1. Гроші - специфічний товар, що має властивість обмінюватіся на будь-який інший товар.

Товарна природа грошей та їх еквівалентна форма визначається їх походженням. Після закінчення формування грошей товарним носієм грошей виступали в натурально-речовому виразі золото та срібло. С і З, виступаючи як звичайний товар, визначали товарну прирду грошей. Суспільну рольгрошей С і З виконували за сумісництвом, але товарна природа грошей витікає не з належності благородного металу до товарй, а визначається місцем грошового еквіваленту в економіці.

Коли роль грошей виконувало З, являючись носієм грошової суті, воно одержало подвійне існування: як товар і як гроші. Подвійність сутності З на цьому етапі виявлялась у його міновій та споживній вартості. Виконуючи роль споживної вартості для конкретної людини, З виступало як носій суспільної вартості. Між конкретною і загальною споживною вартістю З виникла суперечливість, Якщо воно виконує роль конкретної вартості для людини, це виключає можливість використання його як загального засобу обміну. Суперечність загострювалась. Задовольняючи потребу використання З як Г, суспільство змушене відмовитися від використання З як товару

Для вирішення цієї проблеми вихід був знайдений на шляху ідеалізації грошей. Найперший прояв цього процесу в товарному обігу, бо при обслуговуванні руху товарів відмовитися від характеристики З як З найлегше. Товарний обіг найменше вимагав від З його характеристик як благородного металу. Оскільки обмін товарів носить миттєвий характер, виникла можливість замінити З як товар З як гроші, грошовими знаками.

Протиріччя товарного обміну. які були вирішені за допомогою грошей

0. вартість і мінова вартість

1. абстрактна і конкретна праця

2. суспільнонеобхідні та ідндивідуальні витрати праці

До виникнення грошей б-який товар-еквівалент не втрачав цих протиріч. Тому ,виконуючи еквівалентну роль, товар залишався товаром. З появою золта як загального товару, відмовою від деяких його характеристик як благоодного металу для виконання функції обміну, протирічча, властиви золоту як товару втрачали свою гостроту.

В золоті як грошах загальна споживна вартість ідентична вартості, тому золото як гроші цінні для людства з точки зору їх властивості обмінюватися на б-який йнший товар. Вартість золота, ін. словамі. виражалася їх споживною вартістю для людей. Оскільки вартість б-якого товару є результат суспільних витрат.на його виробництво. а для конкретної особи при обміні має значення тількі еквівалентна сутність грошей, виникає можливість поступового вирішення проблеми протирічча конкретної та абстрактної праці, втіленої в грошах. Оскільки при обміні товарів для товаровиробника важливо тільки скільки вартий товар саме для нього, суспільні витраті на виробництво грошей його не цікавлять.

2. Центральный банк — главный регулирующий орган кредитной системы страны или группы (союза) стран.

Центральные банки выполняют следующие базовые функции:

• законодательно закрепленную эмиссионную монополию в отношении банкнот;

• являются "банком банков", осуществляя надзор за деятельностью банков;

• являются банком правительства;

• проводят денежно-кредитное регулирование.

В различных государствах такие банки называются по-разному: народные, государственные, эмиссионные, резервные, например: Национальный Банк Украины, Федеральная резервная система США, Банк Англии, Немецкий федеральный банк, Государственный банк Вьетнама, Народный банк Китая, Национальный Банк Республики Казахстан, Национальный Банк Азербайджанской Республики. В России — Центральный банк Российской Федерации (Банк России).

С точки зрения собственности на капитал центральные банки подразделяются на:

• государственные;

• акционерные;

• смешанные.

В государственных центральных банках 100 % капитала принадлежит государству.

В ряде стран центральные банки создавались как государственные с самого начала. К их числу относится, к примеру, Банк Германии - Немецкий федеральный банк (Дойче Бундесбанк), образованный в 1957 г., как и его предшественник — Рейхсбанк (1875).^[1] Также к этой группе центральных банков относится и созданный в 1860 г. Государственный банк, который впоследствии стал центральным эмиссионным банком России. Другая группа центральных банков сначала были частными (например, Банк Англии (1694)^[2], Банк Франции (1800)^[3], а затем были национализированы.^[4]

В акционерных центральных банках капитал сформирован благодаря взносам учредителей.

