2.Облік довгострокової дебіторської заборгованості

Довгострокова дебіторська заборгованість, яка виникає у процесі нормального операційного циклу та буде погашена в термін, що перевищує 12 місяців з дати балансу, обліковується на рахунку 16 «Довгострокова дебіторська заборгованість» із виділенням у ньому таких субрахунків:

161 «Заборгованість за майно, що передано у фінансову оренду»;

162 «Довгострокові векселі одержані»;163 «Інша дебіторська заборгованість».

На субрахунку 162 ведеться облік векселів, отриманих у забезпечення довгострокової дебіторської заборгованості (термін заборгованості більше 12-ти місяців з дати балансу).

На субрахунку 163 ведеться облік іншої дебіторської заборгованості (розрахунки з персоналом за виданими довгостроковими позиками, наданим йому майном, інші види розрахунків).

Синтетичний облік за кредитом рахунка 16 «Довгострокова дебіторська заборгованість» ведеться в журналі 3, аналітичний - в оборотній відомості в розрізі субрахунків (161, 162, 163).

12. Облік розрахунків з покупцями і замовниками; облік операцій з короткостроковими векселями одержаними; облік резервів сумнівних боргів (характеристика рахунків, документальне оформлення, аналітичний і синтетичний облік)

Облік розрахунків з покупцями і замовниками

Форми та порядок розрахунків з покупцями і замовниками за відвантажену їм продукцію та виконані роботи визначаються заздалегідь укладеними договорами. Договір — це юридичний і економічний документ, що визначає номенклатуру і обсяг поставки чи роботи, строки, ціни, вид транспортування, форму розрахунків, а також санкції за невиконання умов договору.

Оформляється виникнення дебіторської заборгованості транспортними документами на відвантаження продукції, актами виконаних робіт і платіжними документами. Для обліку розрахунків із покупцями за відвантажену продукцію і замовниками за виконані роботи (послуги) передбачений рахунок 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками».

Дебетове сальдо за рахунком 36 показує дебіторську заборгованість покупців і підрядчиків за відвантажену їм продукцію і виконані роботи.

Аналітичний облік розрахунків за рахунком 36 організується окремо щодо кожної юридичної чи фізичної особи, якій відвантажено продукцію чи виконано роботи. Вексель – це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця (боржника) сплатити після настання строку платежу певну суму грошей власнику векселя (векселетримачу).Особливостями векселя є: відсутність у ньому причин виникнення боргу; безперечність оплати у визначений строк.Векселі бувають прості й переказні. Звичайний (простий) вексель виписує й підписує боржник, а переказний (тратту) кредитор (трасант). Вексель є наказом боржникові (трасанту) оплатити у визначений строк певну суму третій особі. Для того, щоб наказ кредитора-трасанта мав силу, боржник-трасант повинен підтвердити свою згоду здійснити платіж у певний строк. Така згода у письмовій формі на титульній стороні векселя називається акцептом. Акцептант переказного векселя, як і векселедавець звичайного, є головним вексельним боржником, або „боржником першого порядку”.Вексельний бланк має розмір 105×297 мм і виготовляється методом офсетного або високого друку; скріпляється у блоки по 25 або 50 примірників. Після виписки векселя він засвідчується керівником і головним бухгалтером юридичної особи і завіряється печаткою. На відміну від звичайного векселя, переказний обов’язково акцептується.

Будь-який вексель можна передати шляхом передавального напису-індосаменту на зворотній стороні векселя. Платіж за переказним векселем можна гарантувати за допомогою аваля. Аваль – це вексельна запорука, на підставі якої аваліст (як правило, банк) гарантує оплату в строк методом запису на векселі. Вексель може видаватися на різні строки: до пред’явлення, на конкретний день після пред’явлення, на відповідний день після виписки, на конкретну дату. При відмові заплатити в обумовлений строк векселетримач повинен заявити протест, що означає офіційне засвідчення факту відмови від оплати.

Перевага вексельної форми розрахунків перед іншими полягає в тому, що посилюється мобільність і гнучкість грошового обороту, розширюється можливість кредитування шляхом комерційного кредиту.

Облік короткострокових векселів одержаних ведуть на рахунку 34 „Короткострокові векселі одержані”, на якому узагальнюється інформація щодо заборгованості покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію, виконані роботи, надані послуги та за іншими операціями, забезпеченими векселями. Рахунок 34 має такі субрахунки:

341 „Короткострокові векселі, одержані в національній валюті”;

342 „Короткострокові векселі, одержані в іноземній валюті”.

