Тема 17.

ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ГЛОБАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ

ТА ЇХ ВПЛИВ НА ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНИ

1. 17.1. Логічно-тезовий виклад питань для розгляду на лекції

17.1.1.Економічна глобалізація: етапи, зміст, рушійні сили, суперечності.

17.1.2. Глобальні проблеми: сутність, причини виникнення, класифікація,

економічні аспекти, можливості та способи розв’язання.

17.1.3. Вплив глобалізації, глобальних проблем на соціально-

економічний розвиток України.

17.2. Коментар до питань, винесених на самостійне опрацювання

17.2.1. Зміна клімату як глобальна екологічна проблема.

17.2.2.Інструменти міжнародної співпраці у розв’язанні проблем навколишнього середовища.

17.3. Теми для рефератів

17.3.1. Глобальна продовольча проблема та шляхи її вирішення.

17.3.2. Глобальна сировинна й паливно-енергетична проблема.

17.4. Питання для розгляду на семінарському занятті та коментар до питань, що не розглядалися на лекції та не вивчалися самостійно

2. 17.4.1. Економічна глобалізація: етапи, зміст, рушійні сили, суперечності.

17.4.2. Глобальні проблеми: сутність, причини виникнення, класифікація,

економічні аспекти, можливості та способи розв’язання.

17.4.3. Прісна вода як глобальна проблема життєзабезпечення людства.

17.4.4. Проблеми формування, розвитку та реалізації людського капіталу в умовах глобалізації.

17.4.5. Вплив глобалізації, глобальних проблем на соціально- економічний розвиток України.

1. 1. 17.5. Список рекомендованої літератури

17.6. Тренінг для закріплення отриманих знань: тести, запитання, завдання

2. 17.7. Завдання для “економічної розминки” по темі

3. 17.1. Логічно-тезовий виклад питань для розгляду на лекції

17.1.1. Економічна глобалізація:

етапи, зміст, рушійні сили, суперечності

Глобалізація (від франц. global - загальний, від лат. globus – куля) – всезагальний, такий, що охоплює всю земну кулю, складний багатогранний процес. Сьогодні існує безліч визначень глобалізації [1]. Її досліджують не тільки суспільні, а й природничі науки.

Економічний аналіз глобалізації – це її дослідження в межах предмета і мовою економічної теорії, що означає розгляд процесу глобалізації у більш вузькій, ніж вся життєдіяльність людей - сфері економічної діяльності [2]. При такому розгляді глобалізація отримує і більш вузьке визначення - економічна глобалізація. Критичний аналіз сучасних визначень глобалізації економіки (економічної глобалізації) подано в публікації Н. Гражевської [2].

Своїм змістом економічна глобалізація відображає зростаючий процес усуспільнення економічної діяльності. З одного боку усуспільнення торкається природоперетворювального процесу - власне виробництва, характеризує історично стан продуктивних сил, техніки і технології, організацію використання факторів виробництва, ступінь поділу суспільної праці, рівень кваліфікації, здібностей працівників і т.п. Розвиток усуспільнення економічної діяльності в цьому випадку виявляється як розвиток масштабів і форм спільної праці, її ефективності й історично проходить шлях від вихідного пункту, коли виробником окремого продукту є одна людина (відносно невеликий колектив), що використовує примітивні знаряддя праці, до ступеня, коли у виготовленні окремого продукту беруть участь сотні і тисячі працівників, які приводять у дію складні і високоефективні фактори виробництва, розроблені на основі досягнень науки, технології і т.п.

З іншого боку, усуспільнення з розвитком зазначених форм спільної праці характеризує зміну і розвиток економічних відносин, які опосередковують задоволення потреб суспільства і його членів. Історично це, мабуть, шлях від далеких економічних відносин первісної общини до розвинутих сучасних процесів, що характеризують функціонування різних форм монополій, транснаціональних корпорацій, економічних союзів між країнами, необхідних для цього функціонування різних міжнародних економічних організацій - Світового банку, Міжнародного валютного фонду й ін.

Аналіз економічної глобалізації як процесу економічного усуспільнення дозволяє відповісти на питання: коли розпочинається процес економічної глобалізації? У науковій літературі знаходимо різні варіанти відповіді [3].

