![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •Державна податкова служба україни
- •Структура та зміст навчально-методичного комплексу
- •Передмова
- •Опис навчальної дисципліни «історія держави і права зарубіжних країн»
- •Структура навчальної дисципліни
- •“Історія держави і права зарубіжних країн”
- •За напрямом підготовки 0601 “Право”
- •Спеціальності 6.060100 “Правознавство”
- •Зміст навчальної дисципліни за модулями
- •Тема 3. Держава і право Стародавнього Вавилону та Ассирії
- •Тема 4. Держава і право Стародавньої Індії
- •Тема 5. Держава і право Стародавнього Китаю
- •Тема 6. Держава і право Стародавньої Греції
- •Тема 7. Держава і право Стародавнього Риму
- •Тема 8. Податкова система країн стародавнього cвіту
- •Тема 11. Держава і право феодальної Англії
- •Тема 12. Держава і право феодальної Німеччини
- •Тема 13. Арабський Халіфат
- •Модуль 3 – 2,5 залікові кредити держава і право нового та новітнього часу
- •Тема 14. Розвиток буржуазної держави і права в Англії
- •Тема 15. Виникнення і розвиток держави і права в сша
- •Тема 16. Виникнення і розвиток буржуазної держави і права у Франції
- •Тема 17. Виникнення та розвиток буржуазної держави і права у Німеччині. Об'єднання Німеччини
- •Тема 18. Держава і право сша новітнього періоду
- •Тема 19. Держава і право Німеччини новітнього періоду
- •Тема 20. Держава і право Франції новітнього періоду
- •Тема 21. Держава і право Великобританії новітнього періоду
- •Методи оцінювання та розподіл балів за кредитно-модульною системою
- •Опорний конспект лекцій Тема 1. Предмет і завдання історії держави і права зарубіжних країн
- •Тема 2. Держава і право Стародавнього Єгипту
- •Тема 3. Держава і право Стародавнього Вавилону та Ассирії
- •Тема 4. Держава і право Стародавньої Індії
- •Тема 5. Держава і право Стародавнього Китаю
- •Тема 6. Держава і право Стародавньої Греції
- •Тема 7. Держава і право Стародавнього Риму
- •Специфічною суспільною установою Риму була армія. До служби допускалися громадяни з 16-17 років.
- •Тема 8. Податкова система країн Стародавнього Світу
- •Особливості виникнення держави у франків. Держава франків у своєму розвитку пройшла два основні періоди, в залежності від того, яка правляча династія стояла при владі:
- •Судові справи розглядались на зборах вільних людей сотні під головуванням виборного судді – тунгіна. Вироки виносили виборні засідателі – рахінбурги.
- •Тема 10. Держава і право феодальної Франції
- •Тема 11. Держава і право феодальної Англії
- •Тема 12. Держава і право феодальної Німеччини
- •Тема 13. Арабський Халіфат
- •Тема 14. Розвиток буржуазної держави і права в Англії
- •Тема 15. Виникнення і розвиток держави і права в сша
- •Тема 16. Виникнення і розвиток буржуазної держави і права у Франції
- •Тема 17. Виникнення та розвиток буржуазної держави і права у Німеччині
- •Тема 18. Держава і право сша новітнього періоду
- •Тема 19. Держава і право Німеччини новітнього періоду
- •Тема 20. Держава і право Франції новітнього періоду
- •Тема 21. Держава і право Великобританії новітнього періоду
- •Організація семінарських занять, самостійної та індивідуальної роботи Розділ 1. Стародавня держава і право
- •Тема 1. Предмет і завдання курсу історії держави і права
- •Зарубіжних країн
- •Тема 2. Держава і право Стародавнього Єгипту
- •Тема 3. Держава і право Стародавнього Вавилону та Ассирії
- •Тема 4. Держава і право Стародавньої Індії
- •Тема 5. Держава і право Стародавнього Китаю
- •Запитання для самоконтролю:
- •Тема 6. Держава і право Стародавньої Греції
- •Тема 7. Держава і право Стародавнього Риму
- •Тема 8. Податкова система країн Стародавнього Світу
- •Розділ 2. Феодальні держави Західної Європи та Арабський Халіфат
- •Тема 9. Держава і право франків
- •Тема 10. Держава і право феодальної Франції
- •Тема 11. Держава і право феодальної Англії
- •Тема 12. Держава і право феодальної Німеччини
- •Тема 13. Арабський Халіфат
- •Розділ 3. Історія держави і права Нового та Новітнього часу
- •Тема 14. Розвиток буржуазної держави і права в Англії
- •Тема 15. Виникнення і розвиток держави і права сша
- •Тема 16. Виникнення і розвиток буржуазної держави і права у Франції
- •Тема 17. Виникнення та розвиток держави і права буржуазної Німеччини
- •Тема 18. Держава і право сша Новітнього часу
- •Тема 19. Держава і право Німеччини Новітнього періоду
- •Тема 20. Держава і право Франції новітнього періоду
- •Тема 21. Держава і право Великобританії нового часу
- •Основні зміни в економіці, політичній системі та в державному устрої в першій половині хх ст.
