1. Поняття колізії нормативно - правових актів у сфері оподаткування.

Процеси суспільного життя завжди супроводжуються протиріччями, конфліктами і серед них – конфлікти у сфері податкового законодавства.

Конфлікти в нормативно-правовій сфері з оподаткування відрізняються від інших юридичних конфліктів тим, що мова йде про юридичні протиріччя саме в даній сфері.

Вони виникають не тільки в процесі правотворчості, а й в процесі право застосування, відображають внутрішній цикл життя податкового законодавства.

Не випадково, що протиріччя правових актів і норм у сфері оподаткування, їх колізії – головний об’єкт конфліктів.

Суперечливість законодавства України, що регулює економічні процеси найбільш характерна і важлива проблема, оскільки регулююча роль держави або нівелюється, або «підмінюється» «владно-розпорядчою» діяльністю державних органів.

Це безпосередньо пов'язане з неефективністю та неякісністю законодавства, що регулює підприємництво загалом і законодавства у галузі оподаткування зокрема.

З огляду на це неабиякого теоретичного і практичного значення набувають спроби здійснення комплексного аналізу наявних колізій з метою розроблення шляхів їх подолання.

Під колізією нормативних актів у Юридичній енциклопедії розуміється «...суперечність між правовими приписами відповідних актів, що виявляється у відмінностях у процесі регулювання аналогічних суспільних відносин.

Сутність даного правового явища полягає у тому, що:

колізія нормативних актів - це суперечності, які виникають лише між правовими актами;

колізія виникає за наявності двох і більше правових актів, які регулюють аналогічні відносини;

регулюючи одні й ті ж самі фактичні відносини, правові акти пропонують різні за змістом і формою шляхи регулювання;

суперечності можуть бути врегульовані правовими засобами».

Відзначаючи наукову цінність наведеного визначення, слід зауважити, що у сучасний період, коли проблема юридичних протиріч стала надзвичайно гострою і комплексною у будь-яких сферах суспільного життя, трактування колізій як суперечностей лише між правовими актами видається дещо спрощеним.

Нову концепцію усунення колізій пропонує російський правознавець Ю.Тихомиров, котра більш адекватно відповідає вимогам вдосконалення реального стану розвитку державного регулювання економічними процесами, а також дозволяє здійснити спробу вирішення існуючої проблеми із суперечливістю законодавства у сфері оподаткування.

У її основі - розуміння колізій як комплексних протиріч між правовими поглядами, між правовими актами і нормами, між діями державних органів та інших структур, між державами, що пояснюється, насамперед, збільшенням «поля правового розвитку» в сучасний період, появою і дією численних суб'єктів права.

Загальні та суперечливі інтереси держав, їх структур та громадян, фірм і корпорацій призводять до зіткнень на цьому полі. Юридичні колізії та конфлікти стали свого роду негативною тенденцією внутрішнього розвитку держав та всього світового суспільства. Причому їх зв'язки та взаємозалежність набули стійкого характеру.

За поглядами Ю.Тихомирова, до предмета колізійного права відносяться суспільні відносини, регулювання яких викликає розбіжності та суперечки. Система колізійного права досить своєрідна і відрізняється тією складністю, яка і є основою для віднесення її до одного із правових комплексів.

До джерел колізійного права відносяться, насамперед, нормативні акти:

Конституція, де містяться спеціальні колізійні принципи і норми;

спеціальні закони й інші правові акти, присвячені запобіганню та усуненню юридичних колізій, вирішенню спорів, забезпеченню законності;

публічні угоди, протоколи, як внутрішньодержавні, так і міжнародні; - рішення державних органів, міждержавних об'єднань та міжнародних організацій з при-воду колізійних ситуацій та конфліктів.

Другу групу джерел колізійного права складають свого роду норми звичайного права чи «переговорні правила», їх стале існування та використання повністю себе виправдало у спірних та конфліктних ситуаціях. Це підтверджується правовими актами про статус держав і юридичних осіб, що уповноважують вести переговори, знаходити компроміси, досягати домовленостей.

До третьої групи джерел колізійного права відносяться правові концепції, які висловлюють систематизовані наукові погляди у даній сфері, їх роль велика у формуванні правосвідомості та поведінки «сторін, що сперечаються» і в спонуканні їх до досягнення згоди, примирення та при-йняття кінцевих рішень .

Під юридичною колізією Ю.Тихомиров розуміє протиріччя між існуючим правовим порядком та намірами і діями з метою його зміни.

У розділі IV ст. 92 Конституції України визначено: «Виключно законами України встановлюються...система оподаткування, податки і збори...».

Згідно з ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» «встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами».

«Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування».

«Зміни і доповнення до законів України про оподаткування стосовно надання пільг, зміни податків, зборів (обов'язкових платежів), механізму їх сплати вносяться до законів України про оподаткування не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року».

Принцип верховенства конституційних положень у сфері законодавства, що регулює оподаткування, так і положення Закону «Про систему оподаткування» неодноразово порушувались прямо чи опосередковано.

Так, досить часто Кабінет Міністрів України видає постанови та розпорядження, котрі, не узгоджуються з вказаними положеннями:

«Про впорядкування надання пільг громадянам за деякими видами податків»;

«Про затвердження Методики визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами» від 27 травня 2002 p.;

розпорядження № 271-р «Про заходи щодо запровадження непрямих методів визначення сум податкових зобов'язань» від 18 травня 2002 р.

Одним із прикладів своєрідного тлумачення положень Конституції України та положень Закону «Про систему оподаткування» є постанова Кабінету Міністрів України від 27 травня 2002 р. № 697 «Про затвердження Методики визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами»

Варто зауважити, що ставки, оподатковувана база, терміни, обов'язкова звітність, відповідальність, санкції - тобто усі складові частини механізму сплати податків - абсолютно чітко і однозначно визначені у законах України.

Свідомо не продовжуємо перелік подібних прикладів, оскільки вони є скоріше типовим явищем, аніж виключенням. З цією метою достатньо прослідкувати розвиток чинного законодавства у сфері оподаткування за допомогою існуючих комп'ютерних правових систем.

Варто зауважити, що критикувати «правовий нігілізм» дуже просто, значно складніше - запропонувати дієві шляхи його усунення.

Варто повсякденно, планово здійснювати приведення законодавства у відповідність із Конституцією України. Для цього має бути науково обгрунтована концепція та методологія, адже безпосередні дії з метою вдосконалення організаційно-правових засад державного регулювання економічних процесів прямо пов'язані з правовою наукою.

Ю.Тихомиров пропонує сім критеріїв відповідності правових актів Основному Закону:

1) відображення конституційних ідей і принципів;

2) правильне використання конституційних понять та термінів;

3) прийняття нормативно-правових актів правомочними суб'єктами;

4) облік місця актів у правовій системі та вимог до його форми;

5) додержання встановленої процедури підготовки, прийняття та набрання актами сили;

6) координація норм правових актів і відповідних норм Конституції;

7) стійке правозастосовче тлумачення і роз'яснення змісту правових норм.

Найважливішою проблемою законодавства України, що регулює оподаткування, є колізії, що існують між законами та підзаконними нормативно-правовими актами, котрі іноді видаються всупереч змісту законів або на ускладнення їх виконання і завжди встановлюють додаткові приписи, інструкції, роз'яснення, узгодження тощо.

Поліпшення організаційно-правових засад оподаткування, а, звідси, і ефективності законодавства, що його регулює, має базуватися саме на «конституалізації» законодавства у цій сфері, тобто доведенні його до ладу згідно із Конституцією України.