l_668_35127676

до якого переустрій суспільства відповідно до принципів, продиктованих розумом, були прихильниками теорії природного права.

Протестантизм – виник у середньвічній Європі в якості опозиції до католицької церкви, в ході руху Реформації, ідеалом якої було повернення до апостольського християнства.

Раціоналізм – філософська точка зору, яка наголошує першість і компетентність розуму (логічного ходу міркування) у пошуках правди. У історії філософії раціоналізм протиставляється емпіризму – філософській установці, яка кладе в основу пошуків істини досвід.

Реалізм – художній світогляд, що відображає життя у формах самого життя. У мистецтві й літературі реалізм прагне до найдокладнішого опису спостережених явищ, без ідеалізації. Проте поняття реалізм дуже широке: реалістичним можна назвати монументальне єгипетське мистецтво, але реалістами є й митці, які з фотографічною точністю копіюють природу. Популярність реалізму зумовлена загальною доступністю і зрозумілістю його мистецьких засобів, тому його тенденції в українському мистецтві проявлялися за кожної доби, і як стиль він актуальний понині.

Романіка – художнє світобачення, в якому представлена ідея гріховності світу й малості людини в ньому.

Романтизм – художній світогляд, що відображає конфлікт між універсумом і несумісним з ним ідеалом абсолютної свободи особистості. Характерними ознаками романтизму є заперечення раціоналізму, відмова від суворої нормативності в художній творчості, культ почуттів людини.

Сакральне – священне, протиставлене мирському, світу. Сакралізація – наділення предметів, об’єктів, процесів та іншого священним змістом, пов’язаним з особливим проявом Божественної волі. Сакральне – це те, що йде безпосередньо від Бога, передає частинку Божественної сутності. Сакральне розкривається у процесі освячення, а саме таким є церемоніальна процедура, в ході якої прості мирські дії виявляють прихований Божественний сенс або задум.

Секуляризація – це процес змін у взаємовідносинах релігії з суспільством у напрямі звільнення від релігійного впливу. Також перетворення церковної власності на державну власність.

Семіотика – загальна система знакових систем.

Символ – знак, в якому виявляється дієва присутність означуваного ним змісту.

Символізм – художній світогляд, орієнтований на відображення загального, абсолютного через образи конкретної реальності, переплавлені суб’єктивною свідомістю автора.

291

Симулякр – ключове поняття постмодерністської естетики, яке замінило художній образ; знак відсутності дійсності, правдоподібна подоба, симуляція, що не має за собою реальності.

Синкретичність – поєднання або злиття несумісних і напорівнюваних образів мислення та поглядів.

Скоморохи – професійнi мандрівні співці й актори (лицедії), учасники свят, обрядів, ігор.

Соціалістичний реалізм (скорочено соцреалізм) – термін, що закріпився у радянському мистецтвознавстві на окреслення художнього методу літератури і мистецтва. Соціалістичний реалізм був єдиним офіційно дозволеним в СРСР "творчим методом" літератури і мистецтва.

Станкові твори – рід живопису, твори якого мають самостійне значення і сприймаються незалежно від оточення. Буквально – живопис, створений на станку (мольберті).

Субкультура – це спільність людей, чиї переконання, погляди на життя і поведінку відмінні від загальноприйнятих або просто приховані від широкої публіки, що відрізняє їх від ширшого поняття культури, відгалуженням якої вони є.

Схоластика – систематична средньовічна філософія, сконцентрована навколо університетів і, яка є синтезом християнського (католицького) богослов’я і логіки Арістотеля.

Сюрреалізм – художній світогляд, який абсолютизує сферу підсвідомого.

Табу – сукупність заборон у сакралізованій системі цінностей. Теологія – сукупність релігійних доктрин про суть і дію Бога. Теоцентризм – філософська концепція, в основі якої лежить розу-

міння Бога як абсолютного, досконалого, найвищого буття, джерела всього життя і будь-якого блага.

Тотемізм – віра у містичний зв’язок, тобто "кровну" спорідненість певного роду, племені з якимось видом тварин чи рослин (тотемом).

Традиційне суспільство – суспільство, культура якого орієнтована на сакральні ідеї, на культ предків, на домінування ірраціональних цінностей.