За дебетом рахунку 34 відображується отримання векселя за продані товари (роботи, послуги) та за іншими операціями; за кредитом – отримання коштів у погашення векселів, погашення отриманим векселем кредиторської заборгованості, продаж векселя третій стороні тощо.

Синтетичний облік за рахунком 34 ведуть у Журналі 3 і Відомості 3.4, яка призначена для аналітичного обліку заборгованості покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію, виконані роботи, надані послуги та за іншими операціями, яка забезпечена одержаними векселями.

Наприкінці звітного періоду дебіторська заборгованість аналізується і групується за даними аналітичного обліку на звичайну, сумнівну і безнадійну.

Нормальна дебіторська заборгованість повинна бути сплачена в строк, передбачений договором.

Сумнівна — це прострочена дебіторська заборгованість, щодо якої існує ймовірність непогашення боржником. На фактичну суму цієї заборгованості пропонується в бухгалтерському обліку створювати резерв сумнівних боргів. Створення та використання цього резерву ведеться на рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів». Цей рахунок використовується для корегування оцінки дебіторської заборгованості покупців і замовників за товарних операціями та інших дебіторів за нетоварними операціями.

За кредитом рахунка 38 «Резерв сумнівних боргів» обліковується створення резерву:Д-т 944 «Сумнівні та безнадійні борги» К-т 38 «Резерв сумнівних боргів».

Сума резерву, що створюється визначається одним з двох методів: прямим або за коефіцієнтом сумнівності. Перший метод застосовується на невеликих підприємствах, де можна з даних аналітичного обліку визначити тих дебіторів, відносно яких існує ймовірність непогашення. На підприємствах з великою кількістю дебіторів резерв сумнівних боргів визначається на основі класифікації заборгованості за товари і послуги за строками її непогашення. Коефіцієнт сумнівності встановлюється за даними попереднього періоду.

Якщо резерв створено, прострочена сумнівна дебіторська заборгованість списується на дебет рахунка 38 «Резерв сумнівних боргів»:Д-т 38 «Резерв сумнівних боргів» К-т 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками» К-т 37 «Розрахунки з різними дебіторами».Безнадійна дебіторська заборгованість в кінці звітного періоду відноситься на дебет рахунка 944 «Сумнівні та безнадійні борги» і врешті-решт впливає на зменшення доходів.

13. Облік податку на додану вартість

Податок на додану вартість (ПДВ) сплачується при придбанні товарів (матеріалів, робіт, послуг). Додана вартість — це вартість, додана підприємством до вартості вхідних матеріалів у результаті їх певної переробки, доробки або іншого господарського застосування. Платником податку виступає покупець продукції, її продавець виступає як стягувач податку — посередник між платником та державою.

Об'єктом оподаткування є операції з продажу товарів (робіт, послуг).

ПДВ не включається до ціни реалізації, а встановлюється понад ціну реалізації.

Ставки ПДВ:20 % — основна ставка; 0 % — при експорті товарів.

Від ПДВ звільнено (п. 5 Закону про ПДВ) операції продажу деяких лікарських засобів, продуктів дитячого харчування, надання послуг з освіти, з перевезення пасажирів міським та приміським пасажирським транспортом та ін.

Ставка 0 % і звільнення від ПДВ розрізняються тим, що при ставці 0 % підприємство має право на податковий кредит, а в разі звільнення від ПДВ податок, сплачений постачальникам, включається до первинної вартості придбаних запасів.

Податковий кредит — це сума, на яку платники мають право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.Податкове зобов'язання — це загальна сума податку, отримана платником податку у звітному податковому періоді.

Сплата ПДВ здійснюється таким чином: — підприємство сплачує постачальникам ПДВ при придбанні запасів — податковий кредит; — підприємство отримує ПДВ від покупців при реалізації своєї продукції (товарів, робіт, послуг) — податкове зобов'язання;— за підсумками місяця (або кварталу) підприємство перераховує до бюджету різницю між отриманим і сплаченим ПДВ.

