Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
лекц.rtf
Скачиваний:
43
Добавлен:
08.06.2015
Размер:
151.46 Кб
Скачать

3.1. Поняття та види сімейних правовідносин

Сімейні правовідносини – це приватні відносини, врегульовані нормами сімейного права. Таке визначення є досить загальним, оскільки як уже зазначалося, переважна більшість таких відносин є власне сімейними, деякі правильніше було б називати винятково родинними, а частина з них – лише прирівняні до сімейних, оскільки їм не властиві усі конститутивні ознаки сім’ї, визначені статтею 3 СК України. Не є сімейно-правовими відносинами ті, які врегульовані нормами СК України, інших актів сімейного законодавства, однак, мають публічний характер (наприклад, щодо процедури реєстрації народження дитини, порядку встановлення опіки, піклування та призначення відповідно опікуна, піклувальника тощо). Вони виникають за участі членів сім’ї, однак, ці відносини є адміністративними, а не сімейно-правовими.

Залежно від об’єктів, з приводу яких особи вступають у сімейні правовідносини, вони поділяються на:

1) особисті немайнові правовідносини сім’ї (щодо визначення прізвища, імені та по батькові, виховання дитини, спілкування дитини з іншими родичами тощо);

2) майнові правовідносини членів сім’ї (щодо володіння, користування та розпорядження спільним та особистим (роздільним) майном членами сім’ї, щодо взаємного утримання між членами сім’ї), які залежно від способу реалізації інтересів управомоченої особи поділяються на:

1. Речові:

- відносини власності;

- відносини щодо прав на чужі речі.

2. Зобов’язальні:

- з приводу майна;

- щодо утримання.

За суб’єктним складом сімейні правовідносини поділяються на:

1) відносини між подружжям (особами, які проживають у конкубінаті);

2) відносини між батьками та дітьми;

3) прирівняні до правовідносин між батьками та дітьми

- повністю (відносини усиновлення);

- частково (відносини опіки, піклування тощо);

4) відносини між іншими членами сім’ї та родичами.

За структурою зв’язків суб’єктів сімейні правовідносини поділяються на:

1) абсолютні, в яких визначена особа є носієм суб’єктивного сімейного права, а невизначене коло осіб є носіями суб’єктивного сімейного обов’язку. Наприклад, у відносинах щодо особистої приватної власності одного із подружжя чітко визначений носій права, натомість усі інші особи мають обов’язок утримуватися від порушення цього права, неправомірних посягань на це майно;

2) відносні, в яких чітко визначені носії права та обов’язку. Наприклад, у зобов’язаннях щодо утримання, які можуть виникати між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім’ї та родичами чітко визначені носії прав та кореспондуючих їм обов’язків.

3.2. Підстави виникнення, зміни та припинення сімейних правовідносин

Виникають, змінюються та припиняються сімейні правовідносини з настанням передбачених законом конкретних життєвих обставин (юридичних фактів). Їх класифікація в сімейному праві проводиться за різними критеріями.

За правовими наслідками юридичні факти поділяють на:

1) правостворюючі (наприклад, народження, усиновлення дитини);

2) правозмінюючі (наприклад, збільшення чи зменшення розміру аліментів);

3) правоприпиняючі (наприклад, смерть члена сім’ї, поділ майна, позбавлення батьківських прав).

За вольовою ознакою юридичні факти поділяються на:

1) дії

- правомірні, до яких належать юридичні акти (правочини, адміністративні акти та судові рішення) та юридичні вчинки.

- неправомірні;

2) події.

Дії є вольовою поведінкою особи, яка є правомірною, якщо вчиняється відповідно до вимог закону, і неправомірною, якщо вчиняється з порушенням вимог закону. Правомірними діями є юридичні акти (воля особи спрямована на настання правового наслідку) та юридичні вчинки (воля особи не спрямована на настання правового наслідку). Юридичними актами в сімейному праві є правочини (наприклад, шлюбний договір, договір про надання утримання, надання згоди на усиновлення, визнання батьківства за спільною заявою батька та матері), адміністративні акти (наприклад, рішення органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини або про встановлення опіки та призначення опікуна), рішення суду (наприклад, про усиновлення, про позбавлення батьківських прав, про визнання батьківства). Юридичним вчинком може бути, скажімо, фактичне виховання дитини, з яким закон пов’язує настання певних правових наслідків, до яких фактичний вихователь може і не прагнути.

Події не залежать від волі особи. У сімейному праві до них, зокрема, належать народження дитини, смерть особи.

Іноді для виникнення певного сімейного правовідношення необхідною є наявність юридичного складу, тобто сукупності юридичних фактів. Наприклад, право на утримання одного із подружжя виникає за наявності таких обставин як непрацездатність та потреба у матеріальній допомозі одного з них, а також спроможність другого із подружжя надавати таке утримання.

Серед юридичних фактів виділяють також юридичні стани, якими є такі конкретні життєві обставини, сукупність певних умов, в яких опинилася фізична особа, які тривають протягом певного часу і постійно або періодично обумовлюють виникнення сімейних правовідносин. Юридичні стани можуть виникати у зв’язку із вчиненням певних дій чи настанням подій. Зміна стану особи може мати правовим наслідком зміну чи припинення сімейного правовідношення. До них належать подружній стан, вагітність, материнство, батьківство, режим окремого проживання (стан сепарації), непрацездатність, спорідненість, свояцтво тощо. Спорідненістю (родством) є кровний зв’язок між особами, що походять один від одного чи від одного спільного родича. Родинні зв’язки є прямі та бокові. Родичі прямої лінії споріднення – це особи, які походять один від одного (наприклад, батьки та діти, баба, дід та внуки). Пряма лінія споріднення є висхідною, якщо вона розглядається від нащадків до пращурів, або нисхідною, якщо вона розглядається від пращурів до нащадків. Родичі бокової лінії споріднення – це особи, які походять від спільного пращура (наприклад, брати та сестри). Відповідно до частини 2 статті 26 СК України повнорідними є брати і сестри, які мають спільних батьків. Неповнорідними є брати і сестри, які мають спільну матір або спільного батька. Спорідненість як юридичний стан може бути перешкодою до набуття певних прав, наприклад, права на шлюб.

Свояцтвом є зв’язок між одним із подружжя і родичами другого та між родичами подружжя. СК України регулюються відносини лише таких свояків, як мачуха, вітчим та пасинок, падчериця.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]