- •92Цивільна правоздатність та дієздатність фізичних осіб
- •95. Характеристика форми держави.
- •97. Правовий статус Конституційного Суду України
- •98. Поняття мета та підстави адміністративної відповідальності.
- •99. Правові форми підприємницької діяльності в Україні.
- •100. Адміністративно-правовий статус дитячих громадських організацій.
- •101. Правові засади боротьби з корупцією в Україні.
- •102. Поняття та види часу відпочинку
- •103. Характеристика злочинів проти здоров’я громадян
- •104. Поняття, види та характеристика адміністративних стягнень.
- •105. Правовий статус народного депутата.
- •106. Основні етапи становлення Конституції України.
- •1) 16 Липня 1990 р. - 26 жовтня 1993 р.
- •2) 10 Листопада 1994 р. - 8 червня 1995 р.
- •4) 28 Червня 1996 р. - теперішній час
- •107.Поняття та ознаки громадянського суспільства і правової держави.
- •108.Роль держави і права в організації суспільства і здійсненні політичної влади.
- •109.Поняття, принципи, види виборів та виборчих систем
- •110. Поняття системи права як внутрішньої його організації.
- •111.Правове регулювання економічної конкуренції
- •112.Трудова дисципліна та методи її забезпечення
- •113.Поняття, сторони, зміст та види трудового договору
- •114.Випробування при прийнятті на роботу.
- •115. Органи уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення та підвідомчість справ про адміністративні правопорушення.
- •117. Характеристика речових прав на чуже майно в цивільному праві.
- •118. Правовий режим цінних паперів у сфері господарювання
- •119. Особливості та види цивільно-правової відповідальності.
- •120. Обєктивні та суб’єктивні ознаки складу злочину
110. Поняття системи права як внутрішньої його організації.
Регулювання й охорону суспільних відносин право здійснює через відповідну систему.
Система права — це внутрішня форма права, яка має об'єктивний характер побудови, що відображається в єдності та узгодженості всіх її норм, диференційованих за правовими комплексами, галузями, підгалузями, інститутами та нормами права.
Право складається з численних правових норм. Первинним ланцюжком системи права є нормативно-правовий припис (норма права). Це загальнообов'язкове, формально визначене правило поведінки суб'єкта права, що криє в собі державно-владне веління нормативного характеру, встановлюється, санкціонується і забезпечується державою для регулювання суспільних відносин.
Ознаки норм права, що відрізняють їх від індивідуально-правового припису: вони узагальнюють типові, тобто такі, що неодноразово повторюються, життєві ситуації; розраховані на невизначену кількість суспільних відносин; адресовані неперсоніфікованому колу суб'єктів, дозволяють окреслити межі поведінки всіх суб'єктів, що підпадають під таку ситуацію; діють у часі та просторі безперервно; чинність дії правової норми припиняється або скасовується уповноваженими суб'єктами.
Стаття нормативно-правового акта виступає зовнішньою формою норми права і нормативно-правового припису як цільного, логічно завершеного державно-владного веління нормативного характеру. Стаття нормативно-правового акта й норма права часто збігаються, коли структурні елементи норми права відображені в статті закону. Проте здебільшого в статті викладаються не всі елементи норми права. Залежно від цього розрізняють прямий, посилальний та бланкетний (відсильний) способи викладення норми в статті.
Прямий спосіб застосовується тоді, коли всі елементи норми права містяться у статті нормативно-правового акта; посилальний, — коли робиться посилання на іншу статтю чи статті; бланкетний (відсильний), — коли стаття відсилає до іншого нормативно-правового акта.
Норма права має внутрішню структуру, що виражається в її внутрішньому поділі на окремі елементи, зв'язані між собою: гіпотезу, диспозицію, санкцію.
Гіпотеза — це частина норми права, яка містить умови, обставини, з настанням яких можна чи необхідно здійснювати правило, що міститься в диспозиції.
Диспозиція — це частина норми, що містить суб'єктивні права та юридичні обов'язки, тобто само правило поведінки.
Санкція — це така частина норми права, в якій подано юридичні наслідки виконання чи невиконання правила поведінки, зафіксованого в диспозиції. Санкції можуть бути каральними (штрафними), відновними чи заохочувальними (позитивними).
Норми права можна групувати залежно від підстав у різні види. Залежно від суб'єктів, що прийняли нормативно-правовий акт, норми права можуть бути прийняті законодавчими, виконавчими, судовими та контрольно-наглядовими органами, громадськими об'єднаннями, трудовими колективами, всім населенням.
Залежно від галузі права розрізняють конституційні, адміністративні, фінансові, цивільні, кримінальні та інші правові норми; Можна розглядати й інші підстави для класифікації норм права.
Норми права як первинні ланцюжки системи права можуть об'єднуватися в інститути й галузі права. Наприклад, громадянство України є головним інститутом Конституційного права.
Інститут права розглядають як: певну сукупність правових норм, що регулюють однорідні суспільні відносини, зв'язані між собою як якісно самостійна відокремлена група; сукупність норм права, таких суттєвих і самостійних, що утворюють окремий інститут права в межах комплексної галузі права (наприклад, морського права); сукупність правових норм, що регулюють окремий вид чи рід суспільних відносин і становлять відокремлену частину галузі права.
Отже, інститут права, об'єднання інститутів права можна розглядати як самостійний елемент системи права та в межах галузі права. Ознаками галузі права є: сукупність юридичних норм і правових інститутів; регульована такою сукупністю певна сфера суспільних відносин; предмет і метод правового регулювання; урахування принципів, завдань, мети правового регулювання. Відповідно, галузь права — це сукупність (система) правових норм інститутів права, що регулюють певну сферу суспільних відносин у межах конкретного предмета й методу правового регулювання з урахуванням принципів і завдань такого регулювання.
Отже, внутрішня форма права характеризується відповідною сукупністю правових норм, що об'єднуються в інститути, підгалузі та галузі права.