Например, акционерным центральным банком является Федеральная резервная система США (ФРС), учрежденная Актом о Федеральной резервной системе 23 декабря 1913 г. Капитал федеральных резервных банков образован за счет паевых взносов частных коммерческих банков, вступающих в члены ФРС. Однако, несмотря на акционерную форму организации, ФРС принадлежит к числу важнейших государственных учреждений, руководство которых (председатель и вице-председатель cовета управляющих ФРС) назначаются президентом США на 4 года из числа членов совета управляющих ФРС и утверждаются Сенатом США. ^[5]

В смешанных центральных банках капитал сформирован частным сектором совместно с государством.

Ярким представителем этой группы центральных банков является, например, Банк Японии, основанный в 1882 г. По Закону 1942 г. только 55% уставного капитала данного центрального банка принадлежит государству. Руководство Банка Японии назначается правительством и утверждается парламентом страны.^[6]

Также может быть создан центральный банк группой (союзом) стран. К примеру, Европейский центральный банк (англ. European Central Bank) — центральный банк Евросоюза и зоны евро. Образован 1 июня 1998 года. В его штат входят представители всех государств-членов ЕС. Банк полностью независим от остальных органов ЕС.

По своему положению в кредитной системе центральный банк играет роль «банка банков», то есть хранит обязательные резервы коммерческих банков и других учреждений, предоставляет им ссуды, выступает в качестве «кредитора последней инстанции», организует национальную систему взаимозачетов денежных обязательств либо непосредственно через свои отделения, либо через специальные расчётные палаты.

Обязательные резервы — это часть суммы депозитов, которую коммерческие банки должны хранить в виде беспроцентных вкладов в центральном банке (формы хранения могут различаться по странам). Нормы обязательных резервов дифференцируются по видам вкладов (депозитов). Российские коммерческие банки обязаны хранить обязательные резервы в Банке России. Обязательные резервы в определенной мере должны гарантировать возможность получения вкладов их владельцами.^[7]

3. Функції грошей.

Виділяють п”ять функцій грошей:

0. міра вартості

1. засіб обігу

2. засіб платежу

3. засіб нагромадження

4. світові гроші

Міра вартості - функція, в якій гроші виступають як засіб вимірювання вартості товарів і засіб їх порівняння. Завдяки цій функції всі товари стають якісно однорідними і кількісно вимірюваними. За умов обігу золотих монет існувала категорія масштаб цін- вагова килькість благородного металу, що прийнята в державі за грошову одиницю.

З переходом до неповноцінних грошей масштаб цін вмирає, бо держава закріплює за грошовою одиницею курс,який не зв”язаний з вартістю золота. Своєрідний варіант масштабу цін в сучасних умовах - товарний вміст грошової одиниці.

Міра вартості - функція. в якій гроші функціонують ідеально.

Засіб обігу - гроші розривають межі товарного обміну. Товарна метаморфоза Т-Г-Т’ завдяки грошам може розріватися на два акти: Т-Г і Г-Т’. Це - новий етап розвитку товарних відносин. Якщо в догрошовому господарстві обмін товарів мав форму Т-Т’, це означало, що не було можливості накопичувати кошти і пошук потенційного партнера для товарообміну перетворився на перманентний процес.

З появою цієї функції була досягнута дуже важлива мета - товаровиробники отримали змогу розірвати часову і просторову межу обміну.

Гроші виконують цю функцію реально.

Сфера використання грошей як засобу платежу і засобу обігу - більша частина економічного обороту країни.

Засіб платежу -гроші виступають як миттєвий посередник при товарообміні. Ін словами, гроші допомагають продавцю і покупцю вдоволбнити свої потреби в найбільш зручній формі.Цю функцію гроші виконують реально

Засіб платежу безпосередньо пов”язаний з товарооборотом. Як платіжний засіб гроші отримали змогу здійснювати самостійний рух незалежний від руху товарів.В цій функції рух грошей і рух товарів - прямопротилежні.Функція засобу платежу потребує сталості грошей і деформується при знеціненні грошової маси.

Сфера використання грошей як засобу платежу і засобу обігу - більша частина економічного обороту країни.

Функція засобу платежу повною мірою включає загрозу неплатежу. При широкомасштабності неплатежів ця функція провокує грошово-кредитну кризу.

Взаємопов”язаність функцій засобу обіга і засобу платежу виражається в постійному поглинанні грошима як засобу платежу сфери їх функції як засобу обігу.Це не має негативного впливу на економіку і надає більш широкі можливості для суб”єктів господарювання.( знімаються обмеження , які створюються при негайній оплаті товарів.) Функція засобу обігу- основа для виникнення кредитних відносин в економіці.

