2.3 Система екологічного управління

Екологічне управління - це система заходів, пов’язаних із цілеспрямованим впливом суспільства на довкілля з метою попередження мінімізації або ліквідації негативних для навколишнього середовища та людини наслідків такого впливу.

Система державного екологічного управління повинна забезпечити:

• збереження та відновлення природних систем, їхнього біологічного різноманіття та здатності до саморегуляції як необхідної умови існування людського суспільства;

• раціональне природокористування та рівноправний доступ до природних ресурсів нинішніх і майбутніх поколінь;

• сприятливий стан довкілля як необхідну умову якості життя і здоров’я громадян.

Згідно з Основними засадами (стратегією) державної екологічної політики на період до 2020 року, затвердженою Законом України від 21 грудня 2010 р. № 2818-VI, першим з основних принципів національної екологічної політики проголошується посилення ролі екологічного управління з метою досягнення рівності трьох складових розвитку (економічної, екологічної, соціальної), що зумовлює орієнтування на пріоритети сталого розвитку.

Інтеграція екологічної політики та удосконалення системи інтегрованого екологічного управління включає в себе завдання:

• законодавчого закріплення принципу обов’язковості інтеграції екологічної політики в усі галузі економіки;

• розробки і прийняття низки інструментів, зокрема, Стратегічної екологічної оцінки (СЕО);

• екологізації галузей національної економіки шляхом впровадження енергоефективних і ресурсозберігаючих технологій, маловідходних, безвідходних та екологічно безпечних технологічних процесів;

• підготовки нормативно-правових актів та методик застосування екологічного обліку, інструментів екологічної оцінки та екологічної звітності, а також оцінок екологічного ризику;

• розробки і впровадження системи стимулів для суб’єктів господарювання, які застосовують систему екологічного управління;

• застосування екологічного аудиту та сертифікації виробництва продукції, її якості відповідно до міжнародних природоохоронних стандартів, у тому числі заходи з розвитку екологічних показників виробництва і споживання;

• підготовки і здійснення державних зелених закупівель. Турбота про навколишнє середовище, вплив з боку громадськості та дії влади змінюють спосіб ведення бізнесу в усьому світі.

Упродовж останніх двох десятиріч відбулися значні зміни в менталітеті та ставленні суспільства до екологічних проблем. Результатом зусиль світової спільноти щодо запобігання і контролю забруднення навколишнього середовища, впровадження природоохоронних заходів, використання екологічно чистих технологій стало прийняття у 1992 році на конференції ООН в Ріо-де-Жанейро Декларації щодо навколишнього середовища. В 1993 році Міжнародна організація зі стандартизації ISO створила технічний комітет ТК 207 «Управління навколишнім середовищем», до задач якого увійшло розроблення системи стандартів для управління навколишнім середовищем. Важливим результатом діяльності ТК 207 стало прийняття в 1996 році п’яти стандартів ISO серії 14000, що містили склад та опис елементів системи управління навколишнім середовищем, настанови з їх застосування, а також настанови щодо здійснення екологічного аудиту. 2004 року Міжнародною організацією зі стандартизації ISO здійснений перегляд стандартів серії ISO 14000. Як наслідок, в 2006 році в Україні введено в дію національні стандарти: ДСТУ ISO 14001:2006 Системи екологічного керування. Вимоги та настанови щодо застосування (ISO14001:2004, IDT) - на заміну ДСТУ ISO 14001-97; ДСТУ ISO 14004: 2006 Системи екологічного управління. Загальні настанови щодо принципів, систем та засобів забезпечення (ISO 14004:2004, IDT) - на заміну ДСТУ ISO 14004-97. Ці стандарти встановлюють принципи найефективнішого управління екологічними аспектами діяльності підприємства, враховуючі такі напрями як захист навколишнього середовища, запобігання забрудненням і задоволення соціально-економічних потреб.

Впровадження системи екологічного управління та постійний її розвиток дозволяє організаціям будь-якого масштабу, форми власності та сфери діяльності:

• поліпшити імідж організації, а також відносини зі споживачами, органами державної влади, громадськістю;

• оптимізувати використання енергії, водних ресурсів і матеріалів;

• знизити фінансові витрати, пов’язані з управлінням відходами;

• зменшити ризик отримання штрафів і можливих судових позовів;

• підвищити довіру споживачів, партнерів, інвесторів та акціонерів;

• усунути торгові бар’єри, у тому числі з іншими країнами.