Трубадури – середньовічні поети-співаки, автори пісень, звані часто менестрелями. Їх творчість охоплює період XI – XIII століть, його розквіт припав на XII – початок XIII століття.

Універсалії культури – історично зумовлена система понять осмислення світобудови, яка зберігає найбільш загальні уявлення про світ та місце людини в ньому.

Унія – союз, спілка, об’єднання, єдність.

292

Утопія – образ майбутнього, в якому за допомогою ідеалізованих символів сублімуються невдоволені бажання і стремління.

Фініфть – емаль, якою покривають візерунки на металевих виробах і фарфорі. Це тонкий шар легкоплавного скла, закріплений на поверхні керамічних і металевих виробів. Згодом фініфтю стали називати металеві вироби, оздоблені такою емаллю.

Фетишизм – одна із ранніх форм релігійних вірувань; поклоніння предметам неживої природи – фетишам, які нібито наділені чудодійною силою. Яскравим прикладом фетишизму у сьогоденні є носіння різноманітних амулетів, оберегів.

Фольклор (усна народна творчість) – художня колективна літературна і музична творча діяльність народу, яка засобами мови зберегла знання про життя і природу, давні культи і вірування, а також відбиток світу думок, уявлень, почуттів і переживань, народнопоетичної фантазії.

Фреска – живопис на вологій штукатурці, одна із технік настінного малярства, протилежна до "а секко" (розпис по сухому).

Холізм – філософія цілісності світу, людини та пізнання їх. Хронотоп – єдність просторових і часових параметрів.

Цензура – контроль держави, організації чи групи людей над публічним виявом думок і творчості індивіда. Як правило, проявляється у придушенні вияву певних ідей, торкання певних тем або вживання певних слів. Як привід до цензури часто називається намагання нібито стабілізувати суспільство, над яким уряд має контроль.

Цивілізація – поняття, введене у науковий словник французьким просвітником Мірабо у 1756 року. Під цим визначенням французькі просвітники мали на увазі суспільство, засноване на засадах розуму та справедливості. У сучасному значенні – це людська спільнота, яка впродовж певного періоду часу (процес зародження, розвиток, загибель чи перетворення цивілізації) має стійкі особливі риси в соціально-політичній організації, економіці та культурі (науці, технологіях, мистецтві тощо), спільні духовні цінності та ідеали, ментальність (світогляд).

Циклічний час – час, в якому немає руху вперед, відбувається повернення до того, що було, і немає відмінності між минулим, теперішнім, майбутнім, які зливаються в конкретному досвіді людини.

Час міфічний – сакральний час, непідкорений законам історичного часу; локалізований у міфах.

Язичництво – це загальне позначення дохристиянських політеїстичних (багатобожних) релігій на відміну від монотеїстичних (однобожних).

293

Використана література

Основна

1.Гетало Т. Є. Українська і зарубіжна культура : конспект лекцій

/Т. Є. Гетало, Н. Д. Пальм, І. В. Жеребятнікова. – Х. : Вид. ХДЕУ, 2002. – 92 с.

2.Глосарій з навчальної дисципліни "Культурологія" / укл. І. В. Малець, Т. Є. Гетало, Н. Д. Пальм. – Х. : Вид. ХНЕУ, 2009. – 144 с.

3.Культурологія : навчальний посібник / Н. Д. Пальм, Т. Є. Гетало, Д. Ю. Михайличенко та ін. – Х. : Вид. ХНЕУ, 2008. – 284 с.

4.Михайличенко Д. Ю. Практикум з навчальної дисципліни "Культурологія" : навчально-практичний посібник / Д. Ю. Михайличенко, Ю. В. Бєлікова, Ю. І. Потоцька. – Х. : Вид. ХНЕУ, 2009. – 191 с.

Додаткова

5.Багацький В. В. Культурологія : історія і теорія світової культури XX ст. / В. В. Багацький, Л. І. Кормич. – К. : Кондор, 2004. – 302 с.

6.Горовий А. В. Перший іконописець Київської Русі – Аліпій / А. В. Горовий. – К. : Наш час, 2008. – 140 с.