Бухгалтерські проведення з відображення ПДВ залежать від того, яка подія відбулася першою — отримання (відвантаження) запасів або перерахування (надходження) коштів. Щоб зрозуміти сутність відображення в обліку ПДВ, розглянемо спочатку ситуацію, коли першою подією є надходження (відвантаження) запасів. Використаємо дані наведеного раніше прикладу.

Дата виникнення податкового зобов'язання і права на податковий кредит з ПДВ. Податковий облік ведеться за правилом першої події, тобто податкові зобов'язання і з ПДВ, і з податку на прибуток виникають за першою з двох подій: або відвантаження продукції, або отримання передоплати. Право на податковий кредит виникає також за першою з подій: або отримання продукції (товарів, робіт, послуг), або передоплата за них. Пригадаємо, що бухгалтерський облік ведеться за принципом нарахування, зокрема, дохід виникає при відвантаженні продукції незалежно від дати надходження коштів.Якщо першою подією є передоплата, для обліку ПДВ використовують субрахунки 643 "Податкові зобов'язання" і 644 "Податковий кредит". Облік реалізації та податкових зобов'язань з ПДВ докладно розглянуто розділі 2, параграф 6.

Отже, субрахунок 644 є проміжним, його використання зумовлене насамперед різницею в часі оплати за продукцію постачальника і надходження цієї продукції.

Якщо першою подією є оприбуткування, субрахунок 644 не використовується, крім випадків, коли постачальник не передав разом з товаром податкову накладну — документ, наявність якого обов'язкова для підтвердження права на податковий кредит.

14. Облік податкових зобов’язань з ПДВ (сутність податкових зобов’язань з ПДВ, дата збільшення податкових зобов’язань з ПДВ, порядок заповнення податкових накладних та їх реєстрація, відображення податкових зобов’язань з ПДВ на рахунках обліку)

Під податковими зобов'язаннями з ПДВ розуміють загальну суму податку, одержану (нараховану) платником податку у звітному періоді, що визначена згідно з Законом „Про податок на додану вартість".

Датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

— або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує плат ника податку;

— або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У разі продажу товарів (валютних цінностей) або послуг з використанням торговельних автоматів або іншого подібного устаткування, що не передбачає наявності касового апарата, контрольованого уповноваженою на це фізичною особою, датою виникнення податкових зобов'язань вважається дата виймання з таких торговельних апаратів або подібного устаткування грошової виручки.

Правила інкасації зазначеної виручки встановлюються Національним банком України.

У разі коли продаж товарів (робіт, послуг) через торговельні автомати здійснюється з використанням жетонів, карток або інших замінників гривні, датою збільшення валового доходу вважається дата продажу таких жетонів, карток або інших замінників гривні.

У разі коли продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється з використанням кредитних або дебетових карток, дорожніх, комерційних, персональних або інших чеків, датою збільшення податкових зобов'язань вважається або дата оформлення податкової накладної, що засвідчує факт надання платником податку товарів (робіт, послуг) покупцю, або дата виписування відповідного рахунка (товарного чека), залежно від того, яка подія відбулася раніше.

Датою виникнення податкових зобов'язань орендодавця (лізингодавця) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного передання об'єкта фінансової оренди (лізингу) у користування орендарю (лізингоотримувачу).

Датою виникнення податкових зобов'язань у разі продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому виді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.

Датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті товарів є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

Датою виникнення податкових зобов'язань виконавця з контрактів, визначених довгостроковими відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", є дата збільшення валового доходу виконавця довгострокового контракту.

Попередня (авансова) оплата вартості товарів (супутніх послуг), які експортуються чи імпортуються, не змінюють значення податкового кредиту або податкових зобов'язань платника податку - відповідно такого експортера або імпортера.

Особа, яка протягом останніх дванадцяти календарних місяців мала оподатковувані поставки, вартість яких не перевищує 300 000 гривень (без урахування цього податку), може вибрати касовий метод податкового обліку.

Якщо зазначений вибір здійснюється під час реєстрації такої особи як платника цього податку, касовий метод починає застосовуватися з моменту такої реєстрації і не може бути змінений до кінця року, протягом якого відбулася така реєстрація.

Якщо зазначений вибір здійснюється протягом будь-якого часу після реєстрації особи як платника цього податку, касовий метод починає застосовуватися з податкового періоду, наступного за податковим періодом, в якому був зроблений такий вибір, і не може бути змінений протягом наступних дванадцяти місячних (чотирьох квартальних) податкових періодів.