Засіб нагромадження -гроші виконують нагромадження вартості у всіх формах в процесі розширеного відтворення.Перша видома форма нагромаджтоварна. Другий етап_ естетичне накопичення - коштовності, антикваріатів. Сучасні форми - накопичення грошові знаки (д) нерозвинутих країн інвалюта), ЦП, золото і вироби з золота, вклади в банках і ін.

У Фішер: теорія міжчасового вибору пояснює, що кожен субєкт економіки постійно вирішує проблему розміщення своїх коштів за принцепом ліквідності. Людина віддає перевагу готівці у довгострокові фінансові вклади.

Світові гроші- поєднує функції засобу платежу , засобу обігу, засобу нагромадження на світових ринках.

4. Суть кредитної системи може бути виражена двояко:

1) кредитна система  це сукупність кредитних відносин, форм кредиту, методів кредитування і кредитних установ;

2. кредитна система  це сукупність кредитних установ країни.

Частіше використовується друге визначення, що є більш вузьким та точніше характризує інституційну форму організації кредитних відносин в суспільстві через кредитні установи, які акумулюють вільні грошові кошти і надають їх у позику.

Процес формування і розвитку кредитної системи визначається двома об’єктивними економічними передумовами:

0. на певному етапі суспільного розвитку з’являється потреба у специфічній формі підприємницької діяльності, пов’язаної з нагромадженням та розподілом тимчасово вільних коштів суб’єктів ринку;

0. розвиток товарного виробництва і розширення торгівлі обумовили зростання обсягів грошового обороту, що виликало необхідність його організації і технічного обслуговування.

Перша передумова пов’язана з виникненням власне кредитних відносин, що визначаються нерівномірністю та асинхронністю індивідуальних процесів відтворення. Незбіг у часі між частиною здійснюваних витрат і надходженням необхідних для цього доходів, викликаний об’єктивними економічними причинами, є характерним для переважної більшості суб’єктів ринку. У результаті, з одного боку, нагромаджуються значні суми тимчасово вільних від обороту коштів, а з іншого,  відчувається потреба у додаткових грошових ресурсах. Розв’язується дане протиріччя за допомогою інститутів кредитної системи, у яких акумулюються тимчасово вільні кошти підприємств, держави, населення, що використовуються на засадах повернення з метою задоволення економічних та соціальних потреб суспільства. Крім того, у діяльності кредитних установ як специфічній формі підприємницької активності виявляється перевага об’єднання багатьох індивідуальних ризиків, що призводить до їх загальної мінімізації та сприяє оптимальному переливу капіталів між суб’єктами господарювання.

Друга передумова формування кредитної системи визначається особливостями взаємодії суб’єктів ринку між собою, що здійснюється через кругооборот матеріальних цінностей і грошових коштів в економіці. Потоки товарів і послуг в господарстві повинні врівноважитись відповідними грошовими потоками, які, крім того, обслуговують фінансову систему, маючи односторонній характер, а також забезпечують рух капіталів на грошовому й фондовому ринках. Безпосереднє спрямування грошових потоків від одних суб’єктів ринку до інших є часто-густо економічно недоцільним, а зростаючі масштаби товарного виробництва і обігу роблять таку практику неможливою із-за значних витрат. Дані обставини зумовили об’єктивну потребу в упорядкуванні й технічній організації руху грошових коштів в економіці, що і здійснюють інститути кредитної системи, виконуючи роль основних посередників у забезпеченні руху грошових коштів між різними суб’єктами ринку. Тим самим стоворюються базові передумови для організації економічного циклу, оскільки від своєчасного отримання коштів залежить ефективність господарювання не лише окремих економічних суб’єктів, але і темпи економічного росту країни в цілому.

Усі інститути кредитної системи поділяються на три основні групи: 1) центральний банк; 2) комерційні банки; 3) спеціалізовані кредитно-фінансові інститути (парабанки). При цьому перші дві групи складають окрему ланку організації кредитних відносин і являють собою банківську систему країни, тоді як третя група формує відносно відособлену систему небанківських установ, що спеціалізуються на виконанні окремих операцій

Функціональне розмежування різних ланок кредитної системи об’єктивно зумовлене відмінностями у методах діяльності на фінансовому ринку, способах участі у процесі перерозподілу капіталів та забезпеченні руху коштів між різними суб’єктами ринкових відносин.

Основною ланкою кредитної системи є банки, яким належить ключова роль у кредитно-фінансовому обслуговуванні економіки. Банк  це особлива установа, що акумулює тимчасово вільні грошові кошти, надає їх в кредит, здійснює розрахунки та інші фінансові операції. Сукупність різних банків, що функціонують в країні, утворює банківську систему, яка є складовою частиною кредитної системи.