l_668_35127676

в) скульптури; г) картини.

12. Гуманізм – це:

а) якість індивіда залишатися самим собою; б) первісна психічна структура, що складає сутність колективного;

позасвідомого; в) система, що визнає цінність людини як особистості;

г) релігійне вчення про кінечну долю світу.

14.До діячів Відродження не відносять: а) Н. Макіавеллі; б) Т. Мора; в) Т. Кампанелла;

г) Ф. Аквінського.

15.Співвіднесіть:

16.Перехід від релігійного регулювання суспільних та державних інститутів до раціоналізованого обґрунтування їх діяльності має назву:

а) секуляризація; б) раціоналізація; в) модернізація; г) еволюція.

17.Співвіднесіть:

281

18.Дегуманізацію мистецтва можна визначити як: а) позбавлення мистецтва орієнтації на людину;

б) спрямування мистецтва на висвітлення загальнолюдських проблем; в) політизація мистецтва.

19.Модернізм як художня практика виник:

а) у ІІ пол. XX – на поч. ХХІ ст. ; б) на поч. ХХ ст. ;

в) наприкінці ХIХ ст.

20.Ідеологами мистецтва модернізму були: а) X. Ортеґа-і-Ґассет та М. де Унамуно;

б) X. Ортеґа-і-Ґассет та М. Фуко; в) М. Фуко та Г. Маркузе.

21.Українські братства XVI – XVII ст. були об’єднаннями: а) господарчими; б) шкільницькими, що мали за мету поширення писемності;

в) релігійно-національними; г) культурницькими.

22.Перша книга в Україні була надрукована:

а) Франциском Скориною; б) Йоганесом Ґутенбергом; в) Іваном Федоровим; г) Памфіліо Кастальді.

23.Український бароковий портрет втілює: а) гармонію людини й оточення; б) розчинення людини у світі; в) вилучення людини зі світу;

г) конфлікт між особистістю і суспільством; д) внутрішній особистісній конфлікт.

24.У словах персонажа української новели:

"Як мені хочеться взяти перо, обмакнути в блакить неба, в шумліви води, в кров свого серця, і все списати, востаннє списати, що бачив, що почував" відображено художню мову:

а) романтизму; б) реалізму; в) символізму;

282

г) модернізму; д) постмодернізму.

25.У рядках українського поета: "Живе світ у руїні. Гинучи, вікує. / Хвилює, хоч застиглий: згуба скрізь чатує. / Упавши, підніметься. Вставши, упадає" – відображено модель світу доби:

а) бароко; б) класицизму;

в) романтизму; г) реалізму; д) модерну.

26.У системі цінностей української культурної традиції домінують: а) розум; б) серце; в) воля; г) дія;

д) недіяння.

27.Українська культура ХХ ст. утверджує перемогу:

а) антропоцентризму; б) антропоморфізму; в) космоморфізму.

28. Маргінальність – це:

а) існування на межі культур та конфлікт з домінуючими культурними установками;

б) незалежність від культурних традицій та умовностей; в) особлива культурна ідентичність.

29.Спосіб мислення, світосприймання, духовній настроєності, властивий як людині, так і народу в цілому, – це:

а) фундаменталізм; б) менталітет; в) синегрійність; г) пасіонарність.

30.Автором терміна "соціокультурна динаміка" є:

а) О. Шпенглер; б) С. Хантінгтон; в) П. Сорокін; г) А. Тойнбі.

283

Глосарій

Абстракціонізм – художній світогляд, у якому декларується відмова від відображення фігуративів.

Абсурдизм – художній світогляд, який базується на екзистенціалістській ідеї безсенсовості людського буття.

Авангардизм – загальна назва напрямів нової культури з прагненням до новаторства не лише у художній мові, а й передусім у сфері прагматики (реалізація "художньої антиповедінки").

Агональність – принцип змагальності, полемічності, що лежав в основі давньогрецької культури.