Рішення про вибір касового методу подається податковому органу разом із заявою про податкову реєстрацію або податковою декларацією за звітний (податковий) період, протягом якого був зроблений такий вибір.

Протягом строку застосування касового методу платник податку зазначає про це у податкових деклараціях з цього податку.

Платник податку, що обрав касовий метод обліку, не має права його застосовувати до: імпортних та експортних операцій;операцій з поставки підакцизних товарів.

Якщо товари (послуги) залишаються неоплаченими у повній сумі (з урахуванням цього податку) протягом трьох податкових місяців, наступних за місяцем, у якому відбулася їх поставка платником податку, що вибрав касовий метод (протягом кварталу, наступного за кварталом їх надання, для платників податку, що вибрали квартальний податковий період), та такий платник не розпочав процедуру врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості відповідно до законодавства, то сума нарахованих податків підлягає включенню до складу податкових зобов'язань такого платника податку за наслідками наступного податкового періоду.

Застосування касового методу зупиняється з податкового періоду, наступного за податковим періодом, протягом якого платник податку приймає самостійне рішення про перехід до загальних правил визначення дати виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту (методу нарахувань) чи досягає обсягу оподатковуваних операцій в сумі 300 000 гривень.

Платник податку має право самостійно відмовитися від касового методу шляхом надіслання відповідної заяви на адресу податкового органу за місцем податкової реєстрації.

У разі якщо обсяги оподатковуваних операцій за наслідками звітного періоду перевищують 300 000 гривень, платник податку зобов'язаний відмовитися від касового методу шляхом надіслання відповідної заяви на адресу податкового органу, в якому він є зареєстрованим як платник цього податку, разом із поданням податкової декларації за такий звітний період. У цьому випадку платник податку переходить до загальних правил оподаткування починаючи з наступного податкового періоду. У разі якщо платник податку не подає таку заяву у встановлені цим підпунктом строки, податковий орган повинен перерахувати суму податкових зобов'язань та податкового кредиту такого платника податку починаючи з податкового періоду, на який припадає гранична дата подання його заяви про відмову від касового методу, а платник податку позбавляється права використання касового методу протягом наступних 36 податкових місяців.

З початку застосування касового методу на підставах, визначених цим Законом, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, що виникли до застосування касового методу, не підлягають перерахунку у зв'язку з початком такого застосування.

За відмови від застосування касового методу на будь-яких підставах та переходу до загальної системи оподаткування цим податком:

сума податкових зобов'язань платника податку збільшується на суму, нараховану на вартість товарів (послуг), поставлених платником податку, але не оплачених коштами чи іншими видами компенсацій на дату переходу такого платника до звичайного режиму оподаткування;

сума податкового кредиту платника податку збільшується на суму, нараховану на вартість товарів (послуг), отриманих таким платником податку, але не оплачених коштами або іншими видами компенсацій на дату переходу такого платника до звичайного режиму оподаткування.

Аналітичний облік вище названих зобов'язань здійснюється в реєстрі отриманих та виданих податкових накладник (розділІІ) (додаток Д), в журналі-ордері №11 (при журнально-ордерній формі обліку) , журналі №3 (при журнальній формі обліку), машинограмі (при автоматизованій формі обліку) в розрізі окремих покупців та замовників.

Порядок заповнення реєстру отриманих та виданих податкових накладник регламентується відповідним Порядком ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладник, затверджений наказом ДПА України від 30 червня 2005 р. N244.

Синтетичний облік податкових зобов'язань з ПДВ ведеться на окремому аналітичному рахунку субрахунку 641 „Розрахунки з бюджетом". Виникнення таких зобов'язань відображається за кредитом цього рахунка, а їх погашення з урахуванням податкового кредиту - за дебетом.

15. Облік податкового кредиту з ПДВ (сутність податкового кредиту з ПДВ, дата збільшення податкового кредиту з ПДВ, порядок отримання податкових накладних та їх реєстрація, відображення податкового кредиту з ПДВ на рахунках обліку)

Аналітичний облік податкового кредиту з ПДВ

Податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкові зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з Законом „Про податок на додану вартість".

