5. Первісні уявлення про природу душі

Уявлення про душу існували з найдавніших часів. Йдеться про особливості давньогрецької цивілізації, досягнення якої не повинні розглядатися ізольовано від досягнень стародавнього Сходу.

Цікаво, що вже в давнину люди, говорячи про душу («псюхе»), пов’язували між собою явища, властиві зовнішній природі (повітря), організму (дихання) і психіці (у її наступному розумінні), хоча, звичайно, у життєвій практиці вони прекрасно розрізняли ці поняття. Знайомлячись з уявленнями про людську психологію з древніх міфів, не можна не захоплюватися тонкощами розуміння людьми богів, наділених підступництвом або мудрістю, мстивістю або великодушністю, заздрістю або шляхетністю — усіма тими якостями, що люди (творці міфів) пізнавали в земній практиці свого спілкування з ближніми. Ця міфологічна картина світу, де в тілах містяться душі (їх двійники, чи примари), а життя залежить від настрою богів, століттями панувала в суспільній свідомості.

Геракліт першим вказав на різницю між душею дорослої людини і дитини, тому що, з його погляду, з часом душа стає усе більш «сухою і гарячою». Ступінь «вологості» душі впливає на її пізнавальні здібності: «сухе сяйво - душа мудріша і найкраща», сказав Геракліт, а тому дитина, у якої більш «волога» душа, мислить гірше, ніж доросла людина. Так само «п'яний хитається і не помічає, куди він йде, тому що душа у нього волога». Так логос, що править круговоротом речей у природі, керує і розвитком душі та її пізнавальними здібностями[12, c. 18-19].

6. Генетична психологія ж. Піаже

В центрі концепції Піаже – положення про взаємодію між організмом і оточуючим середовищем, або рівновагою. Він говорить, що зовнішнє середовище постійно змінюється, тому дитина повинна міняти щось внутрішнє, щоб пристосуватися до цього середовища. За Піаже схема дій – це сенсомоторний еквівалент поняття (пізнавального вміння). Розвиток схем дій проходить по мірі зростання і ускладнення досвіду дитини по практичній дії з предметами. За рахунок інтеріоризації предметних дій, тобто поступового перетворення їх в розумові дії, або в навички, або в дії, які виконуються в внутрішньому плані.

Механізми пристосування:

1)асиміляція – коли індивід пристосовує нову інформацію до існуючих у нього схем або структур, тобто не змінюючи їх в принципі, тобто включає новий об’єкт уже існуючих у нього схем чи структур.

2)акомодація – коли індивід пристосовує уже сформовані реакції до нової інформації, тобто він вимушений перебудувати старі схеми з метою їх пристосування до нової інформації.

Періодизація дитячого розвитку:

1)сенсорно-моторний (0-2роки). До цього періоду розвитку відносяться такі стадії: 1)вправи рефлексів (0-1міс.); 2)елементарні навички, первинні кругові реакції (1-4міс.); 3)вторинні кругові реакції (4-12міс.); 4)початок практичного інтелекту (12-18міс.); 5)третичні кругові реакції і початок інтеріорізації схем (18-24міс.).. На цьому періоді розвитку дитина розуміє світ через сприймання та дію, розширюються моторні здібності і до двох років дитина може цілеспрямовано комбінувати і будувати дії.

2)репрезентативний інтелект і конкретні операції (2-14 років). Сюди відносяться доопераційна стадія (2-6років), під час якої діти формують розумові уявлення та образ можливих дій з ними; і операційна стадія (6-11років) – діти стають здатними до логічного мислення, уява стримується реальністю, діти можуть застосовувати логічні операції з конкретними об’єктами.

3)період формальних операцій (12-дорослий) – діти набувають здатності до міркування.

Центральна поняття за Піаже – операція, яка має властивість – зворотність, що полягає у тому, що людина може повернутись до початку розумового процесу. Піаже припускав, що опанування операціями і встановлення зворотності і є центр зворотного розвитку дитини[11, c. 118].