- •Контрольні роботи
- •Контрольні питання до зм 1
- •Виникнення Риму. Реформа Сервія Туллія.
- •Варіант 2
- •Варіант 3
- •Варіант 4
- •Варіант 5
- •Варіант 6
- •Варіант 7
- •Варіант 8
- •Варіант 9
- •Варіант 10
- •Модульний контроль № 2
- •Контрольні питання до зм 2
- •Варіант 1
- •Контрольні питання до зм 3
- •Варіант 1
- •Варіант 2
- •Варіант 3
- •Варіант 4
- •Варіант 5
- •Варіант 6
- •Варіант 7
- •Варіант 8
- •Варіант 9
- •Варіант 10
- •Тестові завдання з курсу
- •Тематика рефератів
- •Список рекомендованої літератури
Тема 8. Податкова система країн Стародавнього Світу
Податки відомі уже давно, ще на початку людської цивілізації. Їх поява зв’язується з самими першими суспільними потребами.
Стародавні держави жили за рахунок війн з сусідами, їх правителі розпочинали війну, як тільки в скарбниці закінчувались кошти. Спочатку найбільш могутні держави від одноразових контрибуцій переходили до постійного збору данини. Але з розвитком цивілізації держави навчились захищати себе від ворожих сусідів. Вони почали створювати постійні армії, для утримування яких потрібні були стабільні надходження коштів. Спочатку правителі просто грабували своїх підданих, але вже скоро їм прийшлося просити згоди у суспільства як на збір податків, так і на ведення війн. Таким чином, однією з передумов для виникнення податків стали військові витрати. Перехід від натурального господарства до грошового, зародження та формування держави також є передумовами виникнення податків.
Розглянувши історію країн Стародавнього Світу (Єгипту, Вавилону, Індії, Китаю, Греції, Риму) можна прослідкувати розвиток податкової системи.
Першими джерелами податків були оподатковувані базові цінності: земля, худоба, раби. І самі податки були «прямими», справлялися безпосередньо з громадян, що одержують прибуток від майна.
Приклад для організованої податкової системи була і податкова система Римської імперії. Такі поняття, як «ценз», «акциз», «фіскал», «відкупник» сформувалися ще в її часи. Доки Рим залишався містом-державою, його податкова система була не дуже складною. У мирний час податки не справлялися зовсім, а витрати покривалися шляхом надавання в оренду громадських земель. Державний же апарат фактично утримував себе сам. Більше того, обрані магістрати не тільки виконували державні обов'язки безоплатно, а ще й вносили на громадські потреби власні кошти, вважаючи це почесною справою. А от у воєнний час (який практично тривав постійно) громадяни Риму обкладалися податками відповідно до їх статку, для чого раз у п'ять років подавали обраним чиновникам-цензорам звіти про свій майновий і родинний стан (ці документи цілком можна розглядати як найпростіші зразки сучасних податкових декларацій).
З перетворенням Римської держави на імперію ускладнювалася й податкова система. На завойованих землях запроваджувалися комунальні (місцеві) податки й повинності, причому що запекліший опір чинили римським легіонерам жителі скорених земель, то більшим податком їх обкладали. Римські громадяни, які жили поза Римом, сплачували як державні, так і місцеві податки.
У Візантійській імперії справляли вже 21 різновид тільки прямих податків, а також усілякі непрямі й зовсім дивні. І цей податковий тягар призвів, як відомо, не до процвітання, а до ослаблення держави.