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій: — або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;— або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) - дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 статті 7 Закону „Про ПДВ";

датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

датою виникнення права замовника на податковий кредит з контрактів, визначених довгостроковими відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", є дата збільшення валових витрат замовника довгострокового контракту.Для товарів (послуг), придбання (надання) яких контролюється приладами обліку, факт отримання (надання) таких товарів (послуг) засвідчується даними обліку. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.У разі коли платник податку експортує товари (супутні послуги) за межі митної території України, отримані від іншого платника податку на умовах комісії, консигнації, доручення або інших видів договорів, які не передбачають переходу права власності на такі товари (супутні послуги) від такого іншого платника податку до експортера, право на отримання бюджетного (експортного) відшкодування має такий інший платник податку. При цьому комісійна винагорода, отримана платником податку - експортером від такого іншого платника податку, включається до бази оподаткування цим податком за ставкою, визначеною абзацом першим пункту 6.1 статті 6 цього Закону, та не включається до митної вартості товарів (супутніх послуг), які експортуються.

Джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Розрахунок коригування кількісних і вартісних показників (додаток 2 до податкової накладної) є документом, який дає право (підставу) покупцю вносити зміни до раніше включених в обсяг податкового кредиту, одержаного на підставі податкових накладних, будь-яких витрат на сплату податку.

Придбання або виготовлення товарів (послуг) та придбання (будівництво, спорудження) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи) на митній території України відображається на підставі податкових накладних, розрахунків коригування кількісних і вартісних показників (додаток 2 до податкової накладної), а також інших подібних документів, зазначених вище.

Облік імпортованих на митну територію України товарів проводиться покупцем (імпортером) на підставі належним чином оформленої вантажної митної декларації.

Особа, яка отримує послуги від нерезидента на митній території України, проводить облік таких послуг на підставі податкової накладної, виданої таким платником податку: зареєстрованим на території України постійним представництвом цього нерезидента, а за відсутності такого - резидентом, який виконує агентські (представницькі) дії від імені такого нерезидента, а за відсутності такого - покупцем (отримувачем) - податковим агентом такого нерезидента.

16. Облік акцизного податку (сутність акцизного податку, платники податку, об’єкти та база оподаткування, порядок його нарахування та відображення в обліку)

Акцизний податок – це непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари, що включається до ціни цих товарів і сплачується в кінцевому підсумку покупцем, а не виробником товарів.

Мета акцизного збору – збільшити доходи бюджету за рахунок оподаткування високорентабельних товарів непершої необхідності, які споживаються здебільшого населенням з рівнем доходів вище середнього.

Платниками податку є: 

-Особа, яка виробляє підакцизні товари (продукцію) на митній території України, у тому числі з давальницької сировини.

-Особа - суб'єкт господарювання, яка ввозить підакцизні товари (продукцію) на митну територію України. 

-Фізична особа - резидент або нерезидент, яка ввозить підакцизні товари (продукцію) на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню, відповідно до митного законодавства. 

-Особа, яка реалізує конфісковані підакцизні товари (продукцію), підакцизні товари (продукцію), визнані безхазяйними, підакцизні товари (продукцію), за якими не звернувся власник до кінця строку зберігання, та підакцизні товари (продукцію), що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходять у власність держави, якщо ці товари (продукція) підлягають реалізації (продажу) в установленому законодавством порядку. 

-Особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження підакцизні товари (продукцію), що були ввезені на митну територію України із звільненням від оподаткування до закінчення строку, визначеного законом відповідно до пункту 213.3 статті 213 цього Кодексу. 

-Особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, що передбачають звільнення від оподаткування, у разі порушення таких вимог.  -Особа, на яку покладається виконання умов щодо цільового використання підакцизних товарів (продукції), на які встановлено ставку податку 0 гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту, 0 євро за 1000 кг нафтопродуктів у разі порушення таких умов.

-Особа, на яку при здійсненні операцій з підакцизними товарами (продукцією), які не підлягають оподаткуванню або звільняються від оподаткування, покладається виконання умов щодо цільового використання підакцизних товарів (продукції) в разі порушення таких умов. 

