35) Види й образи уяви в молодшому шкільному віці.

Основна тенденція в розвитку уяви у м.ш. полягає в переході від переважно репродуктивних її форм до творчої переробки уяви, від простого комбінування до логічно обґрунтованої побудови нових образів. В цьому віці необхідно приділяти багато уваги розвитку уяви, бо недостатній розвиток може привести до гальмування художнього сприймання не тільки в цьому віці, а й на наступних етапах розвитку. Зростає вимогливість дитини до витворів своєї уяви. З віком малюнки дітей стають повнішими, збільшується кількість зображених деталей. Зростає швидкість утворення образів фантазій. Чим менша за віком дитина поч.кл. тим більше у них виникає образів Що складаються з одного предмету і менше що складаються з груп предметів. Засвоєння м.ш. змісту прочитаних оповідань, розв’язання ними математичних задач, розуміння природних явищ, історичних подій, потребує створення нових образів. Учні м.ш.кл. успішно справляються з такими завданнями в роботі над текстом тоді коли вони уявляють собі ті події про які йдеться. Створення таких уявлень допомагає учням зрозуміти зміст тексту узагальнити в коротких назвах його окремі частини і краще його запам’ятати. Успіхи в засвоєнні м.ш. усних і писемних робіт збагачує зміст образів, змінює їх утворення. Велику роль у розвитку уяви відіграє читання худ.літ., художній опис дає можливість уявити собі картину, перенестись з ним у зображувальну обстановку, бачити і чути героїв творців. Учні 3-4 кл. при завданні розв’язати задачі с поясненням і без пояснень, то при розв’язанні задач с поясненням більшість учнів виявляють елементи уяви різного рівня.

36) Навчальна діяльність як провідна діяльність у молодшому шкільного віці.

Зі вступом дитини до школи її провідною діяльністю стає навчальна. Ця діяльність визначає переважно інтелектуальний розвиток дітей від 6 до 11 р. Поряд із засвоєнням змісту систем наукових понять дитина опановує способи організації нового дня. Учбові дії, планування, контроль, оцінка та самооцінка набувають іншого змісту тому що діє в системі наукових понять припускає чітке виділення ним взаємозалежних окремих етапів. У цей період з’являється якісно нова властивість людської психіки рефлексія. Це можливість дитини виділяти особливості своїх дій і робити їх предметом аналізу. М.ш. починає орієнтуватись на загальнокультурні зразки дії, якими він опанує в діалозі з дорослими. Діалог допускає взаєморозуміння можливість і необхідність прийняття точки зору іншої людини. Для того щоб суттєві властивості і відношення речей та предметів дитині треба вчитися керувати своїми психічними процесами, своїм внутрішнім світом, це потребує від дитини м.ш. віку вміння ставити перед собою навчальну задачу та знаходити способи її рішення, оцінювати та контролювати себе. Усе це формується в навч. Діяльності, але без допомоги дорослих дит. Не навч. керувати собою. В засвоєнні наукових понять формує внутрішній план дії. У ньому виявляється змістовне орієнтування на вся виміри часу. Засвоєння закономірностей речей і явищ дозволяє дитині передбачати дитині свої дії і перетворення предметів що відбув., уміє планувати власні рухи в просторі і часі. Вміє керувати своїми псих. процесами, внутрішній план дій визначається змістом взаємин і взаємодії дитини з дорослим, як носієм суспільно-значимих способів дій і моральних норм. Оцінка навч. дій з боку дорослого повинна припускати постановку відомого дитині критерію, тоді оцінка стає змістовною. Батьки повинні самі побачити змістовну сторону оцінки і навчити цьому баченню дитину, а не спиратись на соц.. значення оцінок. Тип мислення дорослого стає типом мислення дітей. Оцінка і відносини дорослого стають еталоном дій дитини, але в м.ш. віці відбув. І важлива зміна в житті дитини: вона опановує навичками орієнтування у своєму внутрішньому світі, що стає найважливішою умовою для переходу до сер.ш. віку.

37)Виховання молодшого школяра. У період навчання в початковій школі відбувається подальше становлення та зміцнення характеру дитини. Формування якостей характеру пов'язано з подоланням труднощів у предметній діяльності та спілкування. Спочатку діяльність пропонують дорослі, а потім дитина сама повинна переходити до вільного вибору. Для зміцнення характеру дитини у спілкуванні бажано включати її в сюжетно-рольові ігри, де вона повинна буде пристосовуватись до індивідуальних особливостей інших дітей. Дуже важливо, щоб у цьому віці діти брали участь у домашній праці, де вони одержують необхідні вміння й навички для майбутнього життя Обов'язково, щоб у дитини був «свій» куточок удома, де вона зможе почувати себе хазяїном. У період молодшого шкільного віку йде активне формування внутрішньої позиції та ставлення до себе. Молодший школяр уже цілком може описувати себе в соціальних термінах: приналежність до визначеної соціальної групи, статі, вичленовувати свої індивідуальні якості, що відрізняють її від інших. Загальна тенденція в цьому віці: від переоцінки себе - до більш адекватного ставлення до себе, тобто поступово підвищується критичність до себе. Умовно можна виділити кілька рівнів уявлення про себе: 1) Уявлення дитини про себе адекватне та стійке (дитина може назвати узагальнені якості особистості, уміє аналізувати свої вчинки та діяльність; більше орієнтується на знання, ніж на оцінку дорослих; швидко отримує навички самоконтролю); 2) Неадекватне й нестійке ставлення до себе (не може виділити свої істотні якості; не може аналізувати свої вчинки; потрібне керівництво у формуванні навичок самоконтролю); 3) Уявлення дитини про себе містять характеристики, дані іншими (особливо дорослими); немає прагнення заглянути у свій внутрішній світ; нестійкість уявлення про себе; невміння орієнтуватись у практичній діяльності на свої об'єктивні можливості. Експериментально в молодших школярів виявлені такі види самооцінки: 1. Стійка занижена - зустрічається вкрай рідко. 2. Адекватна 3. Висока адекватна 4. Неадекватна занижена. Корекція: треба постаратись переключити таку дитину із самого себе на справу. Можна використовувати прийом гарантованого успіху, тому що цей статус буде працювати через самооцінку в інших видах діяльності. 5. Завищена самооцінка. Після неуспіху наполягають на своєму або переключаються на найлегшу задачу. На цій основі легко формуються зарозумілість, снобізм, безтактність На розвиток особистості молодшого школяра великий вплив справляють оцінка вчителя і, звичайно ж, позиції батьків. Насамперед це стосується формування мотивації досягнення або ухиляння від невдачі. Дитина, а згодом і дорослий, з домінуванням мотиву досягнення намагається реалізувати себе в житті повною мірою: «іде вперед» до мети, не боїться помилок, переборює труднощі й бере на себе усю відповідальність за все, що з нею відбувається. Домінування мотиву ухиляння від невдачі визначає в поведінці людини такі особливості, як страх помилки, острах через це розкрити свій потенціал особистості та здібностей, відхід від відповідальності, ухиляння від труднощів і т. п. Такі люди живуть під девізом «Головне бути не першим, а головне бути не останнім».