25. Гуманістична психологія: зміст та теоретики.

Гуманістична психологія виникла на початку 50-х років ХХ століття. Вона не є однорідною, але всі її прихильники дотримуються погляду, що психологія не повинна будуватись за зразком природничих наук: людина має вивчатись як активний об'єкт дослідження. Представники цього напряму А. Маслоу , К. Роджерс ,В.Франкла, Ш.Бюлера та ін., концентрували увагу на таких проблемах: особистість, розвиток, активність, креативність, автономність, самоактуалізація, самовдосконалення, свобода вибору, відповідальність, прагнення людини до вищих цінностей, тощо.

Отже, в центрі уваги гуманістичної психології проблеми особистості, її розвиток. На противагу психоаналізу представники гуманістичної психології підкреслюють роль свідомості і самосвідомості в детермінації поведінки і симпатії людини. Психологів цього напряму цікавили провідні мотиви в житті людини, потреба особистості в позитивній оцінці.

26. О. М. Леонтьев та його вчення про діяльність

Положення про те, що все, що здійснюється в психічній сфері людини укорінено в її діяльності, розвивав також Олексій Миколайович Леонтьев (1903-1979).

Спершу він слідував лінії, наміченій Виготським. Але потім, високо оцінивши ідеї Басова про «морфологію» (побудову) діяльності, він запропонував схему її організації і перетворення на різних рівнях: в еволюції тваринного світу, в історії людського суспільства, а також в індивідуальному розвитку людини в роботі «Проблеми розвитку психіки» (1959).

Леонтьев підкреслював, що діяльність - особлива цілісність. Вона включає різні компоненти: мотиви, цілі, дії. їх не можна розглядати окремо, вони утворюють систему. Розходження між діяльністю і дією він пояснював на такому прикладі, узятому з історії діяльності людей у первісному суспільстві. Учасник первісного колективного полювання (загонич) залякує дичину, щоб направити її до інших мисливців, що ховаються в засідці. Мотивом їх діяльності служить потреба в їжі. Задовольняє ж він свою потребу, відганяючи добичу, з чого випливає, що його діяльність визначається мотивом, тоді як дія - тією метою, що ним досягається (залякування дичини) заради реалізації цього мотиву.

З цих простих прикладів видно, наскільки важливо вивчати ті дії, що об'єктивно спостерігаються, розкривати їх внутрішнє психологічне підґрунтя.

Звертання до діяльності як властивій людині формі існування дозволяє включити в широкий соціальний контекст вивчення основних психологічних категорій (образ, дія, мотив, відношення, особистість), що утворюють внутрішньозв'язану систему[12, c. 138].

27. Організмічна теорія.

Організмічна теорія О.Шпенглера. Ця теорія надає зручну типологію культур (магічна, аполонічна, фаустиянська) і проводить глибокий аналіз різних аспектів культури (мистецтво, право, релігія, наука тощо). До найбільш важливих для даної роботи методологічних досягнень О.Шпенглера відноситься внесення до кола культур-філософської проблематики співвідносин культури між часом і формами простору як значних детермінант, що зумовлюють фізіогноміку культури в цілому, а також проголошення взаємної герметичності, відокремленості культур[11, c. 54].