Об'єктами оподаткування є операції з: 

-реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції);  -реалізації (передачі) підакцизних товарів (продукції) з метою власного споживання, промислової переробки, здійснення внесків до статутного капіталу, а також своїм працівникам; 

-ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України;  -реалізації конфіскованих підакцизних товарів (продукції), підакцизних товарів (продукції), визнаних безхазяйними, підакцизних товарів (продукції), за якими не звернувся власник до кінця строку зберігання, та підакцизних товарів (продукції), що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходять у власність держави; 

-реалізації або передачі у володіння, користування чи розпорядження підакцизних товарів (продукції), що були ввезені на митну територію України із звільненням від оподаткування до закінчення строку, визначеного законодавством, відповідно до пункту 213.3 статті 213 цього Кодексу; 

-обсяги та вартість втрачених підакцизних товарів (продукції), що перевищують встановлені норми втрат з урахуванням пункту 214.6 статті 214 цього Кодексу. 

У разі обчислення податку із застосуванням адвалорних ставок базою оподаткування є: -вартість реалізованого товару (продукції), виробленого на митній території України, за встановленими виробником максимальними роздрібними цінами без податку на додану вартість та з урахуванням акцизного податку; -вартість товарів (продукції), що ввозяться на митну територію України, за встановленими імпортером максимальними роздрібними цінами на товари (продукцію), які він імпортує, без податку на додану вартість та з урахуванням акцизного податку. При визначенні бази оподаткування перерахунок іноземної валюти на національну валюту здійснюється за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України, що діє на дату подання до митного органу митної декларації до митного оформлення. 

Порядок обчислення податку з товарів, вироблених на митній території України 1. Суми податку визначаються платником податку самостійно, виходячи з об’єктів оподаткування, бази оподаткування та ставок податку, що діють на дату виникнення податкових зобов’язань. 2. Суми податку з підакцизних товарів (продукції), вироблених з давальницької сировини, визначаються виробником (переробником), виходячи з об’єктів оподаткування, бази оподаткування та ставок цього податку, що діють на дату відвантаження готової продукції її замовнику або за його дорученням іншій особі.

Податок з товарів (продукції), на які встановлені ставки податку в іноземній валюті, сплачується у національній валюті і розраховується за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України, що діє на перший день кварталу, в якому здійснюється реалізація товару (продукції), і залишається незмінним протягом кварталу.

Порядок обчислення податку з товарів, які ввозяться на митну територію України 1. Суми податку, що підлягають сплаті, визначаються платниками податку самостійно, виходячи з об’єктів оподаткування, бази оподаткування та ставок податку.

2. Податок обчислюється у національній валюті за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на дату подання митному органу митної декларації до митного оформлення.

17. Облік витрат майбутніх періодів (порядок формування та віднесення на витрати періоду, документальне оформлення, аналітичний і синтетичний облік)

Kожне підприємство в процесі своєї діяльності здійснює вит-рати, які не можна відразу віднести до витрат конкретного звітного періоду (місяця або року).

Виходячи з цього, в обліку існує необхідність розмежовувати такі витрати між окремими місяцями або роками з метою їх правильного включення до витрат того чи іншого звітного періоду.

Для узагальнення інформації щодо здійснення витрат у звітно-му періоді, які підлягають віднесенню на витрати в майбутніх звітних періодах, призначено рахунок 39 “Витрати майбутніх періодів”.

До витрат, облік яких ведеться на рахунку 39 “Витрати май-бутніх періодів”, відносяться: сплачені авансом орендні платежі; оп-лата страхового поліса (страхування майна та ризиків); передплата на газети, журнали, періодичні та довідкові видання для інфор-маційного забезпечення господарської діяльності підприємства; вит-рати, пов’язані з підготовчими до виробництва роботами в сезонних галузях промисловості; витрати, пов’язані з освоєнням нових вироб-ництв та агрегатів.

За дебетом рахунку 39 “Витрати майбутніх періодів” відобра-жується накопичення витрат майбутніх періодів, за кредитом — їх списання (розподіл) та включення до складу витрат звітного періоду або собівартості виробленої продукції.

Аналітичний облік витрат майбутніх періодів ведеться за їх ви-дами.

Що стосується сплачених авансом орендних платежів, суми оп-лаченого страхового поліса (страхування основних засобів підприємства і т.ін.), передплати за газети, журнали, періодичні та довідкові видання, то здійснення такого роду платежів відбувається, як правило, на початку звітного періоду (року). Списання (розподіл) та включення до складу витрат звітного періоду (того чи іншого місяця) зазначених авансових платежів здійснюється в розрахунку 1/12 від су-ми здійсненої передоплати на початок року.

