2. Передумови запровадження партнерства на рiвнi суб’ектiв оподаткування.
Для кращого розумiння суттi партнерства в оподаткуваннi необхiдно розглянути передумови його запровадження саме на рiвнi суб’ектiв оподаткування — податкових органiв i платникiв податкiв.
Фактично, якщо говорити про умови партнерства та можяивостi його забезпечення, то мова йде про тi перспективи, якi надаються виключно законодавством України, оскiльки вiдносини мiж зазначеними суб’ектами рiдко мають особистiсний характер (певнi домовленостi, спiльнi цiлi та завдання), опираються саме на нормативно-правову базу.
В цьому контекстi, на перший погляд, податковi органи мають певну прерогативуяк представники держави, якi тiею чи iншою мiрою впливають на формування законодавства, забезпечують його виконання, вiдстоюючи цiлi державноi податковоi полiтики.
Iз зазначеного твердження можна визначити таку форму партнерськоi стратегii в оподаткуваннi, яка передбачає iснування третьоi сторони в особi законодавчого органу держави — Верховноi Ради Украiни, яка е безпосередньо вiдповiдальною стороною за забезпечення умов оподаткування — як единий державний законодавчий орган .
Верховна Рада Украiни, державна податкова адмiнiстрацiя Украiни, як орган зi спецiальним статусом, що пiдпорядковується Президенту України , мае можливість безпосереднього впливу на формування нормативного поля в галузi оподаткування, оскiльки iй надано право виступати iз законодавчими iнiцiативами чи безпосередньо, чи спiльно з Кабiнетом Мiнiстрiв Украiни, або з Главою держави.
Крiм того, власними нормативними документами вона також регулюе певнi органiзацiйнi та процедурнi питання в системi оподаткування.
З iншого боку, платники податкiв, як учасники двостороннiх вiдносин, практично не мають жодних можяивостей для власного безпосереднього впливу на нормативно-правову базу, котра е единою юридичноi пiдставою” для регулювання партнерських відносин та запобіганню конфліктів у сфероі оподаткування.
Платники податкiв (фiзичнi й юридичнi особи) мають можливiсть опосередкованого впливу на законодавство через механiзм реалiзацii свого виборчого права, тобто, безпосередньо формуючи законодавчий орган шляхом вибору власних представникiв до нього, вони делегують iм право представляти їхнi права та законнi iнтереси в парламентi i через цих представникiв мають можливiсть впливати на формування законодавчого поля.
Хоча часто механiзм представницькоi демократii в iнтересах усiх платникiв податкiв не спрацьовує, а якщо i бувають поодинокi випадки дiєвостi, то лише за умов лобiювання iнтересiв окремих категорiй платникiв (переважно це представники середнього i великого бiзнесу), якi у рiзний спосiб домагаються покращення особистих умов дiяльностi за рахунок отримання податкових преференцiй.
В системi партнерської трiади в оподаткуваннi роль законодавчого органу— Верховноi Ради Украiни можна визначити саме через принцип трипаратизму, котрий передбачас, що третя сторона — с гарантом партнерських вiдносин двох сторiн, якi безпосередньо контактують.
Тут парламент с гарантом насамперед побудови i запровадження ефективних правил та умов оподаткування (у виглядi того ж нормативно-правового поля), якими будуть задоволенi суб’скти оподаткування i на основi яких розвиватиметься партнерська стратегiя.
Аналізуючи взаємовідносини, можна стверджувати, що держава в особi своїх органiв влади може бути iнiцiатором i гарантом стабiльностi в системi оподаткування лише за умови цiлковитоi спрямованостi стратегii партнерства на задоволення iнтересiв платника податкiв, який переважно перебуває у станi очiкування (пасивна сторона) таких iнiцiатив.