Акультурація (acculturare – від лат. ad – до і cultura – утворення, розвиток) – процес взаємовпливу культур, сприйняття одним народом повністю чи частково культури іншого народу. Слід розрізняти акультурацію та асиміляцію, за якої відбувається повна втрата одним народом своєї мови та культури за контакту з іншим, більш домінантним. При цьому, без сумніву, акультурація може бути першим кроком на шляху до повної асиміляції.

Алхімія – наука Середньовіччя. Своїм головним завданням алхіміки вважали перетворення ("трансмутацію") неблагородних металів на благородні за допомогою уявної речовини – "філософського каменя".

Антиномія – суперечність між двома взаємовиключними положеннями. Антиномія є суперечністю між двома твердженнями, що взаємно виключаються, але визнаються однаковою мірою істинними. Поняття антиномії зустрічається в античній філософії і середньовічній схоластиці.

Антропогенез – походження і розвиток людського роду. Антропологія – наука про походження, поведінку, фізичний, соціаль-

ний і культурний розвиток людини.

Антропоцентризм – філософське вчення, за яким людина є центром Всесвіту і метою всіх подій, які в ньому відбуваються.

Артефакт – створене людиною, суспільством, продукт культури. Архетип – прообраз, прототип, первісна форма споконвічних уяв-

леннях про світ, що знаходять своє вираження в міфах, віруваннях, снах, творах мистецтва.

Аскетизм – обмеження і придушення плотських потягів, бажань ("убивання плоті") як засіб досягнення релігійних або етичних цілей. Крім того, А. є також і нормою моральності (готовність до самообмеження, уміння йти на жертви).

Бароко – художній світогляд, що відображає динамізм світомоделі і внутрішню суперечливість людини. Хронологічно бароко слідує за Рене-

284

сансом, йому спадкує класицизм. Бароко – це стиль у живописі, скульптурі, музиці, літературі та архітектурі кінця ХVI – VIII ст. Він висловлює бажання насолоджуватись дарунками життя, мистецтва і природи.

Братства – національно-релігійні громадські організації українських (русинських) і білоруських (литовських) православних міщан у XVI – XVIII ст.

Бріколаж – нашарування несумісних у реальності подій.

Ваганти – це мандрівні школярі або студенти у середньовічні часи, XI – XIV століття у Західній Європі, що складали вірші, виконували пісні та декламували прозу на площах міст та на різних зібраннях.

Вертеп – це мандрівний театр маріонеток, поширений в основному в Україні, в барокову добу (ХVII – ХVIII століття). Мав форму двоповерхового дерев’яного ящика. На другому поверсі показували різдвяну драму; на першому – механічно прив’язану до неї сатерічно-побутову інтермедію.

Відродження (Ренесанс) – культурно-філософський рух кінця Cередньовіччя – початку Нового часу, що ґрунтувався на ідеалах гуманізму та орієнтувався на спадщину античності.

Гармонія – зв’язок, порядок; лад; злагодженість, відповідність, струн-

кість.

Геліоцентризм – вчення в астрономії і філософії, яке ставить сонце в центр Всесвіту, а навколо нього (точніше, навколо спільного центра мас всієї його системи) обертаються усі тіла, в тому числі планети і зокрема Земля. Протилежне вчення – геоцентризм.

Герменевтика – мистецтво і вчення про способи тлумачення текстів. Герой – смертна людина, дії якої спрямовані на підкорення хаосу.

Гінекократія – влада жінок.

Глобальні проблеми людства – комплекс проблем і ситуацій, що зачіпають життєві інтереси всіх народів світу і вимагають для свого розв’язання колективних зусиль світової громадськості (екологічні проблеми, гонка озброєнь, хвороби тощо). Глобальні проблеми людства стосуються як поверхні землі, так і Світового океану, атмосфери планети, навколоземного космічного простору.

Гомогенність – однорідність.

Готика – це художній стиль, що виявився завершальним етапом у розвитку середніх століть культури країн Західної Європи (між серединою XII і XVI століть).

