодавства, утвердження законності й правопорядку;

—захист економічної основи суспільства, всієї багатоманітності власності;

—регулювання соціальних конфліктів і класових протистоянь, забезпечення узгодженості інтересів і потреб індивідів та соціальних груп;

—контроль за освітою й вихованням, сферою культури; регулювання відносин етнічних груп і національна консолідація;

—гарантування демографічної та екологічної безпеки, розумного використання природних ресурсів, збереження людей.

Зовнішні функції держави:

—покликані вирішувати такі завдання: захист інтересів і суверенітету держави в усіх сферах міжнародних відносин;

—з'ясування й реалізація міждержавних і міжнародних інтересів через дипломатичні відносини і служби, а також участь у роботі міжнародних організацій, союзів, об'єднань(ООН, ЄС, НАТО тощо).

Для реалізації державних функцій необхідно мати державний апарат, певну структуру державних органів. Ця структура змінюється залежно від різних типів держав і політичних режимів, але в будь-якому разі вкладається в поняття «державна влада».

60. Правова держава та її основні принципи. Уперше термін «правова держава» було вжито німецькими вченими К.Т. Велькером (1813) Отже, історично правова держава - це конституційна держава. Вона виникає як реакція на абсолютну монархію, як вимога обмеження діяльності центральних державних органів відповідними загальними правовими актами, сформульованими представницькими органами. Теорія правової держави поширилася на країни Західної Європи, Пн Америки, розвиваючись і збагачуючись протягом десятиліть. На домінуючу перетворюється ідея про те, що в правовій державі відносини між людьми і державою регулюються нормами, які встановлюють порядок і виключають безвладдя і застосування насильства. Це означає, що піддані, які раніш мали лише обов'язки, перетворюються на громадян, наділених, крім обов'язків, певними, встановленими законом, правами. Основною метою правової держави вважається забезпечення свободи громадян, свободи ініціативи, підприємництва і розвитку особи відповідно до принципу «дозволено все, що не заборонено законом».У XX ст., особливо після 2 світової війни, теорія правової держави набула нових рис. Вона пройшла через період панування нацистського варіанту теорії «правової держави» у фашистській Німеччині, через етап неприйняття в СРСР ідеї правової держави з її (ідеї) напрацьованими за дореволюційних часів ціннісними елементами-ознаками: верховенство права, поділ влади, недоторканність особи, гарантії прав і свобод людини та ін. У 80-х роках XX ст. ідея створення правової держави актуалізувалася у країнах колишнього «соціалістичного табору» як реакція на тоталітарний режим, адміністративно-командні методи владарювання, порушення прав людини. Вітчизняна наука прийняла формулу «правова держава» у результаті «перебудови», проголошеної в 1985р. Україна, перетворившись на самостійну незалежну державу, визначила орієнтацію свого розвитку – побудова демократичної, соціальної, правової держави.