Облік витрат на підготовку і освоєння виробництва продукції здійснюється в розрізі відповідних статей калькуляції, на яких здійснюється облік витрат, зокрема на:

- витрати на проведення досліджень, пов’язаних з пошуком нових, до цього невідомих, матеріалів;

- проектування, конструювання, розроблення дизайну нового виробу;

- розроблення технологічного процесу виготовлення майбут-нього виробу;

- виготовлення дослідного зразка;

- розроблення і оформлення нормативної бази (отримання державного стандарту і т. ін.).

18. Облік розрахунків з підзвітними особами (нормативно-законодавче регулювання документальне оформлення, аналітичний і синтетичний облік)

Готівка видається працівникам підприємства підзвіт на відрядження та на господарські потреби за розпорядженням керівника підприємства за умови, що у працівника немає заборгованості по раніше виданих авансах.

Господарські потреби — закупівля матеріалів, канцтоварів, напівфабрикатів, запчастин тощо.

Службове відрядження — поїздка на визначений строк в іншу місцевість для виконання службових обов'язків.

Термін відрядження не може перевищувати 30 календарних днів у межах України і 60 днів при відрядженні за кордон.

Термін відрядження визначається за відмітками в посвідченні про відрядження, день від'їзду і день приїзду враховуються як два дні; при відрядженні за кордон термін визначається за відмітками в паспорті при перетині кордону або в посвідченні про відрядження для тих країн, з якими встановлено послаблений митний контроль.

Оплата відрядження. Без підтверджуючих документів працівнику виплачуються добові за весь термін перебування у відрядженні.

За наявності виправдовуючих документів оплачується:

1. Проживання з урахуванням побутових послуг (прання, чистка, ремонт, прасування одягу, користування телевізором, холодильником).

2. Проїзд до місця відрядження і назад будь-яким видом транспорту крім таксі, та за місцем відрядження (міським транспортом загального користування, крім таксі). Керівництвом підприємства можуть встановлюватись обмеження щодо виду транспорту та категорії вагона, каюти тощо.

3. Інші витрати. При відрядженні по Україні відшкодовується плата за бронювання місця в готелі в розмірі не більш 50 % його добової вартості. Витрати на побутові послуги в готелях оплачуються в розмірі не більш 10 % добових за всі дні проживання. Оплачуються витрати у зв'язку з поверненням білетів з поважних причин.

Аванс на відрядження видається обов'язково. Якщо працівнику оплачуються витрати на відрядження в розмірі більше встановлених норм за розпорядженням керівника — ці виплати здійснюються за рахунок прибутку в податковому обліку, в бухгалтерському обліку ці виплати включають в інші операційні витрати (субрахунок 949). Для працівника суми перевищення включаються до його сукупного оподатковуваного доходу поточного місяця.На підприємстві повинна бути призначена наказом особа, відповідальна за реєстрацію осіб, які прибули (вибули) з (у) відрядження. Для цього на підприємстві ведеться журнал реєстрації посвідчень про відрядження.Первинні документи: 1) касові ордери (форми № К01 та К02); 2) звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт [10] з доданими виправдувальними документами (квитки, рахунки, чеки, квитанції); 3) посвідчення про відрядження з відмітками про вибуття (прибуття), наказ про відрядження.

Синтетичний облік ведеться на субрахунку 372, який є активно-пасивним. За дебетом відображають отримання коштів під звіт, оплату перевитрат, за кредитом — списання витрачених коштів на відповідні рахунки витрат або матеріальних цінностей, повернення невитрачених залишків.

19. Облік розрахунків за відшкодуванням завданих збитків; облік розрахунків за претензіями та за нарахованими доходами (нормативно-законодавче регулювання документальне оформлення, аналітичний і синтетичний облік)

убрахунок 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків» призначений для розрахунків за шкоду, за-подіяну в результаті нестач і витрат від псування цінностей, нестач і крадіжок готівки, якщо винна особа не встановле-на. Факти розкрадань, нестач, знищення (псування) матеріа-льних цінностей — досить типове явище на українських під-приємствах. При цьому виникає питання хто і в якому роз-мірі повинен відшкодовувати виявлені крадіжки, нестачі, псування.

