3.3. Покриття корпусів

Багато металів та іншіх матеріалів при експлуатації руйнуються. Напри­клад, більшість металів, взаємодіючи з киснем повітря, окисляється, у результаті чого на їхній поверхні утворюється шар окислу, що має інакші фізичні властивості, ніж основний метал.

Процес руйнування проходить інтенсивніше в агресивному середовищі: морська вода, хімічно активні речовини, біологічні чинники, при підвищеній вологості навколиш­нього середовища, температурі, під впливом газів, що виділяються промисловим обладнанням.

Для захисту деталей їхню поверхню покривають матеріалами (покриттями), більш стійкими до впливу руйнуючих чинників. По призначенню всі покриття можна розділити на:

захисні (захищають поверхню від механічних, кліматичних та ін. факторів),

захисно-декоративні (для оздоблення деталей і захисту їхніх поверхонь)

спеціальні (додають поверхні спеціальні властивості, наприклад, підвищену провідність).

По зовнішньому вигляду (класу оздоблення) всі покриття підрозділяють на чотири кла­си. На поверхнях, виконаних по I класу оздоблення, не допускаються дефекти, які видно без застосування збільшувальних приладів. На поверхнях, виконаних по II класу, допус­ка­ються окремі малопомітні і для III класу - окремі помітні смітинки, риски і штри­хи. На поверхнях IV класу допускаються нерівності, пов'язані зі станом поверхонь, що фарбую­ть­ся.

У залежності від матеріалу, що наноситься на поверхню деталі, всі покриття підрозділяють на дві основні групи: покриття металеві та неметалеві (лакофарбові).

Металеві покриття застосовуються для захисту від корозії (особливо сильно схиль­ні до корозії чорні метали); для надання підвищеної поверхневої міцності з метою зменшен­ня зношування деталей; для декоративних цілей (колір, блиск, підвищення здатності до поліру­вання).

По способу нанесення металічні покриття розділяють на:

гальванічні, хімічні, гарячі та металізаційні.

В залежності від характеру захисту виробу від корозії металдеві покриття розділяють на катодні та анодні.

Для покриття корпусів приладів металами з відомих способів найбільше застосування знайшов гальванічний спосіб, при якому деталь, що підлягає покриттю, розміщується в спеціальній електролітичній ванні, наповненій водним розчином відповідних солей металу, та підключається до джерела постійного струму. При проходженні електричного струму через розчин на поверхні деталі відбувається електрохімічна реакція, завдяки якій метал з солі відновлюється до стану чистого металу та покриває поверхню деталі.

При гальванічному покритті кольорові метали витрачаються ощадливо, створю­ється можливість одержання шару покриття будь-якої товщини (від 0,5 мкм до 200 мкм); процес протікає при низькій температурі 20- 45С, рідше при 110 - 100С. Недолік га­льванічного способу покриття - неможливо одержати рівномірний шар по всій поверхні деталі, особливо на деталях складної форми. Це пояснюється тим, що товщина покри­ття в різних точках поверхні залежить від щільності струму в цих точках. Інший недолік гальванічного покриття - його пористість.

Неметалеві покриття (лакофарбові). Їх застосовують для оздоблення і захисту металевих і неметалевих корпусів. В залежності від призначення покриття підрозділяють на захисно-декоративні і захисні (вологостійкі, хімічно стійкі, бензостійкі, водостійкі, термостійкі і т.п.).