38. Абрахам Маслоу та теорія потреб особистості

Ієрархію потреб за А.Маслоу можна представити так (див. рис.1.).

Потреби першого порядку (фізіологічні, базові) пов’язані із забезпеченням фізичного виживання людини (потреби в їжі, житлі, родині тощо). Такі потреби задовольняються через систему оплати праці .

Після задоволення прийнятною у даному суспільстві мірою базових потреб для даного робітника набувають значення потреби наступного рівня – потреби в безпеці. Такі потреби означають, що базові потреби і надалі будуть задовольнятися. Способами задоволення таких потреб можуть бути: пенсійна система; страхування; права, що забезпечуються трудовим стажем, членством в профспілках тощо[11, c. 54-56].

39. Конституційна психологія Шелдона: статус у наш час

У теорії Шелдона яскраво й енергійно виражена ідея про те, що структура тіла відіграє найважливішу роль як первинна детермінанта поводження. Крім того він визначає ряд об'єктивних змінних, які можуть служити плацдармом для опису статури й поводження. В область, де використання типів - те, що Уайтхед назвав "будинком на півшляху до виміру", - було правилом, Шелдон уводить і відстоює подання про безперервні змінні. Більше того, його методики виміру структурних характеристик тіла припускають використання стандартних фотографій і набагато більш ретельно розроблених і відтворених процедур, чим у його з.

Хоча "конституційна психологія" Шелдона розроблялася на основі широких досліджень, проведених у США, де існує безліч різних, часто змішаних расових і фізичних типів, тією чи іншою мірою відірваних від власних культур, на основних принципах психології особистості ця обставина ніяк не відбилася. Критика цієї теорії в основному зводилася до вказівки на те, що ми не маємо у своєму розпорядженні даними, що дозволяють визначити, який характер впливу форми тіла на поводження - чисто фізичний або опосередковано-соціальний. Деякі взагалі не вірять, що є якийсь причинно-наслідковий зв'язок між даними феноменами, але за останні тридцять років ця область мало розвивалася, і в нас немає нічого, крім мрячної й дражливої теорії.

40. Вчення про душу у роботах с.Л. Франка

С. Л. Франк не тільки аналізував неоплатоновську традицію, середньовічну патристику, філософію Нового часу, німецьку класичну філософію, художньо-філософські добутки російських мислителів і т.д. , але й вів діалог з ними, полемізував. Величезний вплив на становлення світогляду С. Л. Франка зробив неоплатонізм (В. В. Зеньковский в "Історії російської філософії" називав С. Л. Франка останнім представником російського неоплатонізму): саме традиція неоплатонізму привела його до певного методу пізнання через звертання до внутрішнього духовного життя особистості.

С. Л. Франк розглядав діалог не тільки як категорію особистого людського (" я-ти"), але й соціального буття (" я-ми"). Одним з перших російських філософів він проаналізував побутовість "ми", виходячи з відношення " я-ти". Діалогічні відносини пронизують всю філософську систему С. Л. Франка. Основні категорії діалогічної філософії їм детально розроблені.

С. Л. Франк у своїх роботах велику увагу приділяв аналізу міжособистісних діалогових відносин, уважаючи первинними й основними відносини " я-ти" і " я-ми". С. Л. Франк, будучи професійним філософом, підходив до всім проблемам з наукових позицій, для нього насамперед характерна теоретичність, систематичність, глибина філософського розсуду[12, c. 141-143].