Лекція № 12

Міжнародний кредит

1. Поняття та особливості міжнародного кредиту

2. Функції та роль міжнародного кредиту

3. Форми та види міжнародного кредиту

4. Міжнародні та регіональні валютно-фінансові організації

Поняття та особливості міжнародного кредиту

Міжнародний кредит як рух позикового капіталу в сфері міжнародних економічних відносин, надається державами, банками, а також іншими юридичними особами одних держав уряду, банкам та іншим юридичним особам інших країн на умовах терміновості і платності.

Зв’язок міжнародного кредиту з процесом відтворення проявляється в його принципах:

• поверненість – якщо отримані кошти не повертаються, то має місце беззворотна передача грошового капіталу, тобто фінансування;

• терміновість, яка забезпечує повернення кредиту в певний строк;

• платність, яка відображає дії закону вартості та диференційованих умов кредиту;

• забезпеченість, яка проявляється в гарантії його погашення;

• цільовий характер – визначення конкретних об’єктів позики, застосування передусім з метою стимулювання експорту.

Принципи міжнародного кредиту виявляють його зв’язок з економічними законами та використовуються для досягнення поточних та стратегічних завдань економічної політики держави.

Важливу роль відіграють валютно-фінансові умови кредиту. Вони включають в себе такі поняття як валюта позики та валюта платежу, сума, строк, умови погашення, вартість, заходи страхування ризиків. Вартість кредиту виражається у відсотках річних шляхом ділення всіх витрат по кредиту (договірних та прихованих) на суму, що фактично використовується протягом року. Відсоткова ставка складається з двох складових: базової ставки, в якості якої частіше всього використовується ЛІБОР (ставка по короткостроковим кредитам, що надаються лондонськими банками) і надбавки, що називається маржею і є предметом договору між позичальником і кредитором. Маржа може коливатися від 0,1 до 2 % річних і залежати від ступеня ризикованості кредитної операції для банку.

Поруч з фіксованими застосовуються плаваючі відсоткові ставки, які переглядаються через певний інтервал з врахуванням ринкових коливань. Періодично відбуваються різкі коливання відсоткових ставок як наслідок нестабільності економіки, інфляції, валютної кризи, “війни відсоткових ставок” між країнами.

Суб’єктами міжнародного кредиту є державні структури, банки, міжнародні та регіональні валютно-кредитні організації, підприємства та інші юридичні особи, окремі громадяни. Кредиторами і позичальниками виступають суб’єкти різних країн.

Таким чином, міжнародний кредит характеризується наступними особливостями:

• в якості кредиторів та позичальників виступають приватні юридичні особи (банки, компанії), державні установи та організації, міжнародні валютно-кредитні організації;

• позикові кошти використовуються в країні позичальника як капітал, який приносить відсотки;

• джерелом позикового відсотку є праця зайнятих в системі суспільного виробництва в країні-позичальнику. І він в тісній взаємодії з внутрішнім кредитом приймає участь в зміні форм вартості, в кругообігу капіталу на всіх його стадіях.

Функції та роль міжнародного кредиту

Суть міжнародного кредиту проявляється в його функціях, які обумовлені рухом позикового капіталу в сфері міжнародних економічних відносин. Міжнародний кредит виконує наступні функції:

• перерозподіл капіталів між країнами з метою забезпечення розширеного відтворення;

• економія витрат обігу в сфері міжнародних розрахунків за допомогою розвитку безготівкових платежів в різних валютах;

• посилення концентрації і централізації капіталу.

Перерозподіл позикового капіталу між країнами для забезпечення потреб розширеного відтворення відбувається наступним чином: через механізм міжнародного кредиту позиковий капітал направляється в ті сфери, яким віддається перевага у відповідності з поточними та стратегічними завданнями національного капіталу з метою забезпечення максимальних прибутків.

Економія витрат обігу в сфері міжнародних розрахунків шляхом заміни справжніх грошей кредитними, а також шляхом розвитку та прискорення безготівкових платежів, заміни готівкового валютного обігу міжнародними кредитними операціями. На базі міжнародного кредиту виникли кредитні засоби міжнародних розрахунків, такі як векселі, чеки, а також перекази. Економія часу обігу позикового капіталу в міжнародних економічних відносинах збільшує час виробничого функціонування капіталу, забезпечує розширення виробництва та зростання прибутків.

