Примітки

1. Стрельцов Д. Проблема глобального потеплення: политика Японии // Мировая экономика и международные отношения. – 2011.-№5. – С.59.

Емісія двоокису вуглецю основними країнами-емітентами

Назва країни	2005
	млн. т	місце у світі
США	5800	1
Китай	5100	2
Країни ЄС	3900	3
Росія	1500	4
Японія	1200	5
Индія	1100	6

3. Макаров И. А. Глобальные проблемы климата, воды и продовольства с позиции теории общественного блага // Международная экономика. – 2011. - №5. – С.24 – 29.

17.2.2.Інструменти міжнародної співпраці у розв’язанні проблем навколишнього середовища

Людство дедалі більше втягується в діяльність, яка призводить до руйнації навколишнього середовища. Наприкінці ХХ ст. людство усвідомило, що життя на планеті перебуває в небезпеці. Починаючи з 1960-х років у суспільному житті з’явилися такі поняття, як “екологічне лихо”, “екологічна катастрофа”, “екологічна безпека”. На початку ХХІ століття земна цивілізація зіткнулася з катастрофічними змінами в довкіллі у зв’язку із зростанням забруднення атмосферного повітря та світового океану, збільшенням чисельності населення, змінами клімату, зниженням рівня грунтових вод, скороченням посівних площ на душу населення, занепадом рибальства, зменшенням площі та погіршенням структури лісів, втратами генетичного потенціалу рослинного і тваринного світу тощо[1].

Оскільки проблеми навколишнього природного середовища не можуть бути розв’язані в межах національних кордонів, світова спільнота протягом другої половини минулого століття намагалася виробити способи міжнародної співпраці. До таких інструментів можна віднести:

- сукупність міжнародних екологічних угод;

- глобальний екологічний фонд;

- міжнародні екологічні стандарти;

- міжнародні квоти на викиди парникових газів;

- міжнародну торгівлю квотами на їх викиди;

- міжнародні квоти на використання природних ресурсів;

- інституційні структури, які забезпечують дієвість інструментів міжнародної екологічної політики [2, с.115-132].

Сьогодні у світі відбуваються процеси “одержавлення” як самої сфери природокористування та управління нею, так і міжнародного співробітництва з проблем навколишнього середовища. За останні десятиліття помітно розширилися функції багатьох міжурядових організацій щодо забезпечення співробітництва з окремих аспектів проблеми навколишнього середовища, виникли нові органи та організації, метою яких є забезпечення співробітництва з проблем навколишнього середовища.

На найближчу та довгострокову перспективу міжнародне співробітництво у сфері охорони довкілля має охоплювати дедалі ширший спектр способів, щоб у прямій чи опосередкованій формі змушувати окремі країни та регіони світу раціонально використовувати та ефективно відтворювати природні блага.