Існує позиція, що процес глобалізації - це явище, початок якого має пов'язуватися з 80-ми роками XX ст. Інший, більш розповсюджений варіант: корені глобалізації варто шукати на межі XIX-XX ст. (1870-1913) [4]. Нарешті, висловлюється думка, що, оскільки мова йде про поступовий процес усуспільнення економічної діяльності, цей процес є невід'ємним, постійним “супутником” усієї діяльності людей і починається відповідно в далекій давнині [4]. На наш погляд, прийнятним може бути останній варіант відповіді.

Основними рисами сучасного етапу економічної глобалізації є:

- вільний рух і мобільність товарів, послуг, капіталів, робочої сили, інформації та збільшення обсягів міжнародної торгівлі;

- перехід від індустріальної економіки до суспільства знань (інтелект та знання стають безпосередньо продуктивною силою, а інформація і технології - найважливішими економічними активами);

- функціональна інтеграція та координація у міжнародних масштабах різних видів діяльності, поява трансконтинентальних і міжрегіональних моделей діяльності;

- посилення процесу транснаціоналізації з характерною ознакою монополізації глобальних процесів;

- асиметрія за рівнем цивілізаційного розвитку країн, інформаційно-технологічним потенціалом, конкурентоспроможністю;

- неоднакові правила участі в управлінні глобальною економікою, лідируючий вплив Америки;

- трансформація всієї системи соціальних зв’язків;

- загострення міжнародної конкуренції;

- посилення антиглобалістського руху;

- надтериторіальний вимір суспільних відносин.

Процес глобалізації простежується як на макро-, так і на мікроекономічному рівнях. Глобалізація на макроекономічному рівні означає загальне прагнення країн, регіонів до економічної активності поза межами своїх кордонів. Основними ознаками таких прагнень є лібералізація торгівлі; ліквідація (або обмеження) інвестиційних, митних та інших бар’єрів; створення зон вільного підприємництва, єдиної валюти тощо. Глобалізація на мікроекономічному рівні постає як проникнення діяльності компаній в економіку зарубіжних країн за допомогою експорту.

Загальновизнаним є асиметричний розподіл вигод глобалізації та однобічні переваги, які отримують розвинені країни в процесі лібералізації зовнішньоекономічної діяльності країн, що розвиваються, та перехідних економік, у тому числі переваги у міжнародній торгівлі, у використанні міжнародних фінансових ресурсів, залученні висококваліфікованої та дешевої робочої сили внаслідок міжнародної міграції працівників і так званого відпливу умів, привласненні технологічної ренти на основі поглиблення “цифрового бар’єру” між лідерами та аутсайдерами інформаційного суспільства тощо [2, с. 34].

На промислово розвинені країни, в яких проживає 19% населення планети, припадає сьогодні більше 70% глобальної торгівлі, 60 % прямих іноземних інвестицій та більш ніж 90% користувачів Інтернетом. Обсяг сучасного світового ринку наукомісткої продукції досягнув 2,5 трлн дол., частка США на цьому ринку перевищує 36%, Японії – 30%. Зобов’язання США перед світом складають сьогодні більш ніж 2,6 трлн дол. Баланс міжнародної інвестиційної позиції цієї країни досягнув 2605 млрд дол. Водночас країни, що розвиваються, крім експортерів нафти, в результаті погіршення умов міжнародної торгівлі втрачають щорічно близько 10 млрд дол.[ 2, с. 34].

Важливою проблемою політеко-економічного дослідження глобалізації є проблема що робити і як боротися з переліченими негативними наслідками глобалізації, як зменшити їх масштаби. В індустріально-ринкову епоху основними рушійними силами процесу глобалізації були капітал і наймана праця. Сьогодні ніби в продовження цих відносин такими полюсами розглядаються глобальний капітал і населення планети, яке йому протистоїть. Зазначена логіка має певні підстави, але вона носить формально-лінійний характер, не враховує ролі національних держав. За даною логікою глобалізація веде до повного розрушення національних держав та інститутів, з ними пов’язаних. Однак глобалізація не може “розмити” національні держави – це інший в принципі пласт, ніж власне економічні процеси. Можна стверджувати, економічні системи змінюються, а нації залишаються . Тому сьогодні національна держава - важливий гравець в боротьбі з негативами глобалізації, в протистоянні глобальному капіталу. Національна держава – це гравець, який відстоює національні інтереси.