Тема 6. Закони риторики. Жанри красномовства

План лекційного заняття

1. Закони риторики

1.1 Концептуальний закон

1.2. Закон моделювання аудиторії

1.3. Стратегічний закон

1.4. Тактичний закон

1.5. Мовленнєвий закон

1.6. Закон ефективної комунікації

1.7. Системно-аналітичний

2. Жанри красномовства.

План практичного заняття

1. Характеристика законів риторики.

2. Характеристика жанрів красномовства.

3. Підготовка й виголошення таких видів промов:

- наукове повідомлення;

- політогляд;

- вітальна промова

Література:

1. Сагач Г.М. Золотослів. – К., 1996.

2. Сагач Г.М. Риторика. – К., 2000.

Основні поняття: концепція, потреба, стратегія, тактика, дієва словесна форма, ефективна комунікація, системний аналіз; академічне, судове, соціально – політичне, церковне, суспільно – побутове, дипломатичне красномовство.

І. КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ ЗАКОН.

Цей закон передбачає пошук істини шляхом всебічного аналізу предмета.

Повноцінна, нормальна мисленнєво-мовленнєва діяльність людини починається з оволодіння нею концептуальним законом, за допомогою якого людина вчиться вираховувати наслідки своїх дій як найближчим числом, так і у перспективі, визначатися з метою своєї діяльності,

[о

су *и

виділяти головне і другорядне, логічно вибудовувати власну діяльність. Знання даного закону дає можливість людини виробити в себе дуже важливу якість - повагу до думки (інтелекту), а це розвине в неї розуміння того, що без розвитку інтелекту неможливий прогрес суспільства, неможливо розв'язувати сучасні проблеми, вийти з найпростішого глухого кута. Таким чином, принцип пріоритету думки над дією дає людині безцінну можливість - з користю витрачати час свого життя, позбавитися метушні, неосмислених дій, одержувати результат у відповідності із затратами.

Н

тактична

а схемі відзначені усі види діяльності, які мусить здійснити людина у певній послідовності -від задуму й далі. Така послідовність є адекватною природі людини, і, йдучи за нею, вона, як правило, відчуває задоволення від діяльності. У противному випадку - наявне насильство над природою

л

оперативна

юдини, яке виявляється у таких ознаках, як незадоволення, втома, безсилля, розгубленість, дратівливість тощо. Останнє можна спостерігати тоді, коли людина починає діяти "знизу" (з оперативного рівня). Таку ситуацію можна назвати "суєта суєт", у процесі чого людина витрачає багато сил, а результат - мінімальний. Оперативну діяльність можна порівняти з купою хаотично звалених одні на одних ошурків, задум - з магнітним полем. Якщо розмістити магнітне поле над ошурками, то кожен із них займе відповідне місце й не буде завадою для інших.

Задум (концепцію) можна порівняти з образом людини на гірській вершині, з якої їй вдається побачити й осмислити те, що вона неспроможна зрозуміти, будучи "внизу" (на своїй галявині), бо не здатна охопити цю "галявину" (предмет, проблему) цілісно.

Яким же чином навчитися правильно створювати задум -концепцію?

З позиції риторики концепція - це основа мисленнєво-мовлеинєвої діяльності, над якою надбудовується стратегія діяльності (цільова установка, теза).

Процес розробки концепції складається з такої послідовності дій:

1. Своє бачення суб'єктом предмета (теми).

2. Аналіз предмета (теми), тобто вибір проблем для вивчення.

3. "Привласнення" суб'єктом чужого досвіду по вивченню обраної теми (прилучення до цінностей людського досвіду).

4. Пропускання чужого досвіду⁷ крізь призму свого бачення і навпаки (чуже + своє ) і формування позицій.

Таким чином, І етап розробки концепції дає можливість людині не втратити своє "я" у процесі пізнання, що дуже високо цінували древні філософи, вважаючи, що знання можуть стати купою каміння, під якою буде похована особистість, і знання можуть стати купою каміння, над якою височіє особистість.

Лише після того, як суб'єкт здійснив вибір проблем, він може звернутися до вивчення того людського досвіду, який накопичено з матеріалу, що його зацікавив. Такий підхід сприяє значно ширшій цілеспрямованості й поглибленню в роботі з літературою, ніж коли б людина одразу починала з вивчення чужого досвіду: це допомагає людині позбавитися почуття розгубленості перед величезним обсягом літератури і знімає нервозність у процесі роботи. IV етап створення концепції характеризується тим, що суб'єкт провадить надзвичайно складну операцію по критичному осмисленню двох дослідів – свого і чужого, на основі чого й формує власну позицію.