Отже, основні принципи оподаткування (зі своїми мінусами й плюсами) сформувалися ще за стародавніх часів.
З розвитком поділу праці і розвитком міст податкова система істотно «збагатилася» порівняно зі зразково-показовою податковою системою Римської імперії. Держави наближалися до рубежу середньовіччя. На цьому етапі виникли податки на виробництво (або промислові податки), на всі види діяльності, крім сільськогосподарської (земельний податок справлявся окремо). У торгівлі поширилися митні збори й непрямі податки. Причому до податкової бази потрапив абсурдно широкий спектр об'єктів, аж до безглуздих: від штрафу за перевищення будинком установлених розмірів (знаменитий «податок на повітря») – до так званого «подимного податку».
Саме на прикладі стародавніх країн ми бачимо різноманітність податків, відмінності податкових систем, їх динаміку в ті часи, а також становлення їх як самостійного інституту в усіх державах світу.
Аналіз історичних даних дає змогу стверджувати, що розвиток та зміна державного устрою завжди супроводжується зміною податкової системи.
На прикладі давнини бачимо, що податки є тим рушійним елементом не тільки у вдосконаленні форм держави та права, а й взагалі суспільства з його різноманітними потребами та інтересами.
Тема 9. Держава і право франків
Значна частина західноєвропейської території ще задовго до нашої ери і на початку нашої була населена численними германськими племенами, які знаходились на стадії первіснообщинного ладу – готів (ост- і вестготів), франків, бургундів, аламанів, англів, саксів, тевтонів, вандалів і ін. Кожне з них, у свою чергу ділилось на дрібніші племена, ті – на роди і сім’ї.
Основним заняття населення спочатку було скотарство, мисливство, рибальство, згодом – землеробство.
Родова община у міру розкладу родоплемінних відносин перетворювались у сусідсько-територіальну, названу маркою.
Серед германців спочатку існував один суспільний поділ – на вільних і невільних (рабів). Рабами ставали військовополонені і діти, народжені від батьків-рабів, іноді – боржники.
У деяких племен відомою була й категорія напіввільних. До них належало населення племен, які добровільно піддались сильнішим племенам.
Повноту прав мали тільки вільні. На них лежав обов’язок брати участь в народних зборах тощо. Але згодом і серед вільних починається майнова й політично-правова диференціація. Виділяється спочатку родоплемінна, а далі майнова знать, особи заможні й впливові. Знать, крім більших і кращих земель, мала право мати свою військову дружину.
На рубежі до нашої і нашої ери у германців виникли племінні державні утворення, які римські історики називають civitates. Кожне civis поділялось на певну кількість округів – “земель” або пагів (pagus), які охоплювали по кілька поселень.
Найвищим органом влади в цих державних утвореннях були народні збори, до участі у яких допускались вільні громадяни чоловічої статі, повнолітні (військова демократія). Вони вирішували усі найважливіші питання війни і миру, важливі спірні справи, судили тяжкі злочини (зрада громади, вбивство і т.п.), приймали до складу общини, обирали вождя, а подекуди й короля (деякі з цих державних утворень були монархіями).
Існувала, для вирішення менш важливих справ, рада старійшин (principes). Вона попередньо обговорювала справи, які виносились на народні збори, готувала “проект рішення” останніх.
На народних зборах обирали короля, зазвичай із знатного роду, переважно одного і того ж, по спадковості.
Судочинство, крім народних зборів, здійснювали старійшини, а також спеціально вибрані на народних зборах громадські судді, які їздили на місця, по округах.
Завоювання римлянами Галії у ІІ – І ст. до н.е. наблизило їх до інших величезних територій у Центральній Європі, де проживали якраз численні германські племена. Римлянам не вдалось їх підкорити і включити до складу своєї світової, за розмірами, держави. Вони змушені були вивести свої легіони назад за Рейн, який став кордоном між Римською державою і германцями. Оскільки землі вздовж Рейну на римській території були заселені рідко, то вже з І ст. н.е. на них починали проникати і селитися різні германські племена – франки, готи, бургунди і ін. Римляни, спочатку проганяли їх, а згодом дозволили і уклали відповідні договори.
У ІV-V ст. германці таким чином зайняли не тільки прирейнські землі, але й проникли далеко вглиб Галлії.