Принципи комплексності

Принцип комплексності розглядає сутнісну цілісність людини як центральної фігури педагогічного процесу, що знаходиться в стані нескінченної зміни та розвитку, й проявляється у вигляді комплексу, який реалізується в єдності: біологічного, психічного ,соціального, естетичного, морального, матеріального та духовного тощо. Цей принцип показує також на взаємозв'язок людини з комплексом зовнішніх впливів. До них відносяться мікро-, мезо- і макрофактори.

Мікрофактори - це найближче оточення, з яким безпосередньо взаємодіє дитина. Це родина, школа, дружня компанія й ін.

Мезофактори впливають на людину в результаті змішаного спілкування. Це місто, регіон, країна і т.д.

З макрофакторами можливе лише опосередковане спілкування. Це інші країни, континенти, планета, Всесвіт.

Крім цього принцип комплексності показує на єдність форм, засобів і методів педагогічного впливу на всі сторони педагогічного процесу та його учасників одноразово, а також на єдність і комплексність педагогічних впливів: вербальних і невербальних, традиційних і нетрадиційних, короткочасних і довгострокових тощо.

Принцип єдності навчання, виховання та розвитку говорить про нерозривний зв'язок і співіснування цих категорій. Він базується на тезах: Навчання та виховання є двома сторонами одного процесу, що не існують одна без одної. Навчаючи, передаючи соціальний досвід, учитель формує відносини дітей, тобто, формує особистість, значить, виховує. Виховуючи, він навчає нормам і правилам поведінки, формує самосвідомість, уміння спілкуватися, пізнавати світ, себе й інших людей тощо. Результат навчання і виховання є розвиток дитини.

Принцип всебічного та гармонійного розвитку особистості. Всебічний розвиток показує на необхідність розвитку всіх сторін особистості: матеріальну (фізичну) і духовну. Гармонійний розвиток цих сторін показує, як вони сполучаються між собою. Ідея всебічного розвитку наголошує на необхідності одночасного розвитку краси, розуму, моральності, а гармонія полягає у випереджаючому розвитку моральної складової, коли через призму моральності сприймаються знання, і краса.

Загальні закони.

Загальні закони в педагогіці випливають із усесвітніх і конкретизують їх. Вони стосуються великої кількості педагогічних явищ, і описують зовнішні зв'язки педагогіки. До них можна віднести дію законів діалектики в педагогічному процесу:

Закон переходу кількісних накопичень у якісні зміни проявляється в педагогічних процесах як накопичення «критичної маси» та наступне перетворення педагогічного явища.

Закон єдності та боротьби протилежностей лежить в основі визначення рушійних сил педагогічного процесу.

Закон заперечення заперечень у педагогіці базується на тім, що розвиток іде шляхом відмирання старого й народження нового. Педагогічні ідеї, теорії, системи міняються на альтернативні, які свого часу теж вичерпають себе, даючи новий виток спіралевидного розвитку. Немає вічних ідей, є вічний пошук.