38) Характеристика учбової діяльності підлітка.

1. Підлітковий вік охоплює період 10(11)-15 років. Його називають перехідним, «важким», «критичним». 2. Навчання в житті підлітка займає значне місце. Це не тільки 45 хв. уроку, а і ситуація спілкування з однокласниками, вчителями.

3. У значної частини підлітків з`являється інтерес і стійкі нахили до розумової роботи, до окремих галузей науки, техніки, мистецтва, тому самостійна діяльність виходить за межі шкільної програми.  4. Нове у розвитку інтелекту підлітка полягає у зміні його відношення до пізнавальних задач, які вимагають перш за все їх попереднього осмислення, рішення через побудову різних гіпотез та їх перевірку.  5. Установка на запам`ятання дослівно все менше використовується, йде інтелектуалізація пам`яті:

       - збільшується запас прийомів опосередкованого запам`ятання;

       - збільшується кількість дітей, які використовують ці прийоми.  6. Старші підлітки замислюються над тим, чи будуть вони закінчувати повну середню школу, чи здобувати професію після закінчення 9 класів, і це визначає їх відношення до навчання.  7. Самостійність підлітків спочатку носить характер не об`активний, а суб`активний.8. Пильна увага до недоліків зберігається протягом всього підліткового віку.9. Більшість підлітків одночасно орієнтується на декілька осіб, тобто бажаний образ особистості створюється з позитивних рис різних людей.10. Моральні якості формуються під впливом середовища однокласників.

11. Підліткам значно простіше порівнювати себе з однолітками, ніж з дорослими, і бачити недоліки, успіхи, досягнення. 12. Найважливішою новизною в розвитку особистості підлітка є те, що предметом діяльності підлітка стає він сам: в одному випадку він себе стримує, в іншому -зламує, в третьому створює по-новому, він починає сам впливати на себе, сам себе формує, створює як особистість.

 13. Важливо, що підлітки пізнавально-оціночну діяльність здійснюють разом з іншими людьми і вона розгорнута в зовнішньому словесному плані. 14. У підлітковому віці яскраво виражена потреба у високій оцінці і хорошому відношенні оточуючих людей.

39) Розвиток пізнавальних процесів у підлітка. У підлітковому віці пізнавальні процеси зазнають важливих змін, наближаючись у своїх параметрах до «дорослого» рівня. Зокрема, дістають подальшого розвитку специфічно людські, соціально зумовлені види пізнавальних процесів: довільна та внутрішня увага, спостережливість, теоретичне мислення, словесно-логічна пам´ять, мовлення, уява. Вдосконалюється регульованість пізнавальних процесів, свідоме ставлення підлітка до їх використання при вирішенні складних навчально-пізнавальних задач. Важливий вплив на пізнавальну сферу підлітка справляє мислення, внаслідок чого відбувається інтелектуалізація пізнавальних процесів. Сприймання супроводжується пошуком, міркуваннями. Пам´ять побудована на аналізі та розумінні матеріалу і спирається на використання прийомів запам´ятовування. Увага підлітка стає необхідним компонентом його вмінь вчитись. Виробляється свідоме зосередження на певних об´єктах, що відзначається тривалістю та стійкістю щодо відволікань. Зростають можливості розподілу та переключення уваги, обсягу та її концентрації. Це стосується не тільки зовнішньої, але й внутрішньої уваги, яка особливо важлива для оволодіння значним за обсягом теоретичним матеріалом. Показники уваги підлітка можуть бути досить високими, але залежать від його особистого стану, яким йому не завжди вдається керувати. Такими ситуаціями, що утруднюють всю пізнавальну діяльність підлітка є навчальні випробування, коли підвищується рівень мотивації, зростає тривожність тощо. Розвиток уваги в цьому віці безпосередньо пов´язаний з формуванням наполегливості, а її зростаюча довільність є прямим проявом вольової активності підлітка. Мовлення. У підлітковому віці продовжується процес оволодіння рідною мовою в її основних функціях: спілкування, пізнання, самовираження. Внаслідок засвоєння теоретичних знань з «мовних» предметів у підлітка розвивається свідоме ставлення до користування мовою, розширюється розуміння значення та законів рідної мови на основі порівняння її з іноземною. Основним у цьому віці є вдосконалення мовлення як засобу спілкування. Посилюється інтерес до оволодіння засобами виразності мовлення, необхідними для відстоювання власної думки, доведення своєї правоти чи спростування позиції товариша. Значно зростає лексичний запас, поповнюючись науковими термінами, словами на позначення абстрактних понять та якостей міжособистісних взаємин, психічних станів, індивідуальних особливостей людей. Вдосконалюється писемне мовлення підлітків, наближуючись до літературної мови, формується здатність адекватніше висловлювати абстрактні думки. Розвивається чутливість до художнього слова, часто виникає потяг до написання віршів, щоденників. Мовні дії стають більш контрольованими. Водночас, у підліткових мікрогрупах формується своя особлива «мова», яка страждає лексичною обмеженістю, наявністю жаргонних слів і призначена для збереження групових «таємниць». Мовлення підлітка, як і інші пізнавальні процеси, розвивається під впливом мислення, що знаходить виявлення у нагромадженні досвіду активного використання різноманітних мовних категорій, ускладненні граматичної й синтаксичної форм мовлення, в особливій ролі внутрішнього мовлення, як засобу мислення та підготовки до спілкування. Мовлення стає контекстним, все менше пов´язаним з конкретною ситуацією, хоч елементи ситуативності ще зберігаються.