Має місце також прискорення концентрації та централізації капіталу. Завдяки залученню іноземних кредитів прискорюється процес капіталізації прибуткової вартості, розширюються межі індивідуального нагромадження, капітали підприємців однієї країни збільшуються за рахунок приєднання до них коштів з інших країн.

Міжнародний кредит здавна виступав фактором перетворення індивідуальних підприємств в акціонерні товариства, створення нових фірм. Кредит дає можливість розпоряджатися в певних межах капіталом, власністю та працею інших країн. Пільгові міжнародні кредити великим монополіям та ускладнення доступу малих та середніх фірм до світового ринку позикових капіталів сприяють посиленню концентрації та централізації капіталу.

За допомогою виконання взаємопов’язаних функцій міжнародний кредит грає двояку роль: позитивну і негативну.

Позитивна роль міжнародного кредиту полягає у прискоренні розвитку виробничих сил шляхом забезпечення безперервності процесу відтворення та його розширення.

Міжнародний кредит грає роль пов’язуючої ланки та передавального механізму, що впливають на зовнішньоекономічні відносини і в решті решт на відтворення. Будучи продуктом зростання виробництва, міжнародний кредит одночасно є необхідною умовою і каталізатором розвитку ринкової економіки. Він сприяє інтернаціоналізації виробництва та обміну, утворенню та розвитку світового ринку.

Міжнародний кредит сприяє прискоренню процесу відтворення за наступними напрямками.

По-перше, кредит стимулює зовнішню торгівлю, утворюючи додатковий попит на ринку. Зовнішня торгівля в кредит стала міжнародною нормою, особливо для товарів, які мають тривалий цикл виготовлення, попит та високу вартість. В умовах зростання цін продукції та збільшення частки машин та обладнання в світовій торгівлі імпортери та експортери зацікавлені у використанні зовнішньоторгових кредитів. Будівництво підприємств за кордоном також здійснюється за рахунок кредиту, що використовується для сплати імпортного обладнання, особливо технологічного та енергетичного.

По-друге, міжнародний кредит створює сприятливі умови для іноземних приватних інвестицій, так як пов’язаний з потребою надання пільг фірмам країни-кредитора; використовується для створення інфраструктури, необхідної для функціонування підприємств, в тому числі іноземних та змішаних.

По-третє, міжнародний кредит використовується для вилучення прибутку з країн-позичальників, посилюючи позиції фінансового капіталу. В той же час щорічні платежі по поверненню позик з відсотками, перевищуючи певний розмір чистого прибутку суспільства, за рахунок якого формуються накопичення, які забезпечують зростання виробництва, негативно впливають на джерело формування цих накопичень в країнах-боржниках.

По-четверте, міжнародний кредит сприяє утворенню та закріпленню в країнах-боржниках вигідного для іноземних монополій економічного та політичного режимів.

Негативна роль міжнародного кредиту полягає в поглибленні та загостренні диспропорцій в економіці. Міжнародний кредит сприяє перевиробництву товарів, перерозподіляє позиковий капітал між країнами та сприяє стрибкоподібному розширенню виробництва в періоди підйому та періодичним його спадам. Міжнародний кредит посилює диспропорції суспільного відтворення, полегшує розвиток найбільш прибуткових галузей та затримує розвиток галузей, в які не залучається іноземний капітал; міжнародний кредит є важелем спекуляції та фактором загострення економічних та валютних криз. Має місце посилення конкурентної боротьби за ринки збуту, сфери застосування капіталу, джерела сировини. Монополії активно використовують кредит для придбання джерел сировини, розширення ринків збуту, сфер застосування капіталів. По каналах світового ринку позикових капіталів відбувається переміщення “гарячих” грошей, яке посилює нестійкість грошової сфери та кредиту, валютної системи, платіжних балансів та економіки в цілому.

При цьому виявляються межі міжнародного кредиту, які залежать від закономірностей процесу матеріального виробництва та розподілу сукупного суспільного продукту, постійного поновлення кругообігу капіталу, що визначає джерела та споживання іноземних позикових коштів, забезпечення повернення кредиту в строк.

З метою закріплення своїх позицій країни-кредитори, міжнародні та регіональні валютно-кредитні та фінансові організації можуть проводити політику кредитної дискримінації та кредитної блокади.