Гуманізм – це світогляд, у центрі якого знаходиться ідея людини як вищої цінності; виникло як філософська течія в епоху Відродження.

Деїзм – віра в Бога-творця світу, але невіра в його подальшу діяльність у цьому світі (тобто, в подальшому він не втручається – на противагу теїзму).

285

Декаданс – загальна назва кризових явищ у мистецтві і культурі кінця ХIХ – початку ХХ століть.

Демократія – політичний режим, за якого єдиним легітимним джерелом влади в державі визнається її народ.

Діаспора (грец. Διασπορά – "розсіяння") – будь-яке представництво етнічних одиниць за межами материнського етнічного регіону, котрі усвідомлюють свою генетичну або духовну з ним єдність. Поняття походить мовно з давньогрецької, але змістовно – з іудейської традиції.

Дидаскал – учитель в Стародавній Греції і Візантії. Також так називали вчителів у братських школах України і греко-латинських школах Російської держави XVII століття.

Еволюція – термін, який позначає сукупність усіх змін у популяції організмів протягом поколінь.

Егалітарність – зрівняльний, рівний, рівноправний. Екзистенціалізм – філософський світогляд, який утверджує унікаль-

ність існування світу людської суб’єктивності.

Експресіонізм – художній світогляд, який відобразив ситуацію безвихідності самотньої людини у ворожому їй світі.

Елітарна культура – культура, що ґрунтується на існуванні специфічних форм мистецтва, зрозумілих лише невеликій групі людей, які мають досить високий інтелектуальний рівень, відповідні духовні запити, особливу художню сприйнятливість.

Ентропія соціально-культурна – процес зниження рівня системноієрархічної впорядкованості, культурного комплексу будь-якого суспільства.

Етимологія – розділ знань, який вивчає походження слів мови. Етногенез – процес утворення етнічної спільності, походження народів

на базі різних етнічних компонентів.

Етнос – група людей, об’єднаних спільними ознаками: об’єктивними або суб’єктивними. Різні напрями в етнології включають в ці ознаки походження, мову, культуру, територію проживання.

Епос – розповідь про події минулого, побудована за принципом гіперболізації.

Есхатологія – філософсько-релігійні уявлення про долю світу і людини, про конечність існування світу.

Єзуїти – Товариство Ісуса (Societas Jesu), монаший чин, заснований в 1534 році Ігнатієм Льойолею. У 1540 році затверджений папою Павлом III для протидії реформі Лютера.

Єресь – свідоме відхилення від догматів віри, яке пропонує інший підхід до релегійного вчення; виділення зі складу церкви нової громади.

286

Зернь – російська назва одного з прийомів філіграні – техніки декорування дорогоцінного металу в ювелірному мистецтві – золота, платини, срібла.

Знак – матеріальний предмет, явище, подія, які виступають представником іншого предмета і використовуються для збереження і передачі інформації.

Ідентифікація (від лат. identicus – тотожний і facio – роблю) – це процес неусвідомлюваного ототожнення себе з іншим суб’єктом, твариною, предметом, групою, взірцем, ідеалом, організацією, соціальним інститутом.

Ієрархічність – поділ на вищі й нижчі посади, чини; суворий порядок підлеглості нижчих щодо посади або чину осіб вищим.

Іконопис – від релігійного мистецтва.

Імпресіонізм – художній світогляд, орієнтований на суб’єктивне відображення миттєвостей буття, заснований на принципі безпосередньої фіксації вражень, спостережень, співпереживань. Проявив себе у живописі, а також в літературі та музиці, виник у 1860-х роках та остаточно сформувалася у другій половині ХIХ століттяу Франції.

Індульгенція – у римо-католицькій церкві, відпущення тимчасових покарань за вже прощені Богом гріхи в таїнстві примирення.

Інквізиція – судово-слідча організація, створена католицькою церквою в XIII столітті для розслідування єресей.