40)?

41) Специфіка агресії у підлітковому віці.Агресивна поведінка підлітків, на думку С.Шабанової, постає як спосіб задоволення потреби у спілкуванні; самовираження та самоствердження; реакція на неблагополучну ситуацію, що клалася у сім’ї, та на жорстоке ставлення з боку батьків; досягнення значущої мети. Таким чином, у підлітковому віці агресивна поведінка являє собою своєрідний захисний механізм. Агресія підлітків має певні особливості: 1. Жертвами агресії стають близькі люди—рідні, друзі. Це, свого роду, феномен «самознищення», оскільки такі дії спрямовані на руйнування споріднених зв’язків—життєвої основи існування людини. 2. Далеко не всі агресивні підлітки виховуються в неблагополучних родинах, багато хто з низ, навпаки, мають заможних і турботливих батьків. 3. Агресія часто виникає без реального приводу (Ю.Можгинський). Підлітковий вік як у хлопчиків, так і у дівчаток, як стверджує А.Реан, має певні вікові періоди з більш низьким та більш високим рівнем агресивної поведінки. На першій стадії підліткового періоду (у 10-11 років) дитину характеризує вельми критичне ставлення до себе. Близько 34% хлопчиків і 26% дівчаток дають собі негативні характеристики, відзначаючи переважання негативних рис і форм поведінки, зокрема грубості, жорстокості. При цьому у дітей цього віку переважає фізична агресивність і найменше виражена агресивність непряма. Вербальна агресія і негативізм знаходяться на одному ступені розвитку.

Негативне ставлення до себе зберігається і на другій стадії підліткового віку (12-13 років), обумовлюючись, значною мірою, оцінками тих, хто їх оточує, як дорослих, так і однолітків. У цьому віці найбільш вираженим стає негативізм, спостерігається зростання фізичної і вербальної агресії. На третій стадії підліткового віку (14-15 років) спостерігається зіставлення підлітком своїх особистісних особливостей, форм поведінки з певними нормами, прийнятими в референтних групах. При цьому на перший план у них виходить вербальна агресивність. Неістотно зростають негативізм, фізична та непряма агресивність. Отже, становлення агресивної поведінки у підлітків—складний процес, в якому взаємодіє багато факторів. Агресивна поведінка визначається впливом сім’ї, однолітків, засобів масової інформації. На становлення агресивної поведінки підлітка впливає ступінь згуртованості родини, характер взаємостосунків між її членами, близькість між батьками та дітьми, стиль сімейного керівництва. Визначення шляхів попередження чи корекції проявів агресії пов’язане з чинниками, що впливають на особистість підлітка.

42) Вік першокласників припадає на перехід від доопераційного мислення до мислення на рівні конкретних операцій. Діти цього віку здатні встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, якщо вони можуть безпосередньо спостерігати за зміною об’єкту. Досягнення рівня конкретних операцій відкриває можливості для учнів 2 – 4 класів теоретично міркувати про світ, в якому вони живуть і створює основу для досягнення стадії формальних операцій, яка розпочинається уже в 11 – 12-річних дітей.  Спостерігаю як під впливом навчання в мисленні школярів змінюються співвідношення образних і абстрактних компонентів.  З учнями першого і частково другого класів застосовую переважно практично-дієвий і образно-мовний аналіз. Діти порівняно легко розв’язують задачі, коли можна використати практичні дії із самими предметами, наприклад, паличками, кубиками, геометричними предметами або виділити ознаки частин предметів, спостерігаючи їх. Розглядаючи частини і властивості предметів, учні знаходять серед них головні, виявляють їх взаємозв’язки і взаємозалежності. Обсягом аналізу є предмети, явища, процеси, дії, вчинки людей, мовні явища. Порівнюючи нові й раніше пізнані предмети чи явища, школярі аналізують, висловлюючи результати цих процесів у формі суджень . Аналіз переходить у абстрагування, яке стає важливим компонентом розумової діяльності учнів, потрібним для узагальнення і формування понять. У молодших школярів розвиваються різні види абстракції, пізніше навчаю учнів користуватися схемами. Схема полегшує застосування узагальнень на практиці, оскільки вона поєднує в собі риси наочного й абстрактного. Це можуть бути схеми речень, задач тощо. Вважаю, що узагальнення в засвоєнні і розумовому розвитку молодших школярів відіграє свою важливу роль, оскільки воно переходить у „вторинну” конкретизацію, застосування результатів узагальнення в нових пізнавальних і практичних ситуаціях. Переходи від загального, абстрактного до конкретного здійснюються учнями не без труднощів. Особливості цих труднощів і успіхи в їх переборенні зумовлюються віком дітей та змістом тих навчальних завдань, які ставляться перед ними .