Покриття працівниками шкоди в розмірі, що не перевищує се-реднього місячного заробітку, відбувається за розпорядженням власника чи уповноваженої ним особи, а в інших випадках — шляхом подання власником позову до районного (міського) суду. Розмір шкоди визначається за фактичними витратами на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості матеріальних цінностей за мінусом зносу за встановленими нор-мами. При розкраданні, нестачі, знищенні чи псуванні цінностей розмір шкоди визначається за цінами даної місцевості на день відшкодування збитків.

Щоб притягти особу до відповідальності, треба врахувати: на-явність і розмір шкоди: неправомірні дії та обставини, за яких за-подіяно шкоду; чи входили до функцій працівника відповідні обов’язки; чи були створені належні умови для зберігання цінно-стей; майновий стан працівника; ступінь вини працівника; пра-вомірність застосування повної чи часткової матеріальної відпо-відальності.

Розглянувши ці фактори, суд, як правило, може пом’якшити покарання та знизити розмір відшкодування, якого вимагає ке-рівник підприємства. Власник підприємства має право вимагати від винних осіб відшкодування збитків у кратному обчислені, проте ніякий контролюючий орган не має права змушувати їх це робити.

У податківців немає законних підстав цікавитися тим, чи пе-рерахував власник до бюджету суму різниці між розміром завда-ної шкоди та її відшкодуванням у кратному розмірі, а тому вона може повністю залишатися на підприємстві, за винятком випад-ків, коли виявлено нестачу дорогоцінних металів, іноземної ва-люти та деяких інших.

Дивіденди — це доходи, що отримують за корпоративними правами у вигляді частини прибутку, включаючи доходи, нараховані як відсотки иа акції, придбані у юридичних осіб, чи на внески до їх статутних капіталів.

Відсотки — це доходи, пов'язані з платежами позичальника на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених ним на певний термін коштів чи майна. До відсотків належать платежі за:

використання коштів або товарів, отриманих у кредит на умовах комерційного кредиту;

використання коштів, залучених на депозит;

придбання населенням товарів у кредит;

використання майна, зданого в оренду (лізинг, рента);

придбані акції, облігації, ощадні сертифікати тощо.

Роялті — це періодичні відрахування продавцеві (ліцензіарові), що згідно з ліцензійною угодою сплачує ліцензіат за право користуватися предметом ліцензійної угоди-винаходом, патентом, записом на різних носіях інформації, товарним знаком, правом на промислові та наукові зразки, видання книги, прокатом кінофільму, постановки п'єси, виконанням авторської музики тощо.

Дивіденди підприємство отримує у вигляді доходів від інвестицій:

у спільні підприємства;

в асоційовані підприємства;

в дочірні підприємства.

Субрахунок 374 «Розрахунки за претензіями» служить для контролю за договірною дисципліною та відшкодуванням витрат при доставці вантажів й порушенні умов договорів поставок.

На субрахунку 374 обліковуються претензії, які висуває підприємство постачальникам, підрядникам, транспортним організаціям, що визнані винними юридичними особами чи господарським судом.

На субрахунку 374 ведеться облік претензій за:

завищення цін на виробничі запаси й інші цінності;

арифметичні помилки при підрахунках сум у документах;

невідповідність якості поставлених цінностей умов договору;

нестачу вантажів при прийманні на залізниці, на складі;

браковану продукцію;

оплату простоїв з вини постачальника;

помилково списані чи зараховані на поточні рахунки суми з вини працівників банку;

нестачі вантажів при їх перевезенні;

пені, штрафи, неустойки за порушення умов договору;

інші причини.

У претензії обов'язково повинні відображатися такі пункти:

повне найменування заявника та відповідача, їх місцезнаходження;

дата номер претензії;

обставини пред'явлення претензії, вимоги заявника;

розрахунок суми;

платіжні реквізити заявника;

перелік документів, що додаються до претензії;

підпис керівника підприємства чи його заступника. Претензія розглядається у місячний термін із дня її отримання. Про результати розгляду заявникові повідомляється письмово. За дебетом субрахунку 374 «Розрахунки за претензіями» відображаються:

розрахунки за претензіями до постачальників та підрядників, транспортних організацій по виявлених розбіжностях цін, тарифів, які були застережені в договорах, помилки у розрахунках;

розрахунки за претензіями до постачальників матеріалів, товарів щодо якості поставлених запасів, яка не відповідає вимогам договору;

розрахунки щодо нестач при постачанні;

втрат від простоїв автотранспорту та браку з вини постачальників.

20. Визнання, класифікація та оцінка основних засобів