Інтеграція (від лат. Integrum – ціле, integration – відновлення). Це процес поєднання, взаємопроникнення будь-яких елементів (частин) в одне ціле. Процес взаємозближення і утворення взаємозв’язків. А також інтеграція може виступати в якості процесу згуртування, об’єднання політичних, економічних, державних і громадських структур у рамках регіону, країни, світу.

Ірраціональний – той, що перебуває за межею розуму, алогічний. Калокагатія – естетичній ідеал гармонії духовного і фізичного в лю-

дини.

Канон – сукупність правил, яка визначає ідеальність образу. Класицизм – художній світогляд, який моделює раціональний образ

світу.

Клір – узагальнена назва священнослужителів у Християнській Церкві, на відміну від мирян.

Козацьке бароко або Українське бароко – назва архітектурного стилю, що був поширений в українських землях Війська Запорозького у XVII – XVIII ст. Виник унаслідок поєднання місцевих архітектурних традицій та європейського бароко.

Колективізм – висуває на перший план громаду й суспільство, ставлячи групову мету над особистою.

287

Контркультура – в широкому значенні напрям розвитку культури, який активно протистоїть "офіційній" традиційній культурі, будь-які форми девіантної поведінки. У такому розумінні контркультура зближається з поняттям альтернативної культури.

Концептуалізм – художній світогляд, в якому дійсність замінюється її вербалізованою концепцією.

Концептуальне мистецтво – мистецький рух постмодернізму, що склався в кінці 1960-х років під впливом дадаїстів, майстрів поп-арту й мінімального мистецтва. Концептуалісти ставлять своїм завданням перехід мистецтва від виконання художніх творів до вільних, від матеріального втілення "художніх ідей", (тобто концептів – загальних уявлень). Творчість осмислюється концептуалістами як близький за духом хеппенінгу, але статично зафіксований процес залучення глядача в "гру ідей". Це оформляється у вигляді графіків, діаграм, схем, цифр, формул, написів тощо.

Концепція – система поглядів на ті чи інші явища, процеси; спосіб розуміння, трактування певних явищ, подій; ідея певної теорії.

Космос – модель буття, яка виступає образом впорядкованості світу. Космоцентризм – філософській світогляд, де космос є категорією

за якою світ є впорядкованою й структурно організованою цілісністю. Критичний реалізм – художній напрям, в основі якого – принцип

історизму, правдивого зображення дійсності. Виник у 20-х роках XIX століття у Європі як заперечення художнім принципам романтизму. Для реалізму характерна типізація як засіб розкриття соціальних якостей особи. Реалізм створює типові характери за типових обставин.

Культура – це специфічний спосіб організації та розвитку людської життєдіяльності, представлений продуктами матеріальної й духовної праці, системою соціальних норм й настанов, духовними цінностями, сукупністю відносин людей з природою, між собою та ставленням до власної особистості, це система життєвих орієнтацій суб’єкта.

Культурогенез – процес появи і становлення культури будь-якого народу і народності загалом і появи культури як такої в первісному суспільстві.

Культурологія – це наука, яка вивчає закономірності виникнення, розвитку та функціонування культури; досліджує становлення духовного світу особистості, творчі досягнення людства, діяльність соціальних інститутів, що здійснюють процес культурної спадкоємності.

Куртуазія – система правил поведінки при дворі.

Лінійний час – образ часу, в якому домінує рух "уперед", що розуміється як історія з відповідним минулим, теперішнім і майбутнім.

288

Літопис – хронологічно послідовний запис історичних подій, зроблений їх сучасником.

Логос – першооснова буття в його впорядкованості та законовідповідності; раціональна діяльність розуму, спрямована на усвідомлення системності й гармонійності світу.

Магія – це обряди, зв’язані з вірою в здатність людини надприродним шляхом впливати на людей, тварин, явища природи.

