Інтегративні методи.

До них належать методи педагогічного експерименту, вивчення передового педагогічного досвіду. Педагогічний експеримент являє собою організовану роботу з виявлення та розвитку певних якостей, явищ, процесів. Експеримент проводиться в спеціальних умовах і не має права бути руйнівним. Експеримент, який спрямований на виявлення певних якостей називається КОНСТАТУЮЧИМ. Він переслідує заздалегідь визначену мету і виконується відповідно складеної програми. Результати: мають наукову цінність лише у випадку їх повторюваності. Для проведення беруться 2 групи:

- експериментальна (нова методика)

- контрольна (традиційна).

За масштабами:

- глобальні (велика кількість випробуваних).

- локальні (обмежений контингент учнів),

- мікроексперименти (мінімальна кількість учнів).

За характером:

- уявні (відтворення експериментних дій і операцій подумки).

- стендові (проводиться в штучно створених умовах).

За місцем проведення:

- природний (являє собою науково-організований досвід перевірки висунутої гіпотези).

- лабораторний (для отримання потрібних даних потрібно забезпечити ретельне спостереження).

Статистико-математичні методи.

До цих методів належать:

- метод дольової участі

- метод рейтингу

- метод рангування

- метод кореляції.

Статистико-математичні методи являють собою апарат кількісного дослідження педагогічних явищ і використовується для опрацювання данних, отриманих за допомогою інших методів для діагностики і прогнозування педагогічного процесу.

1. являє собою визначення частки, частини, ступеня, рівня, участі досліджуваного явища в загальному процесі. Для визначення ступеня - відсоткова шкала, іноді - бальна.

2. являє собою оцінку певного педагогічного явища компетентними суддями за обраною шкалою. Для оцінювання педагогічних явищ - інтервальна шкала, в даному випадку - бальна. Кожному балу у шкалі відповідає певна якісна характеристика.

3. послідовне розташування досліджуваних явищ за їх значенням.

У педагогічній практиці 2 варіанти:

- рангування за зниженням значення (1 місце - значуща, 2 місце - менш значуща)

- рангування за збільшенням значення

4. використовується з метою виявлення зв’язків і залежностей між двома досліджуваними явищами. (Слєпухов).

Принципи культуровідповідності, народності та інтеркультурності педагогічного процесу.

1. Принцип культуровідповідності в педагогіці був введений вченим Дістервегом. Цей принцип говорить про необхідність ввести педагогічний процес відповідно до культури того суспільства, країни, виробництва в напрямі діяльності до яких причетна людина. Культуровідповідне навчання і виховання націлені на збереженні і примноженні матеріальних та духовних цінностей в народі.

Соціальний досвід містить у собі:

- сукупність культурологічних знань

- сукупність умінь і навичок відтворювати соціокультурний шар існування

- сукупність володіння способами створення нових культурних цінностей. Мета принципу - задоволення потреб дитини. Результат - формування культури кожної особистості і суспільства в цілому.

2. Принцип народності

Цей принцип грунтується на єдності загальнолюдського і національного. Він включає в себе: національну спрямованість педагогічного процесу, формування національної самосвідомості та менталітету, вихованні патріотичних почуттів до землі, народу, прищеплення поважного ставлення до культури, народних звичаїв. Принцип народності реалізує органічний зв’язок педагогічного процесу з історією народу, його мовою, культурними традиціями.

3. Принцип інтеркультурності.

Наголошує на інтегрованості національної культури в контекст загальнодержавних, європейських і світових цінностей в загальнолюдську культуру. Реалізація принципу вимагає забезпечення умови для формування особистості, відкритої для всіх культур, що не протиставляє свою національну культуру скарбниці світових цінностей і здатна вести взаємне культурне збагачення, як на особистісному, так і державному рівнях.

Зміст навчання.

1. знання як компонент соціального досвіду

2. способи діяльності, як компонент змісту навчання

3. досвід творчої діяльності.

4. досвід емоційно-цінісних відносин.

Зміст навчання характеризує змістовну сторону процесу навчання і визначається соціальним досвідом. Основними компонентами соціального досвіду, що підлягає передачі від одного покоління до іншого є:

1. знання 3. досвід творчої діяльності

2. способи діяльності 4. досвід емоційно-цінісних відносин.

Знання як компонент змісту навчання.

Знання - це відображення в нашій свідомості об’єктивної реальності у вигляді: фактів, правил, ідей, понять, даних у певній системі.

Знання бувають:

- емперичними

- теоретичними (теорії, ідеї, принципи).

Знання повинні бути:

- повними - систематичними

- діючими (вміння оперувати ними) - усвідомленими

Повнота знань - це повний обсяг. Систематичність - впорядкованість.

Ефективність засвоєння залежить від:

1. створення образу 3. систематизація досліджуваного матеріалу

2. вміння перевести образ у сигнал 4. технологія запам’ятовування основного.