Таким чином, знання і застосування концептуального закону риторики забезпечують людині необхідний рівень компетентності і професіоналізму.

ІІ.ЗАКОН МОДЕЛЮВАННЯ АУДИТОРІЇ.

Він передбачає системне вивчення аудиторії на основі соціально-демографічних, соціально-психологічних та індивідуально-особистісних ознак.

Можливим моментом встановлення контакту з аудиторією є оцінка ораторської ситуації - позитивна чи негативна модель - з позицій оратора чи аудиторії.

Реалізація позитивної моралі спілкування «середнього лектора» окрилює його, зміцнює впевненість у своїх силах, а негативні установки активізують його захисні психологічні фактори: підвищується увага, загострюється чутливість, зростає внутрішня напруженість, що може привести до стресової ситуації, знижується його творче самопочуття, виникають зневіра, розчарування, страх перед аудиторією.

Тому ораторові слід знати про існування своїх і чужих "зон небезпеки", вміти їх попередити, делікатно поводитися з метою максимальної нейтралізації їх дій.

Крім того, аудиторія створюється не одразу і нешвидко. Досвідчений оратор прагне тримати в полі зору свою аудиторію, особливо її "небезпечні зони" (острівки шуму, відволікання тощо). Для цього оратор готує набір готових фактів, гумористичних історій, змінює тональність розмови, виключає складний матеріал тощо.

При незбіганні оцінок ситуації з боку аудиторії та оратора слід зберегти здатність до "вирівнювання" психологічного клімату, боротися до кінця.

Соціально - демографічні ознаки -1 ступінь вивчення аудиторії, спрямований на розкриття "зовнішньої оболонки ” людини. Це стать, вік, національність, освіта, професія, склад сім’ї тощо.

До соціально-психологічних ознак відносимо:

• мотиви поведінки

• потреби

• ставлення до предмета мовлення та суб'єкта, який його викладає - рівень розуміння предмета.

Є три основні мотиви поведінки:

-морально-дисциплінарний (зовнішній, примусовий фактор спілкування), не підкріплений бажанням суб'єкта;

• емоційно-естетичний (фактор, заснований на цікавості, але не підкріплений волею суб'єкта);

• інтелектуально-пізнавальний (зумовлений бажанням і волею суб'єкта до пізнання).

Потреби - категорія, яка визначає вибір суб'єкта (відповідає на питання: що це мені дає?, навіщо це мені?, що я від цього матиму?). Є два види потреб - усвідомлені та неусвідомлені. Усвідомлена потреба буває:

• особистісна

• професійна

• громадська

Ставлення до предмета мовлення та суб'єкта - реакція суб'єкта, котрий сприймає інформацію.

Її типи:

1. Байдужа чи інфантильна.

2. Угодовська, яка характеризується тим, що суб'єкт легко, без сумнівів, стає на точку зору іншого, так само легко від неї відмовляється й стає на точку зору третього і т.д. Або суб'єкт лише вдає, що слухає, а насправді зосереджений на своїх проблемах.

3.Конфліктна. | Джерела конфліктної реакції бувають зовнішні: зовнішній вигляд,

манера говорити, окремі слова, вирази, ідейні міркування, неувага з боку іншого суб'єкта, і внутрішні: загострене самолюбство, завищена самооцінка, недостатня самореалізація. Конфліктна реакція існує у двох формах:

• відкритий конфлікт (негативні емоції виявляються у вигляді грубих, некоректних реплік, запитань);

• прихований конфлікт ( суб'єкт ясно не виражає своїх емоцій, але усім своїм виглядом - очі, міміка, жести - виявляє неприйняття іншої точки зору).

4. К о н с т р у к т и в н а.

Рівень розуміння предмета мовлення зумовлює підготовленість суб'єкта (закладена база): загальна культура, світогляд, розвиток інтелектуальних здібностей, професійна підготовка.

Індивідуально-особистісні ознаки вивчають тип нервової системи, тип і спосіб мислення, особливості характеру, тип темпераменту, ступінь розвитку основних функцій - інтелектуальної, емоційної, рухливої, інстинктивної.

Значимість закону моделювання аудиторії полягає не лише у тому, що на його основі можна створити цілісний психологічний портрет аудиторії (достатньо повно вивчити аудиторії), але і в тому, що цей закон відкриває можливість дальшої роботи з цим портретом, яка полягає у впливі на аудиторію з метою її розвитку.