1. Обмеження розмірів та поширення пожежі:

• розміщення будівель та споруд на території об'єкта із дотриманням протипо­жежних розривів та інших вимог пожежної безпеки;

• дотримання обмежень стосовно кількості поверхів будівель та площі поверху;

• правильне планування та розміщення виробничих цехів, приміщень, дільниць у межах будівлі;

• розміщення пожежонебезпечних процесів та устаткування в ізольованих приміщеннях, відсіках, камерах;

• вибір будівельних конструкцій необхідних ступенів вогнестійкості;

• встановлювання протипожежних перешкод у будівлях, системах вентиляції, паливних та кабельних комунікаціях;

• обмеження витікання та розтікання легкозаймистих та горючих рідин при пожежі;

• влаштування систем автоматичної пожежної сигналізації та пожежогасіння.

2. Обмеження розвитку пожежі:

• обмеження кількості горючих речовин, що одночасно знаходяться в приміщенні;

• використання оздоблювальних будівельних та конструкційних матеріалів з нормативними показниками вибухопожежонебезпечності;

• аварійне стравлювання горючих рідин та газів;

• своєчасне звільнення приміщень від залишків горючих матеріалів;

• застосування для пожежонебезпечних речовин спеціального устаткування із посиленим захистом від пошкоджень.

3. Забезпечення безпечної евакуації людей та майна:

• вибір такого об'ємно-планувального та конструктивного виконання будівлі, щоб евакуація людей була завершена до настання гранично допустимих рівнів чинників пожежі;

• застосування будівельних конструкцій будівель та споруд відповідних ступенів вогнестійкості, щоб вони зберігали несучі та огороджувальні функції протягом всього часу евакуації;

• вибір відповідних засобів колективного та індивідуального захисту;

• застосування аварійного вимкнення устаткування та комунікацій;

• влаштування систем протидимового захисту, які запобігають задимленню шляхів евакуації;

• влаштування необхідних шляхів евакуації (коридорів, сходових кліток, зовнішніх пожежних драбин), раціональне їх розміщення та належне утримання.

4. Створення умов для успішного гасіння пожежі:

• встановлення у будівлях та приміщеннях установок пожежної автоматики;

• забезпечення приміщень нормованою кількістю первинних засобів пожежогасіння;

• влаштування та утримання в належному стані території підприємства, під'їздів до будівельних споруд, пожежних водоймищ, гідрантів.

При виникненні пожежі на початковій стадії її розвитку виділяється тепло, токсичні продукти горіння, можливі руйнування конструкцій. Тому необхідно якнайшвидше організувати евакуацію людей із будівель, що горять. Показни­ком ефективності евакуації є час, протягом якого люди можуть при необхідності залишити окремі приміщення і будівлю чи споруду загалам. Безпека евакуації досягається тоді, коли час евакуації не перевищує часу настання критичної фази розвитку пожежі, тобто часу від початку пожежі до досягнення граничних для людини значень чинників пожежі (критичних температур, концентрацій кисню тощо).

Виходи вважаються евакуаційними, якщо вони ведуть:

• з приміщень першого поверху назовні безпосередньо або через коридор, вестибюль, сходову клітку;

• з приміщень будь-якого поверху, крім першого, в коридори, що ведуть на сходову клітку (в тому числі через хол); при цьому сходові клітки повинні мати вихід назовні безпосередньо або через вестибюль, відділений від прилеглих коридорів перегородками з дверима;

• з приміщень у сусіднє приміщення на цьому ж поверсі, що забезпечене виходами, вказаними вище.

Число евакуаційних виходів повинно бути не менше двох. Двері на шляхах евакуації повинні відчинятися в напрямку виходу з будівель (приміщень). Допускається влаштування дверей з відчинянням усередину приміщення в разі одночасного перебування в ньому не більше 15 чоловік. При наявності людей у приміщенні двері евакуаційних виходів можуть замикатись лише на внутрішні засови, які легко відмикаються. Мінімальна ширина шляхів евакуації - не менше 1 м, дверей – не менше 0,8 м. Віддаль від найвіддаленішої точки цеху або приміщення до евакуаційного виходу визначається згідно зі СНиП 2.09.02-85 залежно від ступеня вогнестійкості будівлі та кількості людей, що евакуюються. Не допускається влаштовувати евакуаційні виходи через приміщення категорії А і Б, а також через виробничі приміщення в будівлях Шб, IV, IVa, V ступенів вогнестійкості.

На видних місцях будівлі та приміщень (як правило, в коридорах та прохо­дах, біля виходів з приміщень) вивішуються плани евакуації.

Існує чотири основні способи припинення процесу горіння:

а) охолодження горючих речовин або зони горіння:

• суцільними струменями води;

• розпиленими струменями води;

• перемішуванням горючих речовин. б) ізоляції горючих речовин або окисника (повітря) від зони горіння:

• шаром піни;

• шаром продуктів вибуху вибухових речовин;

• утворенням розривів у горючій речовині;

• шаром вогнегасного порошку;

• вогнегасними смугами.

в) розбавлення повітря чи горючих речовин:

• тонкорозпиленими струменями води;

• газоводяними струменями;

• негорючими газами чи водяною парою;

• водою (для горючих та легкозаймистих гідрофільних рідин)

г) хімічного гальмування (інгібування) реакції горіння:

• вогнегасними порошками;

• галогеновуглеводнями.

Зазвичай механізм гасіння пожежі має комбінований характер, при якому мають місце одночасно кілька способів припинення процесу горіння.

Речовини, що мають фізико-хімічні властивості, які дозволяють створити умови для припинення горіння називаються вогнегасними речовинами. Вони повинні володіти високим ефектом гасіння при відносно малій їх витраті, бути дешевими, безпечними при застосуванні, не заподіювати шкоди матеріалам, предметам та навко­лишньому середовищу. Речовини, що найбільш повно відповідають вищезазначеним вимогам, а відтак належать до основних вогнегасних речовин є: вода (в різних видах), піна, інертні та негорючі гази, галогенопохідні вуглеводнів, спеціальні порошки, пісок. Ці речовини здійснюють, зазвичай, комбіновану дію на процес горіння (див. табл. 4).

Всі установки та засоби, що застосовуються для гасіння пожеж підрозділяються на стаціонарні, пересувні та первинні.

Стаціонарні установки пожежогасіння являють собою апарати, трубопроводи та обладнання, які встановлені на постійних місцях і призначені для подачі вогнегасних речовин до місць займання. Такі установки поділяються на автоматичні і напівавто­матичні та ручні. Автоматичні установки при виникненні пожежі приводяться в дію відповідним сповіщувачем або спонукальним пристроєм, а інші – людиною. Зараз найбільш широко застосовуються автоматичні установки пожежогасіння, які призначені:

• для виявлення осередку пожежі;

• забезпечення подачі та випуску вогнегасної речовини в захищуване приміщення;

• оповіщення про пожежу.

Таблиця 4