22. Сутність та основні характеристики міжнародної торгівлі. Якими Ви вбачаєте подальші перспективи України у світовій торгівлі? Проблеми і перспективи

Міжнародна торгівля – сфера міжнародних товарних відносин, специфічна форма обміну продуктами праці (товарами і послугами) різних країн. З іншого боку, міжнародна торгівля є сукупністю зовнішньої торгівлі всіх країн світу. Розрізняють торгівлю товарами і послугами. Зовнішню і міжнародну торгівлю характеризують: 1) експорт; 2) імпорт; 3) торговельний баланс; 4) загальний обсяг зовнішньої торгівлі (зовнішньоторговельний оборот); 5) загальний обсяг міжнародної торгівлі (світовий nоварообіг); 6) товарна структура; 7) географічна структура. Експорт – це закупівля вироблених у країні товарів і послуг та вивіз їх за кордон з метою передачі у власність нерезидентам даної країни. Реекспортними є також операції щодо вивозу товарів з території вільних економічних зон та приписних складів. Імпорт – це витрати окремих осіб, фірм та уряду даної країни на придбання товарів та послуг, що вироблені в інших країнах. Торговельний баланс визначається як різниця між обсягом товарного експорту країни та товарного імпорту (показник зовнішньої торгівлі окремої країни, який для міжнародної торгівлі в цілому не використовується). Зовнішньоторговельний оборот – це сума вартості експорту та імпорту тієї чи іншої країни.

Для виходу з кризової ситуації, що склалася у зовнішній торгівлі України на сьогоднішній день, існує ряд перепон, а саме: - неконкурентоздатна на світовому ринку вітчизняна продукція; - вивіз національного капіталу за межі України; - недостатнє сприяння держави вітчизняним експортерам; - відсутність податкового стимулювання розвитку зовнішньої торгівлі. Наявність зазначених негативних факторів формує перед Україною потребу у зміні державної політики у сфері зовнішньоторговельної діяльності. Серед перспективних напрямків розвитку зовнішньої торгівлі, що мають найбільше значення виділяють: - мінімізація від’ємного сальдо в зовнішній торгівлі товарами за рахунок збільшення обсягів експорту, зокрема заохочення експорту високотехнологічної продукції;

- диверсифікація ринків збуту; - збільшення частки інвестиційного імпорту.

23. Ціноутворення в міжнародній торгівлі. Систематизація цін. Цінові знижки.

Під світовими цінами розуміють ціни, за якими здійснюються великі комерційні експортно-імпортні операції з оплатою у вільно конвертованій валюті.

ціноутворення – це процес відбору кінцевої ціни залежно від собівартості продукції, цін конкурентів, співвідношення попиту і пропозиції, інших факторів.

Усі діючі в економіці ціни є взаємопов'язаними та утворюють систему, яка складається з окремих блоків — оптові, закупівельні, роздрібні ціни, тарифи на послуги, світові ціни та ін. Зміна цін в одному з головних блоків досить швидко поширюється на усі інші.

у практиці міжнародної торгівлі використовується декілька видів цін, пов’язаних з тими чи іншими особливостями купівлі-продажу, наприклад:

– біржові котирування (тобто ціни, встановлені на міжнародних товарних біржах);

– аукціонні (ціни міжнародних аукціонів);

– експортні ціни основних постачальників певного товару;

– імпортні ціни в основних центрах імпорту;

– оптові ціни;

– роздрібні ціни;

– ціни оферти – ціни продавця в його офіційній пропозиції про продаж товару;

– ціни покупця (ціни контроферти);

– регіональні – ціни, які діють у межах інтеграційних угруповань;

– номінальні – ціни, вказані в прейскурантах;

– трансфертні – ціни, що діють у межах транснаціональних корпорацій;

– статистичні – середньозважені за певний період часу.

Ціни, які публікуються, носять переважно довідковий характер і часто відрізняються від фактично сплачених покупцем цін внаслідок широкого використання системи спеціальних знижок.

Розмір знижки залежить від:

– характеру угоди;

– умов поставки;

– умов платежу;

– взаємовідносин з покупцем;

– кон’юнктури ринку на момент укладання угоди.

У сучасних умовах у практиці міжнародної торгівлі використовується близько 20 різноманітних видів знижок. Найпоширенішими з них є наступні:

– загальна (проста) знижка надається з прейскурантної чи довідкової ціни товару. Може складати до 20 – 30 %. Такі знижки використовуються при купівлі-продажу стандартних видів машин і обладнання. Наприклад, до такого виду належить знижка, що надається за умов купівлі товару за готівку (як правило, її розмір відповідає розміру позичкового проценту);

– знижка за оборот (бонусна) надається постійному покупцеві. У контракті в цьому випадку обумовлюється шкала знижок залежно від досягнутого обороту протягом певного терміну (як правило, року), а також порядок виплати сум на основі цих знижок;

– знижка за кількість або серійність (прогресивна) надається покупцеві за умови закупівлі ним наперед визначеної кількості товару, що поступово збільшується. Серійні замовлення викликають підвищену зацікавленість у виробника, оскільки виготовлення машин одного типу знижує пересічні витрати виробництва на одиницю продукції;

– дилерські знижки надаються виробниками своїм постійним посередникам щодо збуту (в т. ч. і закордонним). Дилерські знижки на автомобілі, наприклад, становлять близько 15 – 20 % роздрібної ціни;

– спеціальні знижки надаються привілейованим покупцям, в замовленнях яких дуже зацікавлені продавці. До цієї категорії належать також знижки на пробні партії і замовлення, що мають на меті зацікавити покупця;

– експортні знижки надаються іноземним покупцям зверху тих, які діють на внутрішньому ринку виробника. Їх метою є підвищення конкурентоспроможності товару на зовнішньому ринку;

– сезонні знижки надаються за умов закупівлі товару не в сезон. Наприклад, на сільськогосподарські добрива вони складають близько 15 %;

– неявні знижки надаються покупцеві у вигляді знижок на фрахт, пільгових чи безпроцентних кредитів;

– знижки при продажу обладнання, яке було у користуванні, складають інколи 50 % його вихідної ціни.