13. Психологічні ідеї Нового часу

XVII століття стало епохою корінних змін у соціальному житті Західної Європи, століттям наукової революції і перемоги нового світогляду. Розпочинається період розвитку психології в рамках філософських вчень про свідомість.

Його провісником був Галілео Галілей (1564-1642), який учив, що природа є системою тіл, які рухаються і не володіють ніякими властивостями, крім геометричних та механічних. Усе, що відбувається у світі, варто пояснювати тільки цими матеріальними властивостями, тільки законами механіки. Переконання, що панувало століттями, у тім, що рухами природних тіл правлять безтілесні душі, було переборено. Цей новий погляд на світобудову зробив повний переворот у поясненні причин поведінки живих істот.

Появі першої психологічної теорії, що використовувала досягнення геометрії і нової механіки, наука завдячна французькому математику, природознавцю і філософу Рене Декарту (1596-1650). Він походив зі стародавньої французької родини й одержав гарну освіту. У колегії Де ла Флеш, яка була одним із кращих релігійних освітніх центрів, він вивчав грецьку і латинську мови, математику та філософію. У цей час він познайомився із вченням Августина, ідеї якого про інтроспекцію були згодом перероблені Декартом: релігійну рефлексію Августина Декарт перетворив у рефлексію суто світську, направлену на пізнання об'єктивних істин.

Першим великим досягненням стало відкриття Вільямом Гарвеем (1578-1657) кровообігу: серце стало своєрідною помпою, що перекачує рідину. Участі душі в цьому не було потрібно[12, c. 74].

14. Гештальт-психологія: видатні представники напряму

Гештальт-Психологія (нім. gestalt - цілісна форма або структура) - школа психології початку XX століття. Заснована Максом Вертгеймером в 1912 році, при спробі дозволу існуючих у той час проблем у науці.

Первинними даними психології є цілісні структури (гештальты), у принципі не виведені з утворюючих їхніх компонентів. Гештальтам властиві власні характеристики й закони, зокрема , "закон угруповання", "закон відносини" (фігура/тло). Поняття "інсайту" - (від англ. розуміння, осяяння, раптовий здогад) - інтелектуальне явище, суть якого в несподіваному розумінні вартої проблеми й знаходження її рішення.

Гештальт-Психологія вважала, що ціле не виводиться із суми властивостей і функцій його частин (властивості цілого не дорівнюють сумі властивостей його частин), а має якісно більше високий рівень. Гештальтпсихологія змінила колишній погляд на свідомість, доводячи, що його аналіз покликаний мати справу не з окремими елементами, а із цілісними психічними образами. Гештальтпсихологія виступала проти асоціативної психології, що розчленовує свідомість на елементи. Гештальтпсихологія поряд з феноменологією й психоаналізом лягла в основу гештальт-терапії Ф.Перлза, що переніс ідеї гештальт-психологів з когнітивних процесів до рівня світорозуміння в цілому.

В області психології мислення гештальтпсихологи розробили метод експериментального дослідження мислення - метод "міркування вголос" і внесли такі поняття, як проблемна ситуація, інсайт (М. Вертгеймер, К. Дункер). При цьому виникнення того або іншого рішення в "продуктивному мисленні" тварин і людини трактувався як результат утворення "гарних гештальтов" у психологічному полі. В 20- х рр. ХХ в. К. Левін розширив сферу застосування гештальтпсихології шляхом введення "особистісного виміру". Гештальтпсихологія вплинула на необіхевіоризм, когнітивну психологію, школу "New Look"[11, c. 67].