Маньєризм – від maniera – "манера", "стиль", буквально – примхливість, химерність, штучність) – течія в європейському мистецтві та архітектурі XVI століття, що відобразила кризу гуманістичної культури Відродження.

Маргінальність – поняття, яке традиційно використовується в соціальній філософії і соціології для аналізу пограничного становища особистості щодо будь-якої соціальної общини, що накладає при цьому певний відбиток на її психіку і образ життя.

Масова культура (або поп-культура, популярна культура) –

культура, яка популярна та переважна серед широких верств населення в даному суспільстві, переважно комерційно успішна та елементи якої знаходяться повсюди: в кулінарії, одязі, споживанні, засобах масової інформації, в розвагах (наприклад, у спорті і літературі) – контрастуючи з "елітною культурою".

Ментальність – світосприйняття, яке формується на глибокому психічному рівні індивідуальної або колективної свідомості, сукупність психологічних, поведінкових настанов індивіда або соціальної групи.

Механіцизм – світогляд, що пояснює розвиток природи і суспільства законами механічної форми руху матерії.

Мініатюри – невеличкий за обсягом твір у рукописах, книгах, на полотні тощо.

Міф – сказання, передавальне уявлення людей про світ, місце людини в ньому, про походження всього сущого, про Богів і героїв. Специфіка міфів виступає найбільш чітко в первісній культурі.

Мозаїка – це орнаментальні композиції, виконані з природних елементів, емальних, керамічних плиток.

Мова – система знаків, за допомогою яких здійснюється комунікація.

Модерн – художній світогляд, який тяжіє до естетизації навколишнього середовища.

Модернізм – термін мистецтва, що використовується для виниклих на початку ХХ століття спроб порвати з художніми традиціями ХIХ століття; заснований на концепції домінування форми на противагу змісту.

289

Національна ідея – акумулятор прогресивних національних програм, політичних ідей, гасел, цінностей, рушій національного прогресу, основа національно-визвольних рухів, національної самосуверенізації. Національна ідея становить платформу національної ідеології, визначає теоретичні засади національної свідомості.

Натурфілософія – це філософія природи, тлумачення природи, розглянутій в її цілісності.

Неоміфологізм – спосіб осмислення травмуючої дійсності на основі принципу антропоморфності міфологічного світосприймання в природі та суспільстві.

Ордер в архітектурі – тип архітектурної композиції, що заснований на художній переробці стоєчно-балочної конструкції і має визначені склад, форму і взаєморозташування елементів.

Пантеїзм – вірування чи вчення, яке представляє природний світ, включаючи людину, частиною божества.

Пластичність – домінанта телесної, об’ємної форми в культурній традиції.

Полемічна література – під полемічною літературою розуміють сукупність художньо-публіцистичних творів, які були написані у формі церковно-історичних трактатів, відкритих листів, послань, промов. Така форма літератури закликала до дискусії, суперечки протилежних сторін, тобто до полеміки.

Поліс – корпорація вільних громадян, в який статус члену колективу обумовлений правом на частину суспільної власності.

Поп-арт (англ. pop art, скорочено від popular art – популярне мистецтво) – неоавангардистський напрям у 60-х рр. ХХ ст., що на противагу абстрактному мистецтву має предметний характер. Митці цього напряму використовують у своїх композиціях побутові предмети, промислові відходи тощо.

Постімпресіонізм – художній світогляд, орієнтований на створення міфопоетичної моделі світу з відображенням її філософських і символічних начал буття.

Постмодернізм – світоглядно-мистецький напрям, що в останні десятиліття ХХ століття приходить на зміну модернізму. Цей напрям – продукт постіндустріальної епохи, епохи розпаду цілісного погляду на світ, руйнування систем – світоглядно-філософських, економічних, політичних.

Просвітництво – це широка ідейна течія, яка відображала антифеодальний, антиабсолютистський настрій освіченої частини населення у другій половині XVII – XVIII століття. Представники цієї течії: вчені, філософи, письменники, вважали метою суспільства людське щастя, шлях

290