7.Європейська та українська культура в нарисах : навчальний посібник / за ред. І. З. Цехмістро, В. І. Штанько, В. С. Старовойт та ін. – К. : Центр навчальної літератури, 2003. – 320 с.

8.Ільїн В. В. Людина і світ / В. В. Ільїн, Ю. І. Кулагін. – К. : КНТЕУ,

2003. – 302 с.

9.Історія світової та української культури : підручник / В. Греченко, І. Чорний, В. Кушнерук та ін. – К. : Літера, 2005. – 463 с.

10.Історія української культури / за заг. ред. І. Крип’якевича. – 2-ге вид. – К. : Либідь,1999. – 651 с.

11.Історія української та зарубіжної культури : навчальний посібник / С. М. Клапчук, Б. І. Білик, Ю. А. Горбань та ін. ; за ред. С. М. Клапчука. – 6-те вид., випр. і доп. – К. : Знання-Прес, 2007. – 358 с.

12.Козьякова М. И. История. Культура. Повседневность. Западная Европа: от античности до 20 века / М. И. Козьякова. – М. : Весь мир,

2002. – 320 с.

13.Корінний М. М. Короткий енциклопедичний словник з культури / М. М. Корінний, В. Ф. Шевченко. – К. : Україна, 2003. – 384 с.

294

14.Крававич Д. Українське мистецтво. Т. 2 / Д. Крававич, В. Овсійчук, С. Черепанова. – Львів: Світ, 2004. – 267 с.

15.Культурология : учебное пособие / под ред. проф. А. Н. Марковой. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2003. – 319 с.

16.Культурологія: теорія та історія культури : навчальний посібник

/за ред. І. І. Тюрменко, О. Д. Горбула. – К. : ЦНЛ, 2004. – 254 с.

17.Культурологія: українська та зарубіжна культура / М. М. Закович, І. А. Зязюн, О. М. Семашко та ін. – К. : Знання, 2004. – 567 с.

18.Наливайко Д. Українське бароко. Т. 1 / Д. Наливайко, Д. Гор-

бачов. – X. : Акта, 2004. – 636 с.

19.Откович В. П. Народна течія в українському живопису 17 – 18 ст.

/В. П. Откович. – К. : Наукова думка, 1990. – 96 с.

20.Подольська Є. А. Культурологія : навчальний посібник / Є. А. Подольська, В. А. Лихвар, К. А. Іванова. – 2-ге вид. допов. – К. : ЦНЛ,

2005. – 390 с.

21.Українська та зарубіжна культура : навчальний посібник / за наук. ред. Л. Є. Дещинського. – Львів : Бескид Біт, 2005. – 304 с.

22.Українська та зарубіжна культура : підручник. / за ред. В. О. Лозового. – 2-ге вид. – Х. : Одіссей, 2008. – 376 с.

23.Українське мистецтво в полікультурному просторі : навчальний посібник / О. Рудницька, Л. Кондрацька. – К. : Єксоб, 2000. – 270 с.

24.Український портрет 16 – 18 століть / укл. Г. Бєлікова, Л. Членова. – К. : Артанія Нова, Хмельницький : Галерея, 2006. – 352 с.

25.Чорна Н. В. Історія української культури : навчальний посібник

/Чорна Н. В., Горячковська Г. М. – Х. : ХНУРЕ, 2012. – 200 с.

26.Шейко В. М. Історія української культури : навчальний посібник

/В. М. Шейко, Л. Г. Тишевська ; за наук. ред. В. М. Шейко. – К. : Кондор,

2006. – 258 с.

295

НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ

Пальм Наталія Дмитріївна Гетало Тетяна Євгенівна

ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

Навчальний посібник для студентів усіх спеціальностей

усіх форм навчання

Відповідальний за випуск Кузь О. М.

Відповідальний редактор Сєдова Л. М.

Редактор Бутенко В. О.

Коректор Мартовицька-Максимова В. А.

Видавець і виготівник – видавництво ХНЕУ, 61166, м. Харків, пр. Леніна, 9а

Свідоцтво про внесення до Державного реєстру суб’єктів видавничої справи

Дк № 481 від 13.06.2001 р.

296