Кредитна дискримінація – це встановлення гірших умов отримання, використання або погашення міжнародного кредиту для певних позичальників в порівнянні з іншими з метою вчинення на них економічного та політичного тиску. Основні заходи кредитної дискримінації: кредитні обмеження; підвищення відсоткових ставок, комісійних винагород та зборів; скорочення всього строку кредиту або пільгового періоду; вимога додаткового забезпечення; раптове скорочення суми кредиту; обумовленість його надання заходами економічного та політичного характеру.

Ще більш жорстокою економічною санкцією є кредитна блокада – відмова надавати кредити тій або іншій країні. Зазвичай кредитна блокада тісно пов’язана з економічною блокадою, інколи оформлюється урядовими розпорядженнями або декретами, частіше проводиться неофіційно у вигляді відмови надати кредит з різних причин.

У разі неефективного використання кредитів загострюється проблема зовнішнього боргу, який представляє собою фінансові зобов’язання держави стосовно іноземних кредиторів, міжнародних валютно-фінансових організацій. Зростання зовнішнього боргу спонукає державу до оголошення дефолту, тобто непогашення в строк зовнішніх зобов’язань, а також запровадження умов обміну державних цінних паперів, що є менш сприятливим для іноземних інвесторів, ніж попередні.

Форми та види міжнародного кредиту

І нтернаціоналізація виробництва та обміну служить об’єктивною основою розвитку різноманітних форм міжнародного кредиту. Їх класифікацію можна здійснювати за наступними ознаками:

• строками погашення – короткостроковий (до 1 року); середньостроковий (від 1 до 5 років); довгостроковий (більше 5 років);

• умовами реалізації – кредити, зараховані кредиторами за рахунок боржника; акцептні кредити, в основі яких лежить акцепт витрати боржником або банком;

• забезпеченням – забезпечені (товарами, супровідними та іншими комерційними документами та цінностями); незабезпечені (бланкові) кредити;

• об’єктами кредитування – комерційні; пов’язані із зовнішньоторговими операціями; фінансові;

• формами – товарні та валютні;

• видами кредиторів – приватні кредити, надані юридичними особами (фірмові), банками (банківські); державні позики; кредити, надані на двохсторонній (міждержавні) та на багатосторонній основі; змішані кредити за участю приватних кредиторів та держави.

Міжнародні комерційні кредити, які є різновидом комерційного кредиту в сфері міжнародних економічних відносин, представляють собою позики фірми однієї країни фірмі іншої країни у вигляді поставки товарів з відстрочкою платежу. Як правило, вони оформлюються переказним векселем (тратою). Розрахунки по комерційних кредитах можуть також здійснюватись у формі відкритого рахунку. Найбільше поширення отримали комерційні кредити, надані експортерами імпортерам у вигляді відстрочки платежу за товари. Строки кредитів визначаються умовами кон’юнктури світових ринків, видом товарів та коливаються від 2 до 10, а інколи до 15 років. Даний кредит зазвичай оформлюється векселем або надається по відкритому рахунку. Вексельний кредит полягає в тому, що експортер, який уклав угоду про продаж товару, виставляє переказний вексель (трату) на імпортера, який отримав товарні документи (рахунок-фактуру, коносамент, страховий поліс, сертифікат якості ), акцептує його, тобто дає згоду на оплату у вказаний на ньому строк.

Кредит по відкритому рахунку надається шляхом узгодження між експортерами та імпортерами, по якому постачальник записує на рахунок покупця в якості його боргу вартість проданих та відвантажених товарів, а імпортер зобов’язується погасити кредит у встановлений строк. Цей кредит часто практикується при регулярних поставках товарів з періодичним погашенням заборгованості в середині або кінці місяця.

Різновидом комерційних кредитів є купівельні аванси. Імпортери видають аванси іноземним експортерам інколи у розмірі 1/3 вартості поставки замовлених машин, обладнання, суден тощо. Купівельні аванси служать однією з форм кредитування експорту і одночасно є засобом забезпечення зобов’язання іноземного покупця, так як імпортер повинен прийняти замовлений товар. З 60-х років XX ст. банки експортерів стали надавати кредити покупцю, тобто імпортеру на строк до 10 і більше років. Банки при цьому відкривають кредитні лінії для банку імпортера на оплату закуплених товарів.

Також отримали розвиток специфічні форми кредитування зовнішньої торгівлі на основі операцій лізингу, факторингу, форфейтингу.

Лізинг – угода про оренду (обладнання, суден, літаків). Строк кредиту по лізингу становить 3–7 років, інколи досягає 25 років, об’єкт угоди вибирає орендатор, а орендодавець купує його за свій рахунок або за позичені кошти.

