- •1. Комерційний банк: поняття, функції, особливості діяльності
- •2. Класифікація комерційних банків та її вплив на особливості діяльності банків
- •3. Капітал банку його структура і формування
- •4. Активні операції комерційного банку
- •5. Пасивні операції комерційного банку
- •6. Склад та структура ресурсів комерційного банку
- •7. Власний капітал банку: склад, порядок формування
- •8. Форми безготівкових розрахунків та способи платежу.
- •9. Депозитні ресурси комерційного банку
- •10. Розрахункові операції банків
- •11. Касові операції банків
- •12. Векселі: економічна природа та правова основа банківських вексельних операцій
- •13. Операції банків з цінними паперами
- •14. Комісійні та кредитні операції банків з цінними паперами
- •15. Кредитування в іноземній валюті
- •16. Способи захисту від кредитного ризику, які використовуються в комерційних банках.
- •17. Нбу: його задачі, функції, правова основа діяльності
- •18. Кредитування нбу комерційних банків та політика рефінансування
- •19. Депозити та депозитна політика комерційного банку
- •20. Загальна характеристика банківських послуг
- •21. Склад і структура банківських операцій
- •22. Формування власного капіталу комерційного банку. Фактори, що впливають на його розмір
- •23. Резервний фонд комерційного банку, мета і порядок його створення
- •24. Класифікація депозитів та їх характеристика
- •25. Види міжбанківських кредитів
- •26. Готівкові і безготівкові розрахунки, сфера їх застосування
- •27. Кредитний ризик. Способи захисту від кредитного ризику
- •28. Ліквідність та платоспроможність комерційного банку
- •29. Управління банківською ліквідністю
- •30. Активні і пасивні операції комерційного банку
16. Способи захисту від кредитного ризику, які використовуються в комерційних банках.
Кредитний ризик - це ризик несплати позичальником кредитору основного боргу і процентів за його користування. Звідси, під кредитним ризиком слід розуміти ймовірність, а точніше загрозу втрати банком частини своїх ресурсів, недотримання прибутків або збільшення витрат у результаті здійснення певних фінансових операцій. Найбільш загальні засоби страхування ризиків у банківській практиці зводяться до їх диверсифікації (тобто розподілу, регулювання структури і розмірів), а також до постійного контролю з боку банку за виконанням необхідних співвідношень і нормативів (наприклад, нормативу максимального розміру ризику на одного позичальника, нормативу великих кредитних ризиків, що встановлюються центральним банком) та здійснення у разі необхідності заходів по їх коригуванню.Істотну роль при цьому відіграє наявність у банку належної інформаційної бази і сучасних технологій, кваліфікованого персоналу, а також проведення постійних заходів з прогнозування економічної кон'юнктури. Однак здійснення подібних заходів потребує значних витрат і доступне лише досить великим банкам.
Управління кредитним ризиком (його мінімізація) здійснюється за допомогою таких заходів:
· лімітування кредитів;
· диверсифікації портфеля позичок банку;
· контролю за використанням кредиту та оперативності при стягненні боргу;
· страхування кредитних операцій;
· достатнього та якісного забезпечення наданих кредитів;
· аналізу кредитоспроможності позичальника.
І спосіб - встановлення позичальникам лімітів кредитування.
ІІ спосіб - диверсифікація кредитних вкладень. Це означає розподіл кредитів між різними суб'єктами правовідносин, клієнтами різних форм власності і галузей економіки, між різними регіонами країни тощо.
ІІІ спосіб - оперативність при стягненні боргу - передбачає необхідність підтримувати з позичальником тісні контакти протягом усього строку користування кредитом.
IV спосіб - страхування кредитних операцій. Він означає, що банки повинні створювати страхові фонди як на макро-, так і мікро-рівнях, а також страхувати окремі кредитні угоди в спеціалізованих страхових компаніях.
V спосіб - забезпеченість кредиту.
17. Нбу: його задачі, функції, правова основа діяльності
Основою діяльності центрального банку в кожній країні є чітке визначення у законодавчому порядку задач і функцій цього важливого органу державного регулювання економіки. Одна з ключових задач НБУ по керуванню грошово-кредитними відносинами:
ь забезпечення сталості національної грошової одиниці;
ь забезпечення надійності грошово-кредитної системи країни;
ь забезпечення ефективного функціонування платіжної системи країни.
Відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України.
Функції НБУ та його органів є невід'ємною складовою функцій державного управління.
Основною функцією Національного банку України є забезпечення стабільності грошової одиниці.
Національний банк України має монопольне право здійснювати емісію національної валюти України та організовувати її обіг. Це означає, що жоден інший суб'єкт банківської системи не може здійснювати цю функцію.
Центральний банк держави виступає також кредитором в останній інстанції для банків і кредитних установ, організовує систему рефінансування, визначає для банків та інших кредитних установ правила здійснення банківських операцій, бухгалтерського обліку звітності та захисту інформації. З цією метою Національний банк розробляє та ухвалює відповідні нормативні акти у вигляді положень, постанов керівних органів тощо.
НБУ визначає систему, порядок і форми розрахунків, у тому числі між банками та іншими кредитними установами, напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, координує та контролює створення електронних платіжних засобів, систем розрахунків, автоматизацію банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації; здійснює банківське регулювання та нагляд; веде Реєстр банків, їхніх філій та представництв, валютних бірж і кредитних установ, здійснює ліцензування банківських та інших операцій у передбачених законом випадках.
На НБУ покладено таку важливу функцію, як складання платіжного балансу і балансу міжнародних інвестицій України, здійснення їх аналізу та прогнозування.