3. Вибір постачальників товарів і послуг

Предметом договору - є те, ЩО збирається закуповувати організація. Для організацій, що проводять закупівлі за державні кошти, чинне законодавство визначає, ЯК здійснювати закупівлю, але не визначає, що саме купувати (предмет договору), надаючи таким чином органам влади та бюджетним установам свободу вибору предмета закупівлі та його екологічних характеристик. Такий підхід дозволяє встановлювати екологічні вимоги до предмету закупівель за умов, якщо такі вимоги не суперечать принципам конкурентного середовища та запобігають проявам корупції у сфері державних закупівель. З метою забезпечення раціонального та ефективного використання коштів при закупівлі товарів, послуг чи робіт замовник перш за все повинен ретельно проаналізувати потреби і ринкові пропозиції. Це дозволить визначити доступний рівень «екологізації» замовлення, а також уникнути зайвих закупівель. Замовник, застосовуючи процедуру зелених закупівель, має надати можливість учасникам торгів представити найбільш економічно вигідний варіант пропозиції, яка б відповідала у т.ч. високим критеріям (показникам) екологічної результативності. У якості таких критеріїв можуть розглядатися міжнародні, регіональні, національні та інші стандарти, результати наукових досліджень або технічних звітів.

Визначення потреб , як правило, здійснюється до початку процесу закупівель, і зазвичай на цьому етапі замовник не має всієї інформації щодо екологічних впливів предмету закупівлі (товарів, послуг або робіт) та не в змозі оцінити, яким чином ці впливи пов’язані з його експлуатаційними характеристиками і повною експлуатаційною вартістю. Тому важливим кроком перед початком закупівель є оцінювання реальних потенційних екологічних впливів, тобто впливів на стан довкілля і здоров’я людини тієї категорії продукції, що планується закуповувати з урахуванням її повного життєвого циклу. Замовник має визначити: • які екологічні впливи є найбільш суттєвими і на яких етапах життєвого циклу; • на якому етапі життєвого циклу він прагне покращення тих чи інших показників. Такий аналіз надасть можливості визначити, на якому рівні можна застосувати до продукції певної категорії критерії щодо показників рівня її енергоефективності, обмеження вмісту хімічних речовин і т.п. відносно її середньої ринкової вартості. Визначаючи потреби на основі еколого- економічних показників предмета закупівлі, замовник може прийняти екологічно свідомі рішення.

Постановка цілі у разі якщо замовник вирішив приділити увагу екологічним аспектам предмету закупівель, для забезпечення розуміння цього усіма зацікавленими сторонами та прозорості процедури закупівлі, це краще всього визначити в його назві. Екологічна складова в назві предмету закупівлі допоможе учасникам торгів легше ідентифікувати та визначити важливість екологічних характеристик для надання цінових пропозицій чи участі у конкурсних торгах. Під час визначення назви предмету закупівлі, враховуючи його екологічні аспекти, замовникам слід дотримуватися принципу запобігання дискримінації, що відповідає принципам чинного законодавства та правилам міжнародної торгівлі.

Наприклад, замовник може заявити, що предметом закупівлі є «Послуги громадського харчування екологічними (або органічними) продуктами», але він не може замовляти «Послуги громадського харчування місцевими екологічними (або органічними) продуктами», так як визначення «місцевими» є дискримінаційним, адже не передбачає вільного руху продукції. Замовник може заявити, що предметом закупівлі визначено «Енергозберігаючі комп’ютери», але не в праві наполягати, що закуповуватиме «Комп’ютери, сертифіковані за програмою «Energy Star», оскільки вимогою сертифікату відповідності конкретної сертифікаційної системи він дискримінує інших постачальників, не надаючи рівних умов іншим пропозиціям. На практиці це означає, що замовник повинен мати впевненість, що формулювання предмету закупівлі штучно не обмежить участь усіх пропозицій, що відповідають встановленим вимогам, технічним, якісним та іншим характеристикам, у т.ч. екологічним.

Висновки

Ряд теоретиків і прихильників сталого розвитку вважають його найперспективнішою ідеологією 21 століття і навіть усього третього тисячоліття, яка, з поглибленням наукової обґрунтованості, витіснить усі наявні світоглядні ідеології, як такі, що є фрагментарними, неспроможними забезпечити збалансований розвиток цивілізації.

Сталий розвиток — це керований розвиток. Основою його керованості є системний підхід та сучасні інформаційні технології, які дозволяють дуже швидко моделювати різні варіанти напрямків розвитку, з високою точністю прогнозувати їх результати та вибрати найбільш оптимальний. Водночас з'явились дослідження американського вченого Н. Джорджеску-Рогена, який пов'язує розвиток економіки з природними обмеженнями та робить спроби поєднати термодинаміку з економікою довкілля. Дослідження Н. Джорджеску-Рогена проводились незалежно від К. Боулдинга, який у 1966 р. був визнаний за обґрунтування довкільних проблем принципу рівноваги речовини, а також від Г.Айреса і Л.Кохрсена, які використовували підхід балансу матеріалів та вхідних і вихідних системах.

Варто відзначити, що досягнення оптимального варіанта розвитку декларують ряд країн, у кожної країни свій шлях розвитку. В одних цей шлях «тільки починається, у інших вже розпочався, треті вже стали на шлях сталого економічного розвитку (США, Японія, країни Європейського Союзу)». Існує багато і таких країн, яким не до сталого розвитку і вони його не сприймають. На перше місце вони ставлять одну стратегічну мету — вижити. Саме такі країни провокують загрози, що поширюються до інших держав та їхніх регіонів. Досягти сталого розвитку регіонів надзвичайно важко, адже близьке сусідство з іншими державами формує загрозу екологічної небезпеки, а глобалізація, що стрімко набрала обертів, сприяє утворенню та загостренню економічних та соціальних небезпек, що зрештою торкаються регіонального роз

Список літератури

1. Берзіна С. В. Оцінка життєвого циклу продукції та екологічне маркування // http://waste.com.ua

2. Екологічне маркування в запитаннях та відповідях

3. Эколого-биологические основы производства нормативно чистой продукции : учеб. пособие / Л. Н. Гамко, Т. Л. Талызина, Е. В. Крапивина [и др.] ; под. общ. ред. Л. Н. Г­­амко. – Брянск, 2000. – 232 с.

4. Воронецька І. С. Формування екологобезпечної продукції на основі екологічного маркетингу / І. С. Воронецька // Агросвіт. – 2013. – № 5. – С. 23–26.

5. Ілляшенко С. М. Екологічність як чинник конкурентоспроможності продукції / С. М. Ілляшенко // Актуальні проблеми економіки. – 2012. – № 9. – С. 143–150.

6. Сус Т. Й. Страхування ризиків при вирощуванні екологічно чистої продукції / Т. Й. Сус // Економіка АПК. – 2012. – № 12. – С. 66–71.

7. Артиш В. І. Організаційно-економічні передумови формування ринку екологічно чистої продукції в Україні / В. І. Артиш // Економіка АПК. – 2009. – № 2. – С. 117–120.

8. Бурук Г. П. Формування механізму екологізації продукції та її виробництва, як основа підвищення конкурентоспроможності продукції [Електронний ресурс] / Г. П. Бурук // Сталий розвиток економіки. – 2012. – № 7. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Sre/2012_7/191.pdf. – Назва з екрану. – Дата звернення: 21.11. 2013.

28