Факторинг – купівля спеціальною компанією грошових вимог експортера до імпортера та інкасація їх. Розмір авансу коливається від 70 до 90 % суми рахунку-фактури, решта 10–30 % зараховуються на блокований рахунок клієнта для страхування ризику факторингу. Залишок рахунку за відрахуванням відсотку і комісії факторингова компанія повертає клієнту після оплати боргу імпортером.

Форфейтинг – купівля на певних умовах боргових вимог на повний строк. На відміну від традиційного обліку векселів форфейтування застосовується зазвичай при поставках обладнання на великі суми з тривалою розстрочкою платежу (до 5–7 років) та утримує гарантію першокласного банку, необхідну для переобліку векселів.

Виділяють також міжнародні банківські кредити, які представляють собою форму кредиту, коли банки країни надають грошові кошти в тимчасове користування позичальникам з другої країни (державі, юридичним та фізичним особам) на коротко-, середньо- та довготривалий періоди. Провідну роль в їх наданні відіграють банки США, Західної Європи та Японії, конкуруючи між собою.

Різновидом міжнародних банківських кредитів є банківські експортні кредити, які надаються іноземним імпортерам безпосередньо приватними комерційними банками або їх консорціумами та спеціалізованими зовнішньоторгівельними банками.

Суттєвим сегментом ринку міжнародних банківських кредитів є ринок єврокредитів – міжнародних позик, які надаються великими приватними комерційними банками та їх консорціумами за рахунок ресурсів євровалютного ринку строком від 2 до 10 років з плаваючими відсотковими ставками. Єврооблігації, тобто боргові зобов’язання, які випускаються позичальником при отриманні довгострокового кредиту на європейському ринку, виникли на початку 70-х років XX ст. в результаті підвищення зацікавленості великих міжнародних банків в джерелах довгострокових позикових капіталів для своїх клієнтів – транснаціональних корпорацій.

На відміну від традиційних іноземних облігацій, які випускаються іноземними юридичними особами на національному ринку капіталів однієї країни, єврооблігації розміщуються одночасно на ринках декількох країн. Для кредиторів валюта єврооблігаційної позики є іноземною (наприклад позика в доларах США при його розміщенні у Франції або у Швейцарії). Розміщення єврооблігаційної позики, як правило виконується емісійним синдикатом, в якому представлені банки декількох країн. Основною валютою єврооблігаційної позики є долар США, на який припадає близько 60 % сукупних емісій європозик.

Особливе місце займають міжнародні державні кредити. Двохсторонні (міждержавні) позики та кредити виникли в роки Першої світової війни у зв’язку з військовими поставками з США в Європу. Вони представляють собою надання засобів в грошовій або товарній формі однією країною іншій на основі міжурядових угод. Під час Другої світової війни міжнародні позики вагомої ролі не грали. Але в подальшому в умовах інтернаціоналізації виробництва та капіталу, структурних зрушень в економіці, посилення нерівномірного розвитку країн обсяг міжурядових позик почав швидко зростати.

Міжурядові позики надаються головним чином промислово розвинутими країнами державам, що розвиваються. За доходністю вони поділяються на відсоткові та безвідсоткові, за строками – на довгострокові, середньострокові та короткострокові. Позики можуть надаватися у валюті країни-кредитора, країни-позичальника та третьої країни. За формою вони поділяються на валютні та товарні (у вигляді субсидій і так званих дарунків, хоч останні не виступають “чистими” міжнародними позиками).

Погашення міжнародних позик здійснюється рівними частками по закінченні так званого пільгового періоду (3–5 років), під час якого виплачуються лише відсоткові платежі. Міжнародні позики, як правило, мають цільовий характер. У міжнародній економічній практиці широко використовується так званий резервний кредит типу “Stand-by”. В його основі лежить встановлення сумарних кредитних лімітів і отримання позики протягом певного періоду по мірі виникнення у клієнта потреби у такому кредитуванні.

Кредит за програмою “Stand-by” надається країнам-членам МВФ для підтримки їх економічних програм, як правило, на 1–1,5 року кількома частинами (траншами) щоквартально. При цьому країна-позичальник повинна додержуватись закладених в угоді домовленостей. Це дає змогу зробити висновок про жорсткість умов, на яких надаються ці кредити. Україна, починаючи з 1994 р., отримує від МВФ кредити “Stand-by”.