§2.Державне (конституційне) право зарубіжних країн як наука

Конституційно-правова наука порівняно молода. Вона відокремилась від філософії, соціології та інших суспільних наук лише в першій половині XIX ст., тобто значно пізніше та­ких юридичних наук, як цивільне, кримінальне, процесуальне право. Державне (конституційне) право як цілісна наука оста­точно сформувалося у другій половині XIX ст.

Вважається, що сучасна наука конституційного (держав­ного) права єдина, а предмет її дослідження - двоєдиний.

По-перше, предметом дослідження даної науки виступає відповідна галузь національного права, наприклад, "Консти­туційне право України", "Держа'вне право Англії" тощо.

По-друге, предметом її дослідження виступають галузі державного (конституційного) права зарубіжних країн.

Загалом твердження про двоєдиний характер науки кон­ституційного (державного) права є вірним, але з урахуванням тенденцій її розвитку останнім часом можна умовно говорити про наявність двох самостійних, але тісно пов'язаних між со­бою юридичних наук.

Якщо говорити про науку державного (конституційного) права в цілому, то вона вивчає :

• конкретний зміст галузі конституційного права, її ок­ ремих інститутів і норм, на основі чого визначаються закономірності розвитку самої галузі;

• практику реалізації конституційно-правових норм з метою вироблення науково обґрунтованих рекомен­ дацій законодавчим суб'єктам і суб'єктам застосуван­ ня права з удосконалення відповідних правових поло­ жень, а окремим особам - з їх використання;

22

• теорії і погляди, що розробляються дослідниками дер­ жавного (конституційного) права, умови, які вплива­ ють на їх еволюцію.

Наука державного (конституційного) права зарубіжних країн вивчає конституційно-правовий досвід різних країн з метою:

а) виявлення загальних тенденцій і закономірностей роз­ витку державного (конституційного) права в сучасному світі;

б) використання ефективних конституційно-правових

рішень;

в) уникнення помилок допущених у державно-правовому

розвитку.

Наука державного (конституційного) права зарубіжних країн тісно пов'язана з іншими науками:

• соціально-політичними (наприклад, з політологією, предметом дослідження якої є всі без виключення елементи політичної системи, в той час як у державному (консти­ туційному) праві лише одна держава);

• юридичними науками теоретико-історичного профілю (теорія держави і права, що формулює найбільш загальні по­ ложення, на яких засновуються конституційно-правові дослідження та історія держави і права, особливо зарубіжних країн, яка пропонує конкретно-історичну інформацію і уза­ гальнення в цій сфері).

• юридичними науками галузевого профілю (консти­ туційне право України; міжнародне публічне право та ін.).

Наука державного (конституційного) права зарубіжних країн, як і кожна юридична наука, має свої методи досліджен­ня, іншими словами свій методологічний інструментарій.

По-перше, в конституційному правознавстві, як і в інших юридичних науках застосовуються такі загальні методи як:

• історичний метод, що передбачає виявлення історич­ них обставин, які обумовили конституційно-правові явища, що вивчаються;

23

С.К.Бостан, СМ.Тимченко

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

• системний метод, який допомагає визначити місце і роль кожного конституційно-правового інституту в системі права;

• структурно-функціональний метод, який допомагає визначити наскільки теорія тієї або іншої консти­ туційної системи відповідає практиці.

• метод соціологічного аналізу, що виявляє соціальну ефективність прийнятих конституційно-правових рішень;

• інші методи, наприклад, статистичного аналізу. По-друге, наука державного (конституційного) права за­ рубіжних країн спирається на свої спеціальні методи:

1. формально-догматичний, необхідний для з'ясування змісту нормативного матеріалу, що досліджується

2. порівняльно-правовий (компаративний), який за умв необхідності вивчення відповідних галузей права багатьох країн набуває особливого значення. Використання даного ме­ тоду створює додаткові можливості як для глибокого і всебічного дослідження галузей конституційного права окре­ мих країн, так і для визначення загальних закономірностей розвитку теорії і практики зарубіжного конституціоналізму загалом.

Матеріал науки державного (конституційного) права за­рубіжних країн у концентрованому вигляді знаходить свій ви­раз в навчальній